Ухвала суду № 69582902, 17.10.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/260/17 17.10.2017 17.10.2017

Провадження №22-ц/784/2219/17

Справа №487/260/17 Головуючий першої інстанції: Корнешова Т.В.

Провадження №22-ц/784/2219/17 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.

за участі представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2017 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У січні 2017 р. Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що відповідно до укладеного 18 вересня 2008 р. договору № 640/883-к883 (далі Договір) відповідач отримав кредит у розмірі 108 619 дол. США за умови повернення кредиту в порядку, передбаченому підпунктом 1.1.1. ст.1 Договору, зі сплатою 14 % річних за його користування з кінцевим терміном повернення - до 17 вересня 2023 р. або достроково у випадках, передбачених Договором.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач виконує свої зобовязання за Договором щодо повернення кредитних коштів неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 06 січня 2017 р. складає 224786 дол. США, що еквівалентно 5908888 грн. 78 коп., з яких: 2836788 грн. 59 коп. заборгованість за кредитом, 3072 100 грн. 20 коп. заборгованість за відсотками, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судові витрати у розмірі 88633 грн. 33 коп.

22 травня 2017 р. від представника відповідача до суду надійшла заява про залишення без розгляду даного позову у звязку з тим, що договором, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3, передбачено, що усі спори та непорозуміння, які можуть виникнути в звязку з укладанням та виконанням положень цього Договору вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони домовились, що такі спори будуть вирішені одноособово третейським суддею постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків ОСОБА_4 У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається суддею Ярошевцем В.М. або ОСОБА_5 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

В судове засідання сторони не зявилися. Представник позивача надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2017 р. вищезазначену заяву задоволено, позовні вимоги залишені без розгляду.

В апеляційній скарзі представник позивача вказує, що ухвала суду є необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права й просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача вказує на помилковість її доводів, невідповідність їх нормам процесуального закону і просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2008 р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 640/883-к883, на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 108 619 дол. США за умови повернення кредиту в порядку, передбаченому підпунктом 1.1.1. ст.1 Договору, зі сплатою 14 % річних за його користування з кінцевим терміном повернення - до 17 вересня 2023 р. або достроково у випадках, передбачених Договором.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником умов договору щодо повернення передбачених договором грошових коштів, наявність у звязку із цим заборгованості, розмір якої станом на 06 січня 2017 р. складає 224786 дол. США, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд вважав, що для цього є передбачені п. ч. 1 ст. 207 ЦПК України підстави.

Однак, такий висновок суду є помилковим.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшли до початку зясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.

Пунктами 6.1-6.2 Договору кредиту №640/883-К883 від 18 вересня 2008 p., укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено, що усі спори та непорозуміння, які можуть виникнути в звязку з укладанням та виконанням положень цього Договору вирішуються шляхом переговорів між сторонами на їх рівні уповноваженими представниками. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони домовились, що такі спори будуть вирішені одноособово третейським суддею Мороз О.А. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається суддею Ярошевцем В.М. або ОСОБА_5 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

22 травня 2017 р. від представника відповідача до суду до початку зясування обставин у справі та перевірки їх доказами надійшла заява про заперечення проти вирішення спору в суді та залишення без розгляду даного позову.

Одним зі способів захисту прав субєктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 17 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає із цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2983-VI передбачено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту справ споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. ОСОБА_6 регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 р. № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозвязку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобовязання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобовязується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими субєктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

Незалежно від предмета й підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2016 р. у справі № 6-2712цс15 і в силу положень ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування судами України.

У справі, яка переглядається, заява щодо заперечення проти вирішення спору судом представником відповідачки подана 22 травня 2017 р., тобто після внесення зазначених змін до Закону України «Про третейські суди», які виключили можливість вирішення спорів стосовно захисту прав споживачів третейськими судами.

За такого суд помилково залишив без розгляду позовну заяву, тоді як для цього відсутні передбачені законом підстави.

Незважаючи на те, що такі суттєві порушення судом норм процесуального права залишилися поза увагою доводів апеляційної скарги, колегія суддів з урахуванням положень ч. 3 ст. 309 ЦПК України вважає за необхідне не обмежуватись доводами апеляційної скарги, ухвалу суду відповідно до вимог п. 4 ст. 311 ЦПК України скасувати, справу повернути до суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2017 року скасувати, справу за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором направити до того ж суду для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

ОСОБА_8