Постанова № 69545802, 11.10.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

11 жовтня 2017 року Справа № 906/408/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" на рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.2017р. у справі №906/408/17 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" (м.Київ)

до Селянського фермерське господарство "Аграрник"

про стягнення 236 165,80 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 20.06.2017р.);

ОСОБА_2 (довіреність №б/н від 07.09.2017р.);

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність №11 від 04.09.2017р.);

Голова СФГ "Аграрник"- ОСОБА_4 (серія паспорта ВМ807837 від 17.12.1999р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.07.2017р. у справі №906/408/17 відмовлено у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Шакур" до Селянського фермерське господарство "Аграрник" про стягнення 236 165,80 грн. (арк.справи 177-179).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шакур" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (арк.справи 185-192).

В скарзі апелянт звертає увагу, що відповідно до пунктів 3.3. і 5.5. Договору №1 поворотної фінансової допомоги, сторони дійшли згоди, що грошова допомога може бути надана (повернута) шляхом взаємозаліку, тобто зарахуванням зустрічних вимог по іншим договорам, що укладені між позичальником та позикодавцем. При цьому для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Тобто, умовами Договору передбачено зарахування зустрічних однорідних вимог.

16.02.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №2/ФОР.

Згідно видаткової накладної №2 від 30.12.2015р. відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 219 000,00 грн.

Свідченням того, що відповідач в своєму бухгалтерському обліку відобразив поставку позивачу товару по іншому Договору поставки №2/ФОР від 16.02.2015р., позивач вважає податкову накладну №26/2 від 30.12.2015р., яка через систему електронного документообігу МЕДОК, відповідачем була виписана позивачу, про що органи ДФС України надали квитанцію №1 від 31.12.2015р. про реєстрацію податкової накладної.

Також, стверджуючи, що відповідач виписав позивачу податкову накладну, скаржник посилається на прінтскрін сторінки з системи електронного документообігу МЕДОК, згідно якої вбачається, що СФГ «Аграрник» виписав на ТОВ «Шакур» податкову накладну №26/2 на суму 219000,00 грн.

Тобто, відповідач відобразив в своєму бухгалтерському обліку поставку позивачу товару по іншому Договору поставки №2/ФОР від 16.02.2015р. на суму 219000,00 грн. разом з ПДВ 36500,00 грн.

Цих 219 000,00 грн. переплати по договору поставки №2/ФОР від 16.02.2015р., були зараховані 24.03.2016р. позивачем відповідачу як фінансова допомога, про що свідчить лист-заява позивача №3 від 24.03.2016р. та бухгалтерська довідка №421 від 24.03.2016р.

Додатковим свідченням того, що відповідачу відомо про зарахування позивачем вказаної суми в розмірі 219 000,00 грн. як фінансова допомога, скаржник вважає відображення відповідачем 24.03.2016р. в своєму бухгалтерському обліку отримання фінансової допомоги в розмірі 219000,00 грн. шляхом виписування відповідачем через систему електронного документообігу МЕДОК на позивача розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №2/2 від 24.03.2016р., як додаток 2 до податкової накладної №26/2 від 30.12.2015р., про що органи ДФС України надали квитанцію №1 від 24.03.2016р. про реєстрацію.

Як на свідчення того, що відповідач виписав позивачу розрахунок коригування до податкової накладної, скаржник посилається на прінтскрін сторінки з системи електронного документообігу МЕДОК, згідно якої вбачається, що СФГ «Аграрник» виписав на ТОВ «Шакур» розрахунок коригування №2/2 на суму 182500,00грн. коригування повернення йому товару без ПДВ та коригування податкового кредиту на суму 36500,00 грн. Тобто, відповідач 24.03.2016р. відобразив в своєму бухгалтерському обліку повернення товару на суму 182500,00грн. без ПДВ та коригування податкового кредиту на суму 36500,00 грн.

Згідно пп.14.1.257 ст.14 Податкового кодексу України, ст.185 Податкового кодексу України, якщо сторона по договору поворотної фінансової допомоги отримує фінансову допомогу, то відповідно сума ПДВ на розмір допомоги не нараховується, що й відповідно податкова накладна на такі операції також не виписується.

Відповідач вказану суму в розмірі 219000,00 грн. відобразив в бухгалтерському обліку без ПДВ, що є доказом отримання 24.03.2016р. відповідачем від позивача шляхом зарахування фінансової допомоги по договору №1 фінансової допомоги від 10.01.2016р. в розмірі 219000,00 грн.

Також зазначає, що лист-заява позивача №3 від 24.03.2016р. про зарахування 219000,00грн. був вручений позивачем відповідачу наручно.

Як на свідчення того, що відповідачу відомо про лист, позивач посилається на розрахунок коригування №2/2 від 24.03.2016р. до податкової накладної, а також прінтскрін сторінки з електронної пошти позивача, згідно якої вбачається, що 05.04.2017р. головний бухгалтер відповідача (ОСОБА_5) сканкопію з оригіналу даного листа направляв на електронну пошту головного бухгалтера позивача (ОСОБА_6), що й відповідно є додатковим доказом отримання відповідачем даного листа позивача №3 від 24.03.2016р.

Також апелянт стверджує, що Акт звіряння взаєморозрахунків від 31.03.2016р. підписаний зі сторони відповідача і позивача, свідчить про визнання відповідачем свого боргу в загальному розмірі 28400,00 грн. перед позивачем, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

На підставі викладеного скаржник просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.2017р. у справі №906/408/17 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Шакур» задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 31.07.2017р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.09.2017р. об 14:45 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 19.09.2017р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Огородніка К.М. та судді Мамченко Ю.А., та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2017р. визначено колегію у такому складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Коломис В.В.

Ухвалою суду від 20.09.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" на рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.2017р. у справі №906/408/17 прийнято до провадження у новому складі колегії: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Коломис В.В.

Ухвалою від 20.09.2017р. розгляд справи відкладено на "11" жовтня 2017 р. об 14:45 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького,59 у залі судових засідань №4.

Представником позивача подано суду для долучення до матеріалів справи копію рішення господарського суду Житомирської області від 24 липня 2017 року у справі №906/484/17.

У судових засіданнях апеляційної інстанції 20.09.2017р. та 11.10.2017р. представники апелянта (позивача) підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, також, що господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладенні в рішенні, не відповідають обставинам справи, рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, у звязку з чим просять його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким задоволити позовні вимоги.

Представники відповідача заперечили проти доводів апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

20 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шакур" (позикодавець, позивач) та Селянським фермерським господарством "Аграрник" (позичальник, відповідач) укладено Договір №1 поворотної фінансової допомоги (позики) (арк.справи 19).

Відповідно до пункту 1.1. Договору позикодавець надає позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики) у розмірі та в порядку, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно п.1.2. Договору, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою для повернення (відповідно до п.п.14.1.257 п.14 ст.14 Податкового кодексу України).

Як погоджено у п.2.1. Договору, сума допомоги за договором становить до 300000,00 грн. У разі, якщо фактичний розмір позики, наданої позикодавцем позичальнику за цим договором виявиться меншим, ніж це зазначено у п.2.1. цього Договору, сумою позики вважатиметься фактично надана сума коштів.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається позикодавцем позичальнику одним платежем або за вибором позикодавця частинами (траншами) в національній валюті України в межах суми вказаної в п.2.1. цього Договору в строк до 30 квітня 2016 року з дати підписання цього Договору.

Згідно п.3.2. Договору, допомога надається позичальнику шляхом безготівкового перерахування позикодавцем грошових коштів на поточний рахунок позичальника вказаний в реквізитах до цього договору.

Як погоджено у п.3.3. Договору, керуючись ст.601 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України, сторони дійшли згоди, що грошова допомога може бути надана шляхом взаємозаліку, тобто, зарахування зустрічних вимог по іншим договором, що укладені між позичальником та позикодавцем. При цьому для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Сторони у п.4.1. Договору погодили, кінцевий строк повернення отриманої позичальником усієї позики до 01 вересня 2016 року.

Позичальник зобов'язаний повернути усю суму отриманої допомоги або неповернену її частину в строк встановлений п.4.1 цього Договору (п.5.1 Договору).

Відповідно до п.7.1., цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту повернення поворотної фінансової допомоги (позики).

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 119000,00грн. заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги, 28689,70грн. пені, 24% річних в сумі 23987,33грн., 18808,77грн. інфляційних та 45680,00грн. штрафу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно п.14.1.257. Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

За цивільно-правовою природою поворотна фінансова допомога є позикою.

Як встановлено ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України встановлено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач стверджує, що на виконання укладеного договору №1 поворотної фінансової допомоги (позики) від 20.01.2016р. надав відповідачу в якості позики 228400,00грн, з них 219000,00грн переплати по договору №2/фор від 16.02.2015р. були зараховані 24.03.2016р. позивачем відповідачу як фінансова допомога, на підтвердження чого позивач подав до справи копію адресованого відповідачу листа за вих.№3 від 24.03.2016р. та бухгалтерську довідку №421 від 24.03.2016р., за підписом бухгалтера ТОВ "Шакур" ОСОБА_7 (арк.справи 22,23).

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не подано жодних доказів про направлення СФГ "Аграрник" вказаного листа №3 від 24.03.2016р., а тому вказаний лист не приймається як належний доказ здійсненого сторонами зарахування суми переплати за договором №12/фор від 16.02.2015р. в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору №1 від 20.01.2016р.

При цьому, складена в односторонньому порядку бухгалтерська довідка №421, також не може бути належним та допустимим доказом на проведення обома сторонами переплати за іншим договором поставки в сумі 219000,00грн. як поворотну фінансову допомогу згідно договору №1 від 20.01.2016р.

Щодо перерахованих відповідачу 20.01.2016р. - 5000,00грн та 29.01.2016р. - 4400,00грн, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що обидва ці платежі були здійснені на інший рахунок, ніж визначений у договорі реквізитом платежів для перерахування поворотної фінансової допомоги. При цьому, призначенням платежу при перерахуванні 5000,00 грн. було зазначено "поворотна фінансова допомога згідно договору №1 від 20.01.2016р.", при перерахуванні 4400,00грн призначенням платежу зазначено "оплата за сою згідно договору №С-01 від 29.01.2016р." (арк.справи 20,21).

Отримання вказаних коштів в загальній сумі 9400,00грн на виконання договору №1 від 20.01.2016р. в якості поворотної фінансової допомоги, не заперечувалася відповідачем. При цьому сума коштів 9400,00грн була повернута відповідачем позивачу 27.10.2016р. з призначенням платежу "кредиторська заборгованість по договору №1 від 20.01.2016р. ОСОБА_8 ПДВ" (арк.справи 25).

Також, всупереч доводам позивача стосовно повернення 100000,00 грн. 09.11.2016р. за договором №1 від 20.01.2016р. з наданих в позику відповідачу 228400,00грн., з матеріалів справи вбачається, що платіж від відповідача 09.11.2016р. в сумі 100000,00 грн. перерахований позивачу з призначенням платежу "Кредиторська заборгованість по договору №2 ФОР від 16.02.2015р. в т.ч. ПДВ 16666,67 грн." (арк.справи 26, зворот).

Листи за вих.№2, адресовані СФГ "Аграрник" керівництву ТОВ "Шакур" (арк.справи 27, 111), з однаковим змістом щодо зарахування призначення платежу 100000,00 грн. 09.11.2016р., також вірно не прийнято судом першої інстанції як доказ зарахування поворотної фінансової допомоги згідно договору №1 від 20.01.2016р., оскільки у наявних у справі двох примірниках вказаного листа вбачається розбіжність в даті, що унеможливлює приймання даного документа як належного та допустимого доказу по справі.

Колегія суддів погоджується, що податковими накладними, податковими деклараціями з додатками, наявними у матеріалах справи, не підтверджується подання чи коригування відомостей щодо проведення платежів між сторонами саме за договором поворотної фінансової допомоги (позики) №1 від 20.01.2016р.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується і позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд Житомирської області дійшов до правомірного висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, покладених в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" на рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.17р. у справі №906/408/17 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.