Ухвала суду № 69574394, 04.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙСУДМІСТАКИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

за участю осіб:

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», поданою представником Артюшенком Денисом Олександровичем

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року

в с т а н о в и л а:

Справа №752/2837/17-ц № апеляційного провадження № 22-ц/796/8648/2017Головуючий у суді першої інстанції: Чередніченко Н.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. ПоливачРішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року відмовлено у задоволенні ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» через свого представника подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на його незаконність, неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку наявних в матеріалах справи доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування зазначено, що суд безпідставно відмовив у позові, не взявши до уваги ту обставину, що Товариством окремо було зазначено у позовній заяві, що відповідачем відкрито картковий рахунок в гривнях та видано кредитну картку типу Master Card Standard та що у позові йдеться мова саме про заборгованість, яка виникла через невиконання зобов'язань за картковим рахунком, а не через невиконання зобов'язань ОСОБА_2 за споживчим кредитом. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не ставить під сумнів надані відповідачем квитанції про сплату заборгованості за споживчим кредитом, однак вимоги про стягнення заборгованості були пред'явлені до суду саме за картковим рахунком, а не по споживчому кредиту.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду вважає законним та обґрунтованим.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином про що свідчить його розписка (а.с.126), причини неявки суду не повідомив. За таких обставин колегія суддів розцінила ці причини як неповажні та дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги: заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані: (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цю: правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, показання відповідача ОСОБА_2, допитаного судом в якості свідка, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем погашена заборгованість за споживчим кредитним договором.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законними, обґрунтованими та такими, що повністю узгоджуються із матеріалами справи та встановленими судом обставинами справи, з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Положеннями статей 1049, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст.ст.526, 623, 624 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, а в разі порушення зобов'язання боржник має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 06 листопада 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2001393303, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом 0,01% річних, порядком погашення суми основної заборгованості, визначеним у графіку платежів (Додаток №1), та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 06 травня 2013 року.

Так, умовами п.1.4.2. кредитного договору визначено, що сума отриманого кредиту погашається щомісяця в дату платежу та у розмірах, зазначених в графіку платежів.

Пунктом 1.5.4. Кредитного договору сторони передбачили, що у разі порушення позичальником строків або суми сплати будь-якого з щомісячних платежів, кредитом має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором. У цьому разі позичальнику рекомендованим листом надсилається вимога.

22.12.2014 року між ПАТ «ОТП Факторинг» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Факторинг» передав, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняв право вимоги до позичальника, що випливають із умов кредитного договору № 2001393303 укладеного 06 листопада 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2

Звертаючись до суду із даними позовними вимогами ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у позові зазначало, що у ОСОБА_2 перед ним є заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2001393303 від 06 листопада 2012 року, що становить 26256,76 грн., з яких 24910,85 грн. залишок заборгованості за кредитом, 1345,91 нараховані відсотки за користування кредитом, яка виникла у зв'язку із неналежним виконанням позичальником своїх кредитних зобов'язань за договором споживчого кредиту.

Проте, зазначені обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції, такі обставини не заперечувалися і ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Навпаки, Товариство у апеляційній скарзі зазначило про те, що воно не ставить під сумнів надані відповідачем квитанції про сплату заборгованості за споживчим кредитом.

Так, ОСОБА_2 на підтвердження погашення кредитної заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 2001393303 від 06 листопада 2012 рокубули надані суду квитанції (а.с.41-43). Також ОСОБА_2 надав суду довідку № 32-2-2/024 від 31.03.2017 року видану АТ «ОТП Банк» у тому, що кредит по кредитному договору №2001393303 від 06 листопада 2012 року ОСОБА_2 повністю погашений (а.с.53).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_2 заборгованості за невиконання кредитних зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту № 2001393303 від 06 листопада 2012 року, оскільки така заборгованість була погашена позичальником, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі. Ці докази не заперечувалися позивачем під час перегляду справи апеляційним судом.

Доводи ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про те, що позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за картковим рахунком, а не за споживчим кредитом, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані та такі, що суперечать наявним у матеріалах справи доказам та змісту позовної заяви, виходячи з наступного.

Так, згідно ст.4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, встановлений частиною 2 цієї статті.

Так, дійсно ТОВ «ОТП Факторинг Україна» одним абзацом (а.с.2 зворот) у позовній заяві зазначало, що згідно розділу 2 (пункт 2.1-2.28) ОСОБА_2 було відкрито картковий рахунок в гривнях та видано кредитну картку типу Master Card Standard. Однак зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів та доказів чітко вбачається, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із вимогами щодо стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 2001393303 від 06 листопада 2012 року укладеним між банком та відповідачем. Жодних розрахунків, посилань на умови договору за картковим рахунком позовна заява та матеріали справи не містять. У прохальній частині позовної заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» чітко зазначає, що просить суд стягнути з відповідача саме заборгованість у розмірі 26256,76 грн. за Договором про надання споживчого кредиту № 2001393303 від 06 листопада 2012 року.

Отже, такі доводи колегією суддів не беруться до уваги, оскільки є необґрунтованими, та не спростовують висновків суду. Матеріали справи не містять жодного належного чи допустимого доказу того, що заборгованість, яку ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило стягнути із відповідача є заборгованістю саме за картковим рахунком відкритим ОСОБА_2 у Банку. Таких доводів не наведено і у позовній заяві. Будь-яких належних чи допустимих доказів на підтвердження зазначеного до суду першої чи апеляційної інстанції позивачем подано не було.

Крім того, обставини щодо відкриття ОСОБА_2 карткового рахунку в гривнях заперечуються самим ОСОБА_2

У суді апеляційної інстанції було задоволено клопотання ОСОБА_2 про його допит у якості свідка у порядку ст.62 ЦПК України.

Так, ОСОБА_2 у наданих суду показаннях зазначив, що заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2001393303 від 06 листопада 2012 року погашена ним у повному розмірі. Однак категорично заперечував обставини щодо відкриття ним карткового рахункута отримання кредитної картку типу Master Card Standard, а також заперечував факт отримання коштів за вказаною кредитною карткою.

Колегія суддів, не надає зазначеним показанням свідка оцінку, оскільки питання щодо існування чи стягнення заборгованості саме за картковим рахунком відкритим ОСОБА_2 не було предметом розгляду судом першої інстанції у рамках даної цивільної справи. Таких вимог позивач не заявляв.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не позбавлене права звернення до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за картковим рахунком (якщо вважає, що така заборгованість існує), оскільки зазначені вимоги не були заявлені в позові та не були предметом судового розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегіє суддів до уваги не беруться.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», подану представником Артюшенком Денисом Олександровичем, відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: