Ухвала суду № 69518406, 04.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м. Київ К/800/37124/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (ОДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2014

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014

у справі № 806/1630/14 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Україна» (Товариство)

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.02.2014 № 0000362201. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Україна» судові витрати у розмірі 487,20 грн.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ПАТ «Україна» суми грошового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 10.02.2014 за № 735/22-01/00307230 з питань фінансово-господарських взаємовідносин ПАТ «Україна» з ПВП «Квадро» за період з 01.10.2013 по 31.10.2013. Згідно з висновками акту від 10.02.2014 за № 735/22-01/00307230 Товариством порушено норми пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит у податковому обліку за жовтень 2013 року на 857666,67 грн. за нікчемними договором поставки олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку від 20.08.2013 № 01/20/08-13 з ПВП «Квадро», у результаті чого занижено ПДВ за жовтень 2013 року на таку ж суму.

Висновок про нікчемність правочину позивача із ПВП «Квадро» обґрунтовано посиланням на ознаки фіктивності підприємницької діяльності цього підприємства, невідповідності товарно-транспортних накладних, наданих під час перевірки, нормативним вимогам (у товарно-транспортних накладних у графі «відпуск дозволив» відсутні підписи, прізвища та реквізити особи, що відповідає за відвантаження товару покупцю, також не зазначено вид супровідних документів, відсутні відмітки особи, яка приймає товар).

За наслідками перевірки контролюючим органом стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.02.2014 № 0000362201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 857667,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 428834,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ПВП «Квадро» олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку від імені цього постачальника на адресу позивача виписані видаткові накладні, податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит із ПДВ за жовтень 2013 року. Крім податкових накладних, позивач під час перевірки надав видаткові накладні, платіжні доручення на оплату вартості олії, договір комісії від 04.09.2013 № 04/09-13К з ТОВ «Компанія Квадро-К», на підставі якого було здійснено реалізацію на експорт придбаного у ПВП «Квадро» товару, акти прийому-передачі товару згідно до вказаного договору комісії; заборгованість (кредиторська/дебіторська) по ПВП «Квадро» в бухгалтерському обліку позивача відсутня.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2013 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), ОДПІ посилається на наявність недоліків у товарно-транспортних накладних і, як наслідок, на безпідставне формування позивачем податкового кредиту за нікчемними операціями із поставки позивачу від ПВП «Квадро» олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку.

Разом з тим, відповідно до вантажно-митної декларації № 500010003/2014/200371 від 11.03.2014 товар залишив митну територію України та був експортований нерезиденту «Alfa Trading Limited» (Індія), що свідчить про фактичну наявність товару та реальність проведення позивачем господарських операцій з метою отримання прибутку від комерційної діяльності.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: належно завірених копій податкових накладних, видаткових накладних, актів прийому-передачі товару, доказів використання позивачем поставленої сільгосппродукції у власній господарській діяльності (реалізації олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку на адресу нерезидента «Alfa Trading Limited» (Індія)), - за відсутності доказів з боку контролюючого органу, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ПВП «Квадро» товару, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко