Ухвала суду № 69590642, 04.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м. Київ К/800/32891/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Одеської митниці на постанову Одеського окружного адміністративного суду 29.06.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду 09.11.2016р. у справі № 815/2513/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" до Одеської митниці про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом про:

- визнання протиправною бездіяльність щодо непідготовки та неподання в визначений строк до органів Державної казначейської служби України висновку про повернення надміру сплачених товариством до державного бюджету України митних платежів на загальну суму 76404,66грн.;

- зобов'язання підготувати висновок про повернення надміру сплачених ТОВ «ІПГ «Майстер» до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 76404,66грн. та подання його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що підприємство надало всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною зовнішньоекономічного контракту, що є достатнім для визначення митної вартості товару за першим методом. Разом з тим, митницею, без достатніх для цього підстав, при визначенні митної вартості товару протиправно застосувала другорядний метод, внаслідок чого товариством було надмірно сплачено до бюджету ПДВ, якій підлягає поверненню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду 29.06.2016р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду 09.11.2016р., позов задоволено повністю.

На постанову Одеського окружного адміністративного суду 29.06.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду 09.11.2016р. надійшла касаційна скарга Одеської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що що на виконання вимог контракту від 15.09.2015 року №23037, укладеного між YANGIL CO, LTD, Корея та ТОВ «ІПГ "Майстер» позивач отримав товар: волокна штапельні синтетичні, не піддані кардо - чи гребенечесанню, не просочені і не оброблені іншим способом, для прядіння з поліефіру, вторинне: розміром та завширшки 64 мм: 6 DEN*64мм-56 мішків (нормал А GRADE); 15DEN*64мм-36 мішків (нормал А GRADE); торгівельна марка відсутня; виробник YANGIL CO, LTD, Корея.

03.12.2015р. з метою декларування вказаного товару позивач подав до Одеської митниці митну декларацію №500060702/2015/008313 (надалі - МД), у якій митну вартість товару позивачем визначено на рівні 0,77 дол. США за кг нетто. Проте, за результатами консультацій між позивачем та митним органом, 05.12.2015р. Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2015/000010/2, яким визначено митну вартість таких товарів, як волокна штапельні синтетичні, не піддані кардо- чи гребенечесанню, не просочені і не оброблені іншим способом, для прядіння з поліефіру, вторинне: розміром та завширшки 64 мм: 6 DEN*64мм-56 мішків (нормал А GRADE); 15DEN*64мм-36 мішків (нормал А GRADE) на рівні 1,32 дол. США за кг нетто.

Товар, який надійшов на адресу позивача випущено у вільний обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI за митною декларацією №500060702/2015/008418 від 08.12.2015р. Платежі за МД №500060702/2015/008418 від 08.12.2015р. надміру сплаченого ввізного мита склали 76404,66грн. (графа 47 митної декларації) та сплачені платіжним дорученням від 07.12.2015 року №11670 на загальну суму 80162грн.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач оскаржив його до суду. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 року у справі №815/7275/15 (набрала законної сили) визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500060702/2015/000010/2 від 05.12.2015 року.

14.04.2016 року позивач звернувся до Одеської митниці із листом №182/8418 про повернення суми надміру сплачених коштів у сумі 76404,66 грн. в порядку ст.301 Митного кодексу України, та надав митному органу документи, що підтверджують скасування рішення про коригування митної вартості товарів, копії платіжних доручень, роздруківку ЕМД №500060702/2015/008418 та довідку № 353 від 05.04.16 про відсутність податкової заборгованості, видану ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Листом від 05.05.2016 року №1594/10/15-70-19-01 позивача повідомлено, що скасування судом рішення про коригування митної вартості товарів свідчить про нечинність такого рішення з моменту його прийняття. При цьому, процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів залишається незавершеною, а тому після надходження та в залежності від змісту отриманої на запит відповідача відповіді від уповноваженого органу іноземної держави згідно Порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування, затвердженого наказом Державної митної служби України від 06.07.2005 року №639, митницею будуть вжиті заходи відповідно до положень Митного та Податкового кодексів України щодо ініціювання проведення документальної невиїзної перевірки платника податків відповідно до положень ч.2 ст.351 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача щодо подання висновку про повернення надміру сплачених митних платежів, позивач і звернувся до суду із даним позовом.

За змістом статті 260 Митний кодекс України (надалі - МК) митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу, яким також встановлюються методи визначення митної вартості зазначених товарів та умови їх застосування.

Згідно зі статтею 262 МК митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Статтею 249 МК передбачено, що митні органи самостійно визначають митну вартість на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари лише за відсутності підтверджувальних документів, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості.

Згідно з частиною восьмою статті 264 МК декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Аналізуючи зазначені норми права, декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину помилково та/або надміру сплаченими немає.

Якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів повертається декларанту відповідно до частини шостої статті 264 МК у місячний термін з дня прийняття рішення у порядку, передбаченому законодавством.

Так, саме Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 МК.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2-4 розділу ІІІ зазначеного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362; чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок взаємодії), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.

Разом з тим, взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 Порядку взаємодії повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Законодавством відповідно до частини шостої статті 264 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Отже, за наявності рішення суду, яким визнано протиправним та скасовано рішення митниці про коригування митної вартості товарів та заяви підприємства, поданої до митниці у встановленому порядку, а також невиконання митницею процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на неї зазначеними вище порядками, оскаржувана бездіяльність митного органу є протиправною.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постанові від 16.02.2016р. у справі № 21-71а14.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Одеської митниці відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду 29.06.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду 09.11.2016р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: