Ухвала суду № 69588046, 10.10.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

10 жовтня 2017 року Справа № 813/1387/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.

позивач ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

представник відповідача Зданевич С.О.,

розглянув у судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2144, про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини 2144, із вимогами:

-«визнати протиправним та скасувати наказ начальника Львівського Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 2144, код ЄДРПОУ 14321653) №51-ос1 від 06.03.2017 р. в частині стосовно звільнення ОСОБА_1»;

-«визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконувача обов'язки начальника Львівського Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 2144, код ЄДРПОУ 14321653) №12АГ від 06.01.2017 р. про підсумки службового розслідування щодо ОСОБА_1»;

-«поновити молодшого сержанта ОСОБА_1 на посаді начальника 2 секції автомобільних перевезень - водія автомобільної групи відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення інженерно-технічного відділу Військової частини 2144»;

-«стягнути з Львівського Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 2144, код ЄДРПОУ 14321653) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу»;

-«звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника 2 секції автомобільних перевезень - водія автомобільної групи відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення інженерно-технічного відділу Військової частини 2144».

Ухвалою суду від 06.04.2017 року відкрито провадження у справі.

28.04.2017 року через канцелярію суду представником відповідача було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з означеним позовом.

У судовому засіданні судом поставлено на вирішення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Позивач та представник позивача проти залишення позовної заяви без розгляду заперечили, наголошуючи на тому, що строк звернення до суду пропущений позивачем виключно з поважних причин, а саме: у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 до 01.03.2017 року відстоював свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення у Галицькому районному суді м.Львова.

Представник відповідача підтримав аргументи та вимоги свого клопотання й просив суд залишити позовну заяву без розгляду, у зв'язку з пропуском установленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Заслухавши думку позивача, представника позивача і представника відповідача щодо залишення позовної заяви без розгляду, перевіривши матеріали справи, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення, а позовна заява залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, право на судовий захист гарантується кожному. Особа, право, свобода чи інтерес якої порушуються, не визнаються чи оспорюються, має право на звернення до суду за їх захистом чи поновленням.

Відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України або іншими законами.

Згідно ч.3 ст.99 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У цьому контексті суд наголошує на тому, що строки звернення до адміністративного суду, як і строки давності, є важливим інструментом, використання якого дозволяє забезпечити, зокрема, дотримання принципу правової визначеності.

Подібне трактування строків давності (яке може бути застосованим і для строків звернення до суду) неодноразово викладав у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини. Так, у п.137 рішення у справі «Олександр Волков проти України» Суд зазначив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними.

Окрім того, в постанові від 16.11.2016 року у справі №6-2469цс16 Верховний Суд України виклав правову позицію, в якій також вказав на те, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

При цьому, як зазначає Верховний Суд України в цій же постанові від 16.11.2016 року в справі №6-2469цс16, порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Ураховуючи наведене, суд відзначає, що в даній адміністративній справі предметом спору є оскарження наказу начальника Львівського Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 2144, код ЄДРПОУ 14321653) №51-ос1 від 06.03.2017 року, наказу тимчасово виконувача обов'язки начальника Львівського Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 2144, код ЄДРПОУ 14321653) №12АГ від 06.01.2017 року «Про підсумки службового розслідування», поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Як вбачається із подання про звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю ОСОБА_1 та наказу «Про підсумки службового розслідування» від 06.01.2017 року №12АГ, останній був з ними ознайомлений ще 06.01.2017 року, про що свідчить підпис позивача та проти чого він особисто не заперечує. Тобто, з цього випливає, що позивачу вже на той час було відомо про порушення, на його думку, прав, а саме - звільнення з військової служби.

З огляду на це у суду виникає необхідність з'ясування обставин щодо пропущення або ж не пропущення строків звернення до суду, а в разі пропущення - наявності чи відсутності поважних причин його пропуску, зі застосуванням відповідних правових наслідків.

У зв'язку з чим, суд повинен встановити, коли розпочався перебіг строку звернення до суду, тобто коли позивач довідався або ж міг (повинен був) довідатися про порушення своїх прав та інтересів унаслідок спірного наказу, а відтак, застосувавши відповідну норму щодо строку звернення до суду, вирішити питання можливості розгляду даної справи судом.

Згідно із ст.88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV, військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Суд зауважує, що із даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду лише 05.04.2017 року, про що свідчить відмітка суду на позовній заяві. Таким чином, на час подання позивачем цього позову до суду, позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду.

Щодо посилань представника позивача на розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відстоювання відповідної правової позиції у справі в Галицькому районному суді м.Львова, як на підставу поважності пропуску строків звернення до суду, то суд такі до уваги не приймає і вважає за необхідне роз'яснити, що факт розгляду у Галицькому районному суді м.Львова у період з січня по березень 2017 року жодним чином не перешкоджав паралельному зверненню ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовною заявою в межах строків, передбачених законодавством. Водночас, документального підтвердження неможливості звернення до суду у спірний період позивачем також не надано.

Крім того, суд констатує, що позивачем у свою чергу не надано і жодних інших доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, в силу чого, у суду немає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Так, чинним процесуальним законом, а саме ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч.1 цієї статті, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно ч.2 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи

У відповідності до п.9 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

При викладених вище обставинах, суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія, яких у даному випадку не встановлено.

У цьому контексті суд також зауважує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав, що знайшло своє підтвердження в практиці Європейського Суду з прав людини (зокрема у рішенні в справі «Девеер проти Бельгії», рішенні в справі «Стаббігс та інші проти Великобританії»).

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 пропущено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, а з матеріалів справи не встановлено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та для постановлення іншого рішення, суд вважає необхідним застосувати зазначені вище норми закону та залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 158-160, 165, 167 КАС України, -

у х в а л и в :

1. Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 2144, про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено протягом 5 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, згідно ст. 186 КАС України. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з ч. 3 ст. 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано, згідно ст. 254 КАС України. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.10.2017 року.