Ухвала суду № 69518411, 04.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м. Київ К/800/41097/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ОДПІ)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2014

у справі № 810/2187/14 Київського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «САТ Україна» (Товариство)

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.03.2014: № 0002832204, № 0002822204, № 0002812204, № 0002802204. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «САТ Україна» судові витрати у розмірі 487,20 грн.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку Товариства від'ємного значення суми ПДВ та від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, збільшення у податковому обліку сум грошових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток підприємств, застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної невиїзної перевірки від 20.02.2014 за № 132/10-06-22-04/35612320 щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «САТ Україна» з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період часу з 01.07.2011 по 31.07.2011 та з ТОВ «Рубен» за період часу з 01.02.2012 по 31.03.2012. Згідно з висновками акту від 20.02.2014 за № 132/10-06-22-04/35612320 позивач порушив норми пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.6, пункту 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.9, 139.1.13 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (ПК): завищив податковий кредит у податковому обліку за липень 2011 року, лютий, березень 2012 року на загальну суму 100029,00 грн., витрати у податковому обліку за 3 квартали 2011 року на суму 500140,00 грн., 1-й квартал 2012 року на суму 404583,00 грн. за нікчемними договорами поставки герметизуючої бітумної маси від 05.07.2011 № 05/07/2011 з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та запчастин (різцетримачі, стрічка конвеєрна, зубці ріжучі) від 21.02.2012 № 21/02/2012 з ТОВ «Хіларіс» (перейменовано на ТОВ «Рубен»), у результаті чого занизив ПДВ на суму 100029,00 грн. та податок на прибуток підприємств на суму 115032,00 грн. за вказані вище податкові періоди.

Висновок про нікчемність правочину позивача із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» зроблено на підставі інформації, наведеній в акті невиїзної документальної перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17.05.2012 № 129/227/35554567 за період часу з 01.12.2010 по 30.09.2011, який обґрунтовано відсутністю товариства за юридичною адресою. Крім того, контролюючим органом прийнято до уваги результати акта ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 18.12.2013 щодо неможливості проведення зустрічної звірки

ТОВ «Рубен» (ТОВ «Хіларіс») у зв'язку з припиненням підприємства (ліквідацією), і, як наслідок, не виявлення управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Висновок контролюючого органу, що операції позивача із зазначеними контрагентами мають ознаки фіктивності, обґрунтовано також тим, що

ТОВ «САТ Україна» не було надано до перевірки документів, підтверджуючих факт транспортування і якість товару, сертифікат походження товару.

За наслідками перевірки ОДПІ стосовно позивача прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.03.2014: № 0002802204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 115032,00 грн.;

№ 0002812204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 100029,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 25007,00 грн.; № 0002832204 - про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 404583,00 грн.; № 0002822204 - про зменшення від'ємного значення суми ПДВ на

80917,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від

ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Рубен» герметизуючої бітумної маси та запчастин (різцетримачі, стрічка конвеєрна, зубці ріжучі) від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові накладні, податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит із ПДВ та витрати за вказані вище податкові періоди. Крім податкових та видаткових накладних, позивач під час перевірки надав належно завірені копії платіжних доручень, товарно-транспортних накладних.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність збільшення у податковому обліку позивача сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), ОДПІ посилається на безтоварність господарських операцій із поставки позивачу від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Рубен» герметизуючої бітумної маси та запчастин (різцетримачі, стрічка конвеєрна, зубці ріжучі), з огляду на відсутність їх за місцезнаходженням, відсутність у них основних засобів (виробниче обладнання, складські приміщення, транспортні засоби, наймані працівники), не підтвердження поставки товарів товарно-транспортними накладними, тощо. При цьому, як зазначено вище, така інформація щодо ТОВ «Рубен» отримана ОДПІ станом на час, коли це товариство було ліквідовано (припинено).

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: належно завірених копій податкових накладних, видаткових накладних, актів прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних, доказів використання позивачем поставлених товарів у власній господарській діяльності (використання придбаних товарів у субпідрядних роботах з ремонту автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин), - за відсутності доказів з боку контролюючого органу, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та

ТОВ «Рубен» товарів, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ.

Оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підпис В.П. Юрченко