Постанова № 69619937, 17.10.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"17" жовтня 2017 р. Справа № 903/106/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- Артамонов О.І. (довіреність №47 від 27.06.2017р.);

відповідача- не зявився;

відділу ОСОБА_1 (довіреність №1019/20.3-03 від 29.12.2016р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Державного підприємст-ва «Регіональні електричні мережі» на ухвалу господарського суду Волинської області від 05.09. 2017р. за наслідками розгляду скарги на дії Відділу ДВС у справі №903/106/14

за позовом Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» м.Вишгород Київської обл.

до Державного підприємства «Волиньвугілля» м.Нововолинськ Волинської обл.

про стягнення 13 705 486 грн. 48 коп. заборгованості,-

Представникам розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 22, 28 Господарського про-цесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу зая-влено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.09.2017р. у справі №903/106/14 (суддя Костюк С.В.) Позивачеві відмовлено у задоволенні скарги на дії головного державного ви-конавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Мініс-терства юстиції України (надалі в тексті Відділ ДВС) за позовом Державного підприємства «Ре-гіональні електричні мережі» (надалі в тексті ДП «Регіональні електричні мережі») до Державного підприємства «Волиньвугілля» (надалі в тексті ДП «Волиньвугілля») про стягнення 13 705 486 грн. 48 коп. заборгованості за поставлену електроенергію згідно укладеного договору.(арк.справи 177-179).

Ухвала вмотивована тим, що згідно ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» пе-релік підстав зупинення виконавчого провадження є вичерпним, тому дії головного державного ви-конавця Відділу ДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.07.2017р. на підставі п.9 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» правомірні, а від-так дана постанова є законною.(арк.справи 179).

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Позивач подав скаргу до Рівненського апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 05.09.2017р. та прийняти нове судове рішення, яким задоволити скаргу на дії Відділу ДВС.(арк. справи 184-190).

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала винесена судом із порушенням норм матеріального права, оскільки суд першої інстанції не врахував, що державний виконавець Відділу ДВС виніс пос-танову із порушенням норм Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугле-добувних підприємств», який передбачає зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств. При цьому, Відділ ДВС виніс пос-танову про повернення виконавчого документа стягувачу не дочекавшись внесення змін у законодав-чі акти.(арк.справи 185-188).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2017р. прийнято до прова-дження апеляційну скаргу Позивача, справу призначено до розгляду.(арк.справи 183).

У звязку із перебуванням у щорічній відпустці судді Бучинської Г.Б. на підставі розпоряд-ження керівника апарату від 10.10.2017р. автоматизованою системою документообігу суду проведе-но автоматичну заміну складу колегії суддів у справі №903/106/17, визначено колегію: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. Колегія у даному складі 10.10. 2017 року прийняла до провадження апеляційну скаргу Позивача, а ухвалою від 11.10.2017р. відклала розгляд даної справи.(арк.справи 219-221, 225).

У звязку із перебуванням у щорічній відпустці судді Філіпової Т.Л. на підставі розпоряджен-ня керівника апарату від 17.10.2017р. автоматизованою системою документообігу суду проведено автоматичну заміну складу колегії суддів у справі №903/106/17, визначено колегію: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В., суддя Василишин А.Р. Колегія у даному складі 17.10.2017 року прийняла до провадження апеляційну скаргу Позивача.(арк.справи 227-229).

Відповідач та Відділ ДВС не скористалися своїм правом подати відзиви на апеляційну ска-ргу. В судовому засіданні апеляційної інстанції 17.10.2017р. представник Позивача підтримав апе-ляційну скаргу в повному обсязі. Представник Відділу ДВС заперечив проти доводів та вимог апе-ляційної скарги, надав свої пояснення.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в призначене на 17.10.2017р. судове засі-дання, хоч про час і місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку. Разом з тим, оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 11.10.2017р. явка представників сторін не визнавалась обовязковою та з врахуванням 15-тиденного строку розг-ляду апеляційної скарги на ухвалу, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті. (арк.справи 225).

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2014 року ДП «Регіональні електричні мережі» звернулося з позовом ДП «Волиньвугілля» про стягнення 13 705 486 грн. 48 коп. заборгованості за спожиту електроенергію.(арк.справи 2-4).

Рішенням господарського суду Волинської області від 08.04.2014р. у справі №903/106/14 по-зов задоволено частково та присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 13 360 419 грн. 42 коп. основного боргу, пені, річних та інфляційних втрат.(арк.справи 126-128). Вказане рі-шення не оскаржувалося та набрало законної сили.

На виконання даного рішення місцевим господарським судом 05.05.2014р. видано наказ № 903/106/14-1.(арк.справи 129).

Матеріалами справи стверджено, що у липні 2017р. Позивач отримав повідомлення №20.1/ 44425388/8 Відділу ДВС від 13.07.2017р. та постанову Відділу ДВС від 13.07.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №44425388 з примусового вико-нання наказу господарського суду Волинської області від 05.05.2014р. №903/106/14-1 та зняття аре-шту з коштів боржника на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».(арк. справи 143-146).

З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2017р. в порядку ст.1212 ГПК України Позивач звер-нувся до господарського суду Волинської області зі скаргою, в якій просив:

- визнати недійсною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконан-ня рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 13.07. 2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №44425388;

- зобовязати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служ-би Міністерства юстиції України згідно із ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» та винести постанову про відновлення виконавчого провадження №44425388;

- зобовязати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги ст.1 Закону України «Про відновлення платоспро-можності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017р. №2021-УІІІ в частині зупинення виконавчого провадження №44425388.(арк.справи 137-141).

Скарга обґрунтована тим, що Відділ ДВС передчасно виніс постанову про повернення вико-навчого документа стягувачу від 13.07.2017 №44425388, не чекаючи внесення змін у нормативно-правові акти, якими керується у своїй діяльності, з перевищенням наданих йому повноважень, прий-няв рішення про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження №44425388 згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних під-приємств» від 13.04.2017р., чим також порушив вимоги ст.19 Конституції України, ч.1 ст.2, ч.1 ст.4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Звертає увагу, що постанова №44425388 від 13.07.2017р. порушує права Позивача на виконання судового рішення, а дії Відділу ДВС суперечать приписам чинного законодавства.(арк. справи 137-141).

Як вже зазначалося вище, ухвалою від 05.09.2017р. господарський суд Волинської області не погодився з доводами Позивача та відмовив у задоволенні скарги на дії Відділу ДВС.(арк.справи 177-179).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при винесенні ос-каржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задово-ленню, з огляду на наступне:

Право Позивача (стягувача) очікувати на виконання, а обовязок Відповідача (боржника) ви-конати дії, передбачені рішенням суду, що набрало законної сили, є обовязковим на всій терито-рії України. Рішення, ухвали, постанови господарського суду виконуються у порядку, встановлю-ному Законом України «Про виконавче провадження».(ст.124 Конституції України, ст.115 ГПК Ук-раїни).

Стаття 1212 ГПК України встановлює право стягувача, боржника або прокурора подати ска-ргу на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Предметом скарги є дії державного виконавця та незаконність постанови про повернення ви-конавчого документа стягувачеві.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження) примусове виконання рішень здійснюється держав-ною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Згідно з п.3 ч.2 ст.17 відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою судові на-кази.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу, колегія суддів звертає увагу, що з 05 жовтня 2016р. від-носини сторін на стадії виконання рішення регулює Закон України «Про виконавче провадження» в новій редакції від 02 червня 2016р. №1404-VIII (надалі в тексті Закон).

Так, частиною 2 Перехідних положень передбачено, що з дня набрання чинності цим Зако-ном, втрачає чинність зокрема, Закон України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 1999р., №24, ст.207 із наступними змінами), крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.(п.7 Перехідних поло-жень).

Матеріали справи свідчать, що 19.08.2014р. Відділом ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Разом з тим, Відділ ДВС виніс оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувану 13.07.2017р.

Правовий аналіз вищевикладених норм та зазначених обставин надає колегії суддів підстави для висновку про обґрунтоване застосування місцевим судом під час розгляду скарги від положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р., оскільки у даному випадку скарга на дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягу-вачеві, винесена після набрання 05.10.2016р. чинності Законом, а тому повинна розглядатись в по-рядку, визначеному цим Законом.

Тому, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до ст.1 Закону виконавче провад-ження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рі-шень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-пра-вовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рі-шень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних су-дів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.(ст.3 Закону).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону, виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в пов-ному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, зобовязаний здійснювати заходи примусо-вого виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Зако-ном.

Розглядаючи дану скаргу, колегія суддів звертає увагу, що 24.05.2017р. набрав чинності За-кон України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13 квітня 2017р., яким передбачено, що тимчасово, до 01 січня 2019р., підлягають зупиненню виконав-чі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підпри-ємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче про-вадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що на-лежать працівнику у звязку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шко-ди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообовязкового державного соціа-льного страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соці-альне страхування. Справи про банкрутство державних вугледобувних підприємств до 01.01.2019р. не порушуються. Провадження у справах про банкрутство державних вугледобувних підприємств, порушені до дня набрання чинності цим Законом, підлягають припиненню, крім випадків, якщо ліквідація відбувається за рішенням власника.

Крім того, статтею 2 вказаного Закону визначено Кабінету міністрів України у місячний строк розробити та затвердити програму відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приве-дення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Стаття 33 ГПК України встановлює обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись із апеляційною скаргою Позивач вказує, що Відділ ДВС не вправі був поверта-ти виконавчий документ, а повинен зупинити виконавче провадження №44425388 як це передбаче-но частиною 1 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобув-них підприємств», оскільки постанова про повернення виконавчого документа стягувану унемож-ливлює виконання рішення суд першої інстанції.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу, колегія суддів зазначає, що стаття 34 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав зупинення виконавчого провад-ження. Так, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: 1) проходження боржником стро-кової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служ-би за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу; 2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; 3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсут-ності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення; 4) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стя-гувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); 5) звернення виконавця та/ або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у поряд-ку, встановленому частиною пятою статті 15 цього Закону; 6) надання судом, який видав виконав-чий документ, відстрочки виконання рішення; 7) включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процеду-рі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого фун-кціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», крім рішень, передбачених абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 зазначеного Закону; 8) затвердження плану санації боржника до пору-шення провадження у справі про банкрутство; 9) надіслання виконавчого документа до центрально-го органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України «Про га-рантії держави щодо виконання судових рішень»; 10) включення підприємств, що виробляють, транс-портують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та поста-чання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підпри-ємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енерго-носії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафто-газ України», її дочірня компанія «Газ України», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», по-стачальники електричної енергії, а боржниками-підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холо-дної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Разом з тим, пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону передбачено, що виконавчий документ по-вертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість вико-нання відповідного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Закон України містить вичерпний перелік підстав зупинення виконавчого провадження, однак у ст. 34 Закону не передбачено такої підстави як набрання чинності Законом України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств». При цьому, пункт 9 частини 1 статті 37 Закону чітко встановлює як підставу повернення виконавчого документа стягувачеві законодав-чу заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

При цьому,спростовуються доводи скаржника щодо передчасності дій Відділу ДВС, оскільки місячний строк встановлений статтею 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності дер-жавних вугледобувних підприємств» для Кабінету міністрів України щодо розробення та затверд-ження програми відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств; забезпе-чення прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом та забезпечення приведення мініс-терствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у від-повідність із цим Законом сплив 25.06.2017р., а постанова Відділу ДВС винесена 13.07.2017р. Крім того, після зняття обмежень встановлених зазначеним Законом, Позивач вправі звернутися до Від-ділу ДВС із виконавчим документом у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче про-вадження».

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо безпідставності ска-рги на дії Відділу ДВС, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу гос-подарського суду Волинської області від 05.09.2017р. без змін.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального ко-дексу України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задово-лення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 106, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на ухвалу господарського суду Волинської області від 05.09.2017р. у справі №903/106/14 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №903/106/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Василишин А.Р.