Постанова № 69619935, 17.10.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р. Справа № 918/406/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Саврій В.А.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом - ТзОВ "Селищанський гранітний кар'єр" на рішення господарського суду Рівненської області від 16.08.17 р.

у справі № 918/406/15 (суддя Войтюк В.Р. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Габро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр"

про відшкодування збитків завданих у зв'язку з неможливістю відновлення (втратою) орендованого майна

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Габро"

про розірвання договору оренди

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.10.2017 року по 17.10.2017 року.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.08.2017 року у справі №918/406/17 первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний карєр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Габро" вартість знищеного орендованого майна в розмірі 1 342 403 грн. 08 коп., 26 848 грн. 06 коп. судового збору, 14 973 грн. 23 коп. витрат на правову допомогу та 25 156 грн. 00 коп. вартості проведених судових експертиз.

В задоволенні первісного позову в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний карєр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Габро" 2 400,00 грн. упущеної вигоди відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний карєр" до товариства з обмеженою відповідальністю "Габро" про розірвання договору оренди відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні 09.10.2017 року представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 липня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Габро" та товариством з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний карєр" було укладено договір оренди № 2 (далі - договір, т.1, а.с. 25-27), відповідно до умов якого ТОВ "Габро" передає, а ТОВ "Селищанський гранітний карєр" приймає в тимчасове володіння та користування навантажувач фронтального типу Сaterpiller 980 G (далі - навантажувач або майно) для промислового використання (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Розділом 3 договору сторони узгодили порядок передачі навантажувача, а саме: майно, що орендується, повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 10 днів з моменту підписання договору; передача навантажувача в оренду здійснюється за актом прийому-передачі; майно вважається переданим з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.1. договору сторони погодили, що розмір орендних платежів складає 1200,00 грн. за один день оренди без ПДВ. Орендна плата сплачується орендодавцю не пізніше наступного дня після передачі майна з оренди (п.4.2. договору).

Термін оренди складає 5 днів до 5 липня 2013 року (п. 4.3 договору).

Згідно з пунктом 4.5 договору якщо орендар продовжує користуватись майном після закінчення строку договору оренди, то за відсутності заперечень орендодавця протягом 5 днів договір вважається поновленим на строк, який раніше був встановлений договором.

Пунктом 5.2 договору, зокрема, встановлено, що орендодавець зобов'язаний ознайомити орендаря з правилами технічної експлуатації майна, що орендується, і за необхідності направити свого фахівця для проведення відповідного інструктажу на місці експлуатації; надавати інформаційне та консультативне сприяння орендареві щодо порядку правильної експлуатації майна.

Крім того, зазначеним пунктом договору встановлено, що орендодавець на час оренди навантажувача відряджає машиніста навантажувача для роботи на певний час оренди і проводить йому оплату праці з своїх коштів; машиніст навантажувача виконує "Правила внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Селищанський гранітний карєр".

Згідно п.6.1. договору орендар зобовязаний використовувати майно за його цільовим призначенням; дотримуватись належного режиму експлуатації та зберігання майна у відповідності до технічної експлуатації; забезпечувати охорону навантажувача.

Після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 3-х днів повернути майно орендодавцю за актом приймання-передачі, у справному стані з урахуванням нормального зносу (п.п. 7.1, 7.3 договору).

Договір підписано повноважними представниками орендаря та орендодавця, а також скріплено відбитками печаток сторін.

Згідно акту приймання-передачі від 01 липня 2013 року ТОВ "Габро" передало, а ТОВ "Селищанський гранітний карєр" в свою чергу прийняло навантажувач фронтального типу CATERPILLER 980G заводський номер CAT0989GV9CM02103, мотогодини на момент передачі - 17341,4, залишок дизпалива в баку - 30л (т.1, а.с. 28).

03 липня 2013 року орієнтовно о 01 год. 20 хв. сталася пожежа у відсіку двигуна навантажувача, що перебував за адресою с. Селище, вул. Заводська, 1, внаслідок чого останній зазнав пошкоджень моторного відсіку, кабіни та ушкоджено 1 колесо.

Про вказану подію складено акт про пожежу за участі інспектора управління запобігання надзвичайних ситуацій Головного управління ДСНС України у Рівненській області, слідчого Сарненського РВ УМВС, директора ТОВ "Селищанський гранітний карєр", охоронця та водія ОСОБА_1 (т.1, а.с. 33-34). Зазначеним актом встановлено ймовірну причину пожежі навантажувача - коротке замикання (несправність) електрообладнання двигуна навантажувача.

30 липня 2013 року ТОВ "Селищанський гранітний карєр" листом № 633 повідомило ТОВ "Габро", що орендну плату по договору буде повністю сплачено і просило надати документальне обґрунтування суми, яка підлягає сплаті в якості відшкодування вартості навантажувача.

У відповідь, листом № 348 від 01.08.2013 року ТОВ "Габро" повідомило, що залишкова балансова вартість навантажувача становить 1 342 403,08 грн. (т.1, а.с.41).

В подальшому, ТОВ "Габро" неодноразово надсилались претензії на адресу ТОВ "Селищанський гранітний карєр" з вимогою повернути навантажувач в належному стані або відшкодувати його вартість (т.1, а.с. 46-55), які в свою чергу залишені останнім без відповіді та належного реагування.

Враховуючи викладене, ТОВ "Габро" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Селищанський гранітний карєр" вартості знищеного орендованого майна в розмірі 1 342 403,08 грн. та 2 400,00 грн. упущеної вигоди.

ТОВ "Селищанський гранітний карєр", в свою чергу, звернулось до господарського суду з зустрічною позовною заявою до ТОВ "Габро" про розірвання договору оренди від 01 липня 2013 року.

Вказана зустрічна позовна заява обгрунтована тим, що ТОВ "Габро" передало в оренду ТОВ "Селищанський гранітний карєр" навантажувач з прихованими недоліками, які не могли бути виявлені при звичайному прийманні; обєкт оренди переданий за умовами договору, знищений; ТОВ "Габро" і ТОВ "Селищанський гранітний карєр" не змогли дійти згоди щодо припинення договору; ТОВ "Селищанський гранітний карєр" не міг використовувати об'єкт оренди за призначенням, оскільки ТОВ "Габро" не виконало умов договору в частині обов'язку передати майно в належному якісному справному стані, тому ТОВ "Селищанський гранітний карєр" звільняється від сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано. Зазначене, на думку ТОВ "Селищанський гранітний карєр", є підставами для розірвання договору оренди.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні і зустрічні позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, 01 липня 2013 року між ТОВ "Габро" та ТОВ "Селищанський гранітний карєр" був укладений договір оренди, відповідно до умов якого ТОВ "Габро" передав, а ТОВ "Селищанський гранітний карєр" прийняв в тимчасове володіння та користування навантажувач фронтального типу Сaterpiller 980 G для промислового використання.

Зі змісту статей 759, 798 Цивільного кодексу України вбачається, що договір найму (оренди) транспортного засобу - це цивільно-правовий договір, за яким наймодавець (орендодавець) передає або зобов'язується передати наймачеві (орендарю) за плату транспортний засіб у тимчасове володіння та користування.

Стаття 798 ЦК України виділяє два види найму (оренди) транспортних засобів - найм транспортного засобу без екіпажу і найм транспортного засобу з екіпажем.

З огляду на умови спірного договору, судами обох інстанцій встановлено, що 01.07.2013 року між сторонами укладено договір найму транспортного засобу з екіпажем.

01 липня 2013 року майно за Актом приймання-передачі було передано ТОВ "Селищанський гранітний карєр". При цьому, в акті вказано, що навантажувач знаходиться в технічно-справному стані.

01 липня 2013 року ТОВ "Габро" направило у відрядження до ТОВ "Селищанський гранітний карєр" свого працівника - ОСОБА_2 для роботи на певний час оренди, що підтверджується посвідченням про відрядження від 01.07.2013 року (т.1, а.с. 32).

При цьому, зазначений працівник ТОВ "Габро" згідно наказу №26-к від 01.02.2013 року на час виникнення спірних правовідносин працював на зазначеному підприємстві водієм автонавантажувача.

03 липня 2013 року орієнтовно о 01 год. 20 хв. сталася пожежа у відсіку двигуна навантажувача, що перебував за адресою с. Селище, вул. Заводська, 1, внаслідок чого останній зазнав пошкоджень моторного відсіку, кабіни та ушкоджено 1 колесо. Про вказану подію складено акт про пожежу за участі інспектора управління запобігання надзвичайних ситуацій Головного управління ДСНС України у Рівненській області, слідчого Сарненського РВ УМВС, директора ТОВ "Селищанський гранітний карєр", охоронця та водія ОСОБА_1 (т.1, а.с. 33-34). Зазначеним актом встановлено ймовірну причину пожежі навантажувача - коротке замикання (несправність) електрообладнання двигуна навантажувача.

03.07.2013 року за заявою ТОВ "Габро", Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області внесено відомості до ЄРДР №12013190200000893 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.270 КК України - порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно майнову шкоду у великому розмірі.

В матеріалах справи наявний протокол огляду місця події, складений 03.07.2013 року слідчим СВ Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області (т.2, а.с. 104), з якого вбачається місце виникнення пожежі та місцезнаходження навантажувача, а саме - на території ТОВ "Селищанський гранітний карєр".

З протоколу допиту свідка ОСОБА_2, складеного в межах вказаного кримінального провадження вбачається, що останній, як машиніст навантажувача, був відряджений до ТОВ "Селищанський гранітний карєр" для виконання робіт на період оренди. Машиніст показав, що він виконував роботи на навантажувачі у ТОВ "Селищанський гранітний карєр" 02.07.2013 року із 8 по 16 год. 40 хв., після чого з дозволу керівництва орендаря поставив навантажувач і пішов додому. Надалі, вночі 03.07.2013 року йому зателефонував працівник орендаря і повідомив, що навантажувач загорівся.

Крім того, згідно письмових пояснень машиніста навантажувача ОСОБА_2 (т.1, а.с.37), останній був проінструктований, що працює виключно у першу зміну та не може передавати навантажувач іншим особам. Зазначив, що інструктаж та навчання керування навантажувачем нікому не проводив. Роботу було закінчено о 16 год. 40 хв.

Працівник ОСОБА_1 ТОВ "Селищанський гранітний карєр" при допиті як свідка в межах кримінального провадження показав (протокол допиту свідка від 03.07.2013 року), що він 03.07.2013 року отримав вказівку від майстра зміни перегнати навантажувач на конвеєр №17 для виконання робіт. Коли приїхав на конвеєр №17 відчув запах диму, що виходив із відсіку двигуна. Надалі почав тушити пожежу, проте поступила вказівка від директора відійти від навантажувача, оскільки він міг, на його думку, вибухнути.

В подальшому вищевказане кримінальне провадження було закрите за відсутністю ознак злочину (постанова про закриття кримінального провадження від 04.07.2013 року, т.2, а.с. 112).

Матеріали справи також містять висновки експертних установ з приводу, зокрема, обставин виникнення пожежі.

Так, 12 липня 2013 року за письмовим зверненням ТОВ "Селищанський гранітний карєр" спеціалістом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України в Рівненській області було проведено пожежотехнічне дослідження, за результатом якого було складено Висновок спеціаліста № 2. У Висновку спеціаліста № 2 зазначається, що осередок виникнення пожежі, яка сталася в навантажувачі, знаходився в межах правої частини моторного відсіку, а ймовірною причиною виникнення пожежі є займання горючих матеріалів (полімерної ізоляції електричних проводів, полімерних матеріалів наявних в моторному відсіку) в межах розташування осередку пожежі, внаслідок дії теплових проявів електричної енергії, що виникли в електропроводці (електромережі) навантажувача, внаслідок її аварійної роботи.

Згідно висновку експерта №157/16-47 від 11.10.2016 року за результатами проведеної на вимогу ухвали місцевого господарського суду від 18.12.2015 року пожежо-технічної експертизи, причина пожежі - займання горючих матеріалів в моторному відсіку внаслідок теплової дії електричної енергії (електрична дуга) на них у результаті виникнення короткого замикання електричного проводу (виявленого та вилученого в правій частині моторного відсіку) електромережі Навантажувача. Джерелом запалювання при виникненні досліджуваної пожежі слугували теплові прояви в результаті виникнення аварійного режиму (короткого замикання) в системі електрообладнання. Встановити в результаті чого (неправильна експлуатація, несправність, неукомплектованість) виник зазначений аварійний режим, не видається за можливе з причини повного знищення електрообладнання навантажувача. (т.2, а.с.37-48).

Також, в матеріалах справи наявний висновок судового експерта Київського НДІСЕ №156/16-54 від 01.06.2017 року, яким встановлено, що в результаті пожежі, яка сталася в ніч з 2 на 3 липня 2013 року навантажувач зазнав ушкоджень від впливу відкритого полум'я та високої температури, тобто він перебуває у пошкодженому непрацездатному стані. За сукупністю характеристик отриманих пошкоджень, він потребує виконання переліку робіт та номенклатури замінюваних складових, які співставні із виготовленням нового фронтального навантажувача, що в свою чергу свідчить про його знищення, як майна в цілому. Ринкова вартість зазначеного майна в пошкодженому стані станом на дату оцінки складає 286065,64 грн. (т.2, а.с. 51-64).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобовязання можуть виникати із господарського договору. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обов'язку (ст.175 ГК України).

Згідно ст. 193 ГК України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Враховуючи викладене та вимоги п.п. 5.2, 6.1 договору, місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що в порушення умов договору представник ТОВ "Селищанський гранітний карєр" ОСОБА_1 на виконання вказівки посадових осіб відповідача за первісним позовом, сів за кермо навантажувача у нічний час, і саме в цей час, коли навантажувачем керувала особа без відповідного досвіду роботи, навичок експлуатації та проходження інструктажу, усупереч вимогам договору щодо дотримання належного режиму експлуатації, виникла пожежа, унаслідок якої було знищено обєкт оренди (майно).

Доказів того, що працівник ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" ОСОБА_1 проходив відповідне навчання, що давало б йому право на експлуатацію навантажувача матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач за первісним позовом належним чином виконав свої обовязки згідно договору, а саме - передав навантажувач відповідачу за первісним позовом та відрядив машиніста навантажувача для роботи на час оренди, а ТОВ "Селищанський гранітний карєр", в свою чергу, вчинив вищевказані порушення умов договору та вимог нормативно-правових актів (ст.285 ГК України), чим завдав значних збитків ТОВ "Габро".

Відповідно до статей 759, 779 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Згідно з частиною 1 статті 803 ЦК України наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у звязку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, під збитками слід розуміти втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Частиною 3 згаданої статті регламентовано відшкодування збитків у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника і тягар доказування в даному випадку щодо відсутності вини у заподіянні шкоди покладається на відповідача за первісним позовом.

Умовами цивільно-правової відповідальності є: протиправність поведінки, наявність шкоди, причинний звязок між протиправною поведінкою та шкодою, вина.

Враховуючи те, що ТОВ "Селищанський гранітний карєр" порушило умови договору, всупереч якого почало використовувати орендоване майно з порушенням умов його експлуатації, що і призвело до знищення навантажувача, останнє має нести цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування вартості знищеного майна.

При цьому, у спірних правовідносинах наявні всі умови відповідальності ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр", а саме: протиправна поведінка, яка полягає у порушенні умов договору; наявність шкоди у вигляді знищення навантажувача; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, що виявилась у невиконані умов договору, самовільному використанні навантажувача некомпетентними особами, невжиття заходів до схоронності майна; наявність вини, оскільки відповідачем за первісним позовом не доведено, що загорання сталось з причин незалежних від орендаря.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "Селищанський гранітний карєр" вартості знищеного орендованого майна в розмірі 1 342 403,08 грн.

Що стосується вимоги первісного позову ТОВ "Габро" про стягнення з відповідача неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 2 400,00 грн., які позивач просив стягнути у зв'язку з тим, що згідно договору термін оренди складає саме 5 днів, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в позові в цій частині, оскільки обєкт оренди було знищено 03.07.2013 року, а відтак, реально отримати вказаний у позовній заяві прибуток з 04.07.2013 року по 05.07.2013 року після припинення дії договору позивач не міг.

При цьому, посилання скаржника на висновок спеціаліста від 12.07.2013 року №2 та висновок експерта від 07.10.2015 року №1/58/231-ПТ/МГ, колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 5,6 ст.42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 ГПК України).

В п.6 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 23.03.2012р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що визначення способу проведення експертизи належить до компетенції експерта. Оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК).

Так, апелянт зазначає, що питанням 2 висновку спеціаліста висвітлено причину виникнення пожежі, а саме, займання горючих матеріалів (полімерної ізоляції електричних проводів, полімерних матеріалів наявних в моторному відсіку навантажувача) в межах розташування осередку пожежі, внаслідок дії теплових проявів електричної енергії, що виникли в електропроводці (електромережі) навантажувача внаслідок її аварійної роботи.

У дослідницькій частині наявного в матеріалах справи висновку експерта від 07.10.2015 року №1/58/231-ПТ/МГ шляхом виключення можливих причин виникнення пожежі в моторному відсіку навантажувача, експертом встановлено, що виникнення пожежі відбулось внаслідок займання горючих матеріалів в моторному відсіку внаслідок теплової дії електричної енергії (електрична дуга) на них в результаті виникнення короткого замикання електричного проводу (виявленого та вилученого в правій частині моторного відсіку) електромережі навантажувача.

При цьому зазначено, що в період з 15 січня 2013 року до 01 липня 2013 року (більше ніж 6 (шість) календарних місяців) навантажувач пропрацював 98,7 м/г. Відповідно до Інструкції з технічного обслуговування, навантажувач повинен був пройти у відповідності до виробленого моторесурсу згідно графіку та інтервалів з відповідними позначками в журналі/книзі певні роботи, зазначені у висновку (т.1, а.с. 168-169).

Як наслідок у вказаному висновку експерта зазначено про те, що навантажувач належним чином не обслуговувався.

Однак слід зазначити, що спеціалістом встановлено лише найбільш ймовірну причину виникнення пожежі.

Більше того, зазначений висновок та твердження ТОВ "Селищанський гранітний карєр" не доводять, що знищення майна сталось не з вини останнього, оскільки не спростовано той факт, що в порушення умов договору до керування навантажувачем допущено не уповноважену особу.

Крім того, статтею 34 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно п. 2, 9 Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 06.01.2010 року №8 (далі - Порядок) фронтальний навантажувач Катерпіллер 980 G віднесений до технологічного транспортного засобу; перед реєстрацією підлягає державному технічному огляду, а потім щорічно проходить такий огляд про що складається акт технічною огляду і видається талон.

На технічно несправні технологічні транспортні засоби талони про проходження технічного нагляду не видаються.

Як вбачається з матеріалів справи, навантажувач був зареєстрований ТОВ "Габро" в установленому законом порядку у територіальному управлінні Держгірпромнагляду по Рівненькій області, про що отримано посвідчення РВ №000661 від 29.07.2009 року. Транспортний засіб пройшов державний техогляд відповідно до Акту ДП "Рівненський експертно-технічний центр" від 24.10.2012 року (т., а.с. 29) і наступний техогляд мав пройти в 2013 році.

Відтак, твердження ТОВ "Селищанський гранітний карєр" про несправний технічний стан навантажувача спростовуються матеріалами справи.

Згідно п.11 Порядку правомірність використання технологічного транспортного засобу може бути підтверджена, поміж іншого, договором оренди майна із зазначенням у ньому домовленості між сторонами щодо реєстрації технологічного транспортного засобу за орендарем та доручення на право керування і використання цього транспортного засобу.

Як вбачається, договір оренди №2 від 01.07.2013 року не містить домовленості між сторонами щодо реєстрації технологічного транспортного засобу за орендарем чи доручення на право керування і використання цього транспортного засобу, що додатково свідчить про те, що навантажувач передавався у найм саме з екіпажем.

Також безпідставними є посилання скаржника на приховані недоліки орендованого майна (несправність його електропроводки), які на його думку стали причиною займання навантажувача, з огляду на таке.

Пунктом 11 частини 1 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що недолік - це будь яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що предявляються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Недоліки можуть бути явними та прихованими. Прихованими іменуються недоліки, які не могли бути виявлені при звичайному прийманні, а встановлюються лише у процесі використання виробу (наприклад, конструктивні чи технологічні дефекти тощо).

Положеннями частин 1 і 2 статті 767 Цивільного кодексу України встановлено обовязок наймодавця передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню та зобовязаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоровя, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.

Як вже зазначалося вище, передача навантажувача здійснювалась на підставі акта прийому-передачі від 01.07.2013 року, згідно якого ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" прийняло, а ТОВ "Габро" передало навантажувач фронтального типу у технічно-справному стані. Даний акт підписано представниками сторін без зауважень.

Вказане також підтверджується матеріалами справи, зокрема, дослідною частиною висновку експерта 11.10.2016 року № 157/16-47, де вказано, що під час огляду 02.08.2016 року не виявлено ознак чи обставин, які свідчили б про неукомплектованість або комплектацію невідповідними деталями, вузлами, агрегатами навантажувача перед виникненням пожежі.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази існування прихованих недоліків навантажувача на час здачі його в оренду, а достеменно встановити чому виникла несправність його електропроводки не представляється можливим.

Щодо зустрічної позовної заяви, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.4.3 договору оренди, термін оренди складає 5 днів до 05 липня 2013 року.

Відповідно до ч.1 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Однак, як встановлено судами обох інстанцій, майно, що є об'єктом оренди за договором 03.07.2013 року було знищено.

Згідно ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача (ст. 783 ЦК України).

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що договір оренди припинив свою дію 03.07.2013 року на підставі п.2 ст.291 Господарського кодексу України у зв'язку із знищенням об'єкта оренди - навантажувача.

Як встановлено судами, орендарем сплачено орендну плату згідно п.4.1 договору в сумі 3 600,00 грн. за період з 01.07.2013 року по 03.07.2013 року (1200,00 грн. за один день оренди) згідно платіжного доручення №11260 від 08.07.2013 року (т.1, а.с. 106).

09 липня 2013 року ТОВ "Селищанський гранітний карєр" направив на поштову адресу ТОВ "Габро" лист від 09 липня 2013 року за № 549 про припинення дії договору з 04 липня 2013 року та лист від 09 липня 2013 року за № 550 про сплату орендної плати.

Враховуючи викладене та зважаючи на припинення дії договору оренди 03.07.2013 року, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" щодо розірвання даного договору є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

За результатами розгляду справи суд також вирішує також питання про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, як складової судових витрат, керуючись нормами ст.ст. 44, 49 ГПК України та враховуючи конкретні обставини справи.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст.49 ГПК України).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (ч.3 ст.48 ГПК України).

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" роз'яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

Матеріалами справи підтверджується понесення ТОВ "Габро" витрат у сумі 15 000,00 грн., пов'язаних з оплатою послуг адвоката. Так, надання правової допомоги вказаному підприємству здійснювало адвокатське об'єднання "ОСОБА_3 і партнери" згідно договору про надання юридичних послуг №3-2015/юр. від 01.01.2015 року та додаткової угоди №1 до вказаного договору, що підтверджується актом про надання правової допомоги від 24.04.2015 року, а також адвокат ОСОБА_4, що діяв на підставі ордера РН-001 №3 від 21.05.2015 року. На виконання договору ТОВ "Габро" перерахувало адвокатському об'єднанню кошти у вказаній вище сумі згідно платіжного доручення №655 від 11.02.2015 року.

Враховуючи тривалість розгляду і складність справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо правомірності стягнення з ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" понесених ТОВ "Габро" витрат на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 14 973,23 грн. (1 342 403,08х15 000,00/1 344 803,08).

Що стосується інших судових витрат, зокрема, вартості проведених у даній справі судових експертиз, то враховуючи задоволення первісного позову в частині відшкодування вартості знищеного орендованого майна, судом першої інстанції правомірно у відповідності до п.2 ч.1 ст.49 ГПК України зазначені витрати покладено на винну сторону - ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр".

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Рівненської області від 16.08.2017 року у справі №918/406/15 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.