Ухвала суду № 69539698, 17.10.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/5342/17 17.10.2017 17.10.2017 17.10.2017

Провадження №22-ц/784/2179/17

Справа № 490/5342/17

Провадження № 22 - ц/784/2179/17 Суддя суду 1 інстанції Черенкова Н.П. Доповідач апеляційної інстанції - Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

17 жовтня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Шагаєм О.А.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2017 року про повернення позовної зави, постановлену за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору позики,

встановила:

14 червня 2017 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору позики, що укладений 24 жовтня 2014 року між ним та ОСОБА_5, з підстав передбачених ст. ст. 215, 235 ЦК України.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2017 року позовна заява залишена без руху для усунення недоліків, а ухвалою того ж судді від 08 серпня 2017 року заява повернута позивачу, як неподана, на підставі ч. 2 ст. 121 ЦПК України.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на незаконність ухвали від 08 серпня 2017 року, просив її скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_3, суддя виходив з того, що позивач не виконав вимоги ухвали від 26 червня 2017 року про залишення позовної заяви без руху, а саме - не надав оригіналу квитанції про сплату судового збору (надано дублікат), не уточнив позовних вимог до відповідача ОСОБА_6, оскільки договір позики укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а тому в силу ст. 121 ЦПК України визнав її неподаною та повернув позивачу.

Між тим, з таким висновком колегія суддів погодитись не може.

Статтею 121 ЦПК України передбачено, що суд вправі повернути позовну заяву позивачу, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам ст. ст. 119,120 ЦПК України, а пропозиція виправити недоліки у встановлений судом строк не виконана.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені ст. ст. 119-120 ЦПК України.

В них зазначено, зокрема, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суду першої інстанції» роз'яснено що, якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК України або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат.

Викладені в ухвалі судді від 26 червня 2017 року недоліки позову не свідчать про невідповідність позовної заяви ОСОБА_3 вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Зазначені в оскаржуваній ухвалі недоліки, зокрема уточнення позовних вимог та надання оригіналу квитанції про сплату судового збору, можуть бути усунені у попередньому судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 130 ЦПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, пред'являючи позовну заяву до суду ОСОБА_3 в належному розмірі відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплатив 640 грн. судового збору, про що надав дублікат квитанції.

Так, згідно позову позивач просив визнати недійсним договір позики.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Верхового Суду України «По судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору.

Крім того, не додання до позову оригіналу квитанції про сплату судового збору, за наявності її дублікату, на думку колегії суддів, не є підставою для повернення позову відповідно до положень ст. 121 ЦПК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року судам роз'яснено, що законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

{Абзац пункту 26 в редакції Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 25.09.2015}

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Матеріали справи не містять перевірки судом зарахування сплаченого судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, підтвердженого дублікатом квитанції, тоді як надання оригіналу квитанції про сплату судового збору, як зазначалось вище, може бути здійснено позивачем у попередньому судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 130 ЦПК України або до початку розгляду справи по суті.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач при пред'явлені позову не порушував вимоги п.п. 3-7 ч. 2, ч. 5 ст. 119 ЦПК України.

Таким чином, застосування суддею наслідків, передбачених ч. 2 ст. 121 ЦПК України є порушенням вимог процесуального законодавства, в зв'язку з чим ухвала судді про повернення заяви підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2017 року скасувати, а справу направити у той же суд для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

Т.В. Серебрякова