Постанова № 69518562, 09.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року Справа № 5015/4354/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Катеринчук Л.Й., Короткевича О.Є.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-селекційного підприємства "Дністер" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Ріжніва Михайла Івановича

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2017

у справі№ 5015/4354/12 господарського суду Львівської областіза заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-селекційного підприємства "Дністер"провизнання банкрутом ліквідаторЧупрун Євген ВікторовичВ судове засідання представники не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.10.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-селекційного підприємства "Дністер", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.11.2013 введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ріжніва М.І.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.01.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Постановою господарського суду Львівської області від 20.02.2013 Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-селекційного підприємства "Дністер" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Ріжніва М.І.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Ріжнів М.І. подав заяву від 05.05.2016, в якій посилаючись на приписи ст.391 ЦК України, просив усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні належним ТОВ "ВСП "Дністер" майном: очищене насіння буряка - 10719,00 кг; розсів лабораторний РЛ-1 - 1 шт.; вібропневмостіл ВС-400 - 1 шт.; компресор 10-243.1 - 1 шт.; шкаф сушильний СШЬ-ЗМ - 1 шт.; напівавтомат фасувальний - 1 шт.; дозатор ваговий ДВС - 5Б - 1 шт.; лінія К4БУВ - 1 шт.; автомобіль ГАЗ 3110 ДНЗ НОМЕР_1 - 1 шт.; автомобіль ГАЗ 3110 ДНЗ НОМЕР_2 - 1шт.; автомобіль ВАЗ 210093 ДНЗ НОМЕР_3 - 1 шт.; трактор Т-150К ДНЗ НОМЕР_4 - 1 шт., шляхом зобов'язання СГ ТзОВ "Далява" забезпечити допуск ліквідатора ТОВ "ВСП "Дністер" Ріжніва М.І., спеціалістів - монтажників, вантажного транспорту на територію та приміщення СГ ТОВ "Далява" за адресою: 82166, Львівська область, Дрогобицький район, с. Далява, вул. Центральна, 2, для демонтажу вищезазначеного майна та перевезення його на інше місце зберігання (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 05.05.2016, яка надана до суду 10.11.2016).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.02.2017 (головуючий суддя Артимович В.М., судді: Морозюк А.Я., Чорній Л.З.) заяву ліквідатора Ріжніва М.І. про усунення перешкод у користуванні майном (з доповненнями) шляхом зобов'язання Сільськогосподарського ТОВ "Далява" допуску до майна від 05.05.2016 задоволено; зобов'язано усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном ТОВ "Виробничо-селекційне підприємство ""Дністер", яке знаходиться на території Сільськогосподарського ТОВ "Далява" за адресою вул. Центральна, 2, с. Далява, Дрогобицький район, Львівська область, 82166.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Львівської області від 01.02.2017 в частині задоволення заяви ліквідатора банкрута Ріжніва М.І., CГ ТОВ "Далява" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 (колегія суддів: Мирутенко О.Л., Кравчук Н.М., Матущак О.І.) апеляційну скаргу CГ ТОВ "Далява" задоволено повністю, ухвалу господарського суду Львівської області від 01.02.2017 скасовано в частині задоволення заяви ліквідатора Ріжніва М.І. про усунення перешкод у користуванні майном (з доповненнями) шляхом зобов'язання СГТОВ "Далява" допуску до майна від 05.05.2016 та зобов'язання усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном ТОВ "Виробничо-селекційне підприємство "Дністер", яке знаходиться на території СГ ТОВ "Далява" за адресою вул. Центральна, 2, с. Далява, Дрогобицький район, Львівська область, 82166; розподілено судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-селекційного підприємства "Дністер" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Ріжніва Михайла Івановича звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2017, ухвалу господарського суду Львівської області від 01.02.2017 залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржених судових рішень норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом заявлених вимог є усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном боржника. Підставами для заявлення ліквідатором цих вимог до СГ ТОВ "Далява" є вчинення СГ ТОВ "Далява" перешкод ліквідатору боржника у виконанні ним своїх повноважень розпорядження та користування майном банкрута.

Судом першої інстанції зазначено, що під час здійснення ліквідаційної процедури банкрута, ліквідатором боржника було направлено лист колишньому керівнику банкрута ОСОБА_6 про передачу, зокрема матеріальних цінностей банкрута ліквідатору. Колишній керівник боржника повідомив, що матеріальні цінності ТОВ "Виробничо-селекційне підприємство "Дністер" станом на 27.10.2008 знаходились на території СГ ТОВ "Далява". Однак, керівник СГ ТОВ "Далява" повідомив арбітражного керуючого Ріжніва М.І. про те, що на території СГ ТОВ "Далява" відсутнє майно, що належить банкруту. Ліквідатор банкрута звернувся з повідомленнями про злочин до Дрогобицького МРВ ГУ МВС у Львівській області. Слідчим СВ Дрогобицького МВ проведено огляд на території СГ ТОВ "Далява" та виявлено на зберіганні майно зазначене ліквідатором. Судом першої інстанції зазначено, що виявлене на території СГ ТОВ "Далява" майно, є власністю банкрута.

Задовольняючи вимоги ліквідатора ТОВ "Виробничо-селекційне підприємство "Дністер", суд першої інстанції виходив з того, що на підставі доказів, наданих заявником, останнім доведено, що майно, яке належить на праві власності ТОВ "Виробничо-селекційне підприємство "Дністер" знаходиться на території СГ ТОВ "Далява", посадові особи банкрута не виконали обов'язку, передбаченого ч.6 ст.41 Закону, зокрема, щодо передачі ліквідатору матеріальних цінностей банкрута.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб передбачений ст. 16 ЦК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як вбачається зі змісту заявлених ліквідатором вимог, останній заявив негаторний позов до СГ ТОВ "Далява", посилаючись на те, що майно, яке належить банкруту знаходиться на території відповідача.

Згідно ст.391 ЦК України, у якій унормовано захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, відповідно до наведеної норми право власності підлягає захисту тоді, коли воно порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Відповідно до цієї статті, власник або особа, яка має речове право на чуже майно - титульний володілець (ст.396 ЦК України), у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном (негаторний позов).

Судом першої інстанції не дано будь-якої оцінки правильності обрання позивачем способу захисту порушеного права шляхом пред'явлення негаторного позову з урахуванням обґрунтування позовних вимог, відповідно до якого ліквідатор зазначає про те, що спірне майно фактично тримається і використовується відповідачем з 2008 року.

Зі змісту заяви ліквідатора банкрута вбачається, що ним заявлено вимогу про зобов'язання відповідача не перешкоджати в користуванні майном належним банкруту шляхом забезпечення допуску ліквідатора та спеціалістів на територію СГ ТОВ "Далява" для демонтажу та перевезення зазначеного майна.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив про обґрунтованість вимог щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, не встановивши при цьому конкретних порушень, які вчиняються відповідачем, а також дій, які мають бути ним виконані по відношенню до ліквідатора банкрута щодо усунення порушень прав на майно, та не зазначив у резолютивній частині рішення дії, які повинен вчинити відповідач щодо усунення порушень права власника, і строк виконання цих дій.

Таким чином, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам п.4 ч.1 ст.84 ГПК України.

Зі змісту ч.3, ч.10 ст. 16 ГПК України вбачається, що підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном визначається з урахуванням місцезнаходження майна, а у разі порушення справи про банкрутство у спорах з майновими вимогами до боржника розгляд таких спорів здійснюється господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Таким чином, при визначенні підсудності судам слід виходити з предмету спору, його підстав, статусу відповідача у справі (чи є він боржником у справі про банкрутство) та в залежності від цього обґрунтовувати можливість його розгляду в окремому позовному провадженні чи в межах справи про банкрутство як майнового спору, поданого з урахуванням вимог ГПК України.

Розглядаючи заяву ліквідатора до третьої особи - СГ ТОВ "Далява" у межах провадження у справі про банкрутство, судом першої інстанції не враховано зазначені норми ст.16 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", внаслідок процесуального порушення щодо прийняття до провадження заяви ліквідатора у межах справи про банкрутство фактично як клопотання, а не як заяви, поданої з урахуванням вимог ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором банкрута не сплачувався судовий збір за подання майнового позову за ставкою, визначеною п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Відносно оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, колегія дійшла висновку, що і рішення суду апеляційної інстанції винесене з порушеннями норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Так, посилаючись на ч.4 ст.10 Закону, суд апеляційної інстанції зазначив, що майнові спори, в яких заявником виступає сам банкрут не повинні розглядатися у межах провадження у справі про банкрутство. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що заявником невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки банкрут-власник не володіє майном щодо якого подав заяву, а тому негаторний позов не відповідає суті порушеного права.

В мотивувальній частині постанови суд апеляційної інстанції зазначив про прийняття нового рішення - про відмову у задоволенні заяви ліквідатора банкрута Ріжніва М.І.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Зі змісту п.9 ч.2 ст. 105 ГПК України вбачається, що резолютивна частина постанови має містити висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме, у разі скасування рішення суду першої інстанції постанова має містити висновок: про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог; про припинення провадження у справі або про залишення позову без розгляду повністю або частково.

Як вбачається з матеріалів справи предметом апеляційного оскарження була ухвала господарського суду Львівської області від 01.02.2017 про задоволення заяви ліквідатора банкрута.

З мотивувальної частини оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суд апеляційної інстанції зазначив про порушення правил підсудності судом першої інстанції, що в свою чергу є підставою для припинення провадження у справі за заявою ліквідатора банкрута. В той же час, судом апеляційної інстанції зазначено про неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Лише в мотивувальній частині постанови зазначено про відмову у задоволенні позову. Натомість, резолютивна частина постанови містить лише висновок про скасування ухвали суду першої інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушив приписи ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, резолютивна частина рішення не відповідає вимогам п.9 ч.2 ст.105 ГПК України, оскільки не містить висновку за результатами розгляду апеляційної скарги.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; постановлене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким; резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суди не з'ясували в чому полягають дійсні позовні вимоги заявника, не встановили конкретні обставини, які засвідчують порушення його прав саме відповідачем, а також яким чином ці права мають бути відновлені, не вирішили питання щодо підсудності спору, невірно вирішили питання щодо розподілу судових витрат, прийняті судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-селекційного підприємства "Дністер" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Ріжніва Михайла Івановича задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 та ухвалу господарського суду Львівської області від 01.02.2017 у справі №5015/4354/12 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді Л.Й. Катеринчук

О.Є. Короткевич