Постанова № 69517371, 11.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8149/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивачаОСОБА_2,

представника відповідачаОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у справі за його позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

У травні 2017 року приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» (далі ОСОБА_4 «Львівобленерго») звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23 грудня 2016 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі СДПІ), яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток (далі ПНП) на суму 10941, 93 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у справі № 813/1766/17 у задоволенні позову було відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4 «Львівобленерго» просить вказану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення його позову у повному обсязі. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що висновки СДПІ, викладені у акті перевірки № 10/28-06-14-00/00161587 від 14 грудня 2016 року, є суперечливими та не відповідають фактичним обставинам справи.

ОСОБА_4 «Львівобленерго» не здійснювало жодних перерахувань коштів ТОВ «Люфт Сервіс» за будь-які товари, роботи, послуги, а лише отримало оплату за електричну енергію, яка була спожита в приміщеннях, орендарем (користувачем) яких було це підприємство.

Судом першої інстанції також не враховано особливий статус коштів, отриманих позивачем від ТОВ «Люфт Сервіс».

Представник ОСОБА_4 «Львівобленерго» у ході апеляційного розгляду підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову.

Представник Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби правонаступника СДПІ у судовому засіданні апеляційного суду заперечила обґрунтованість доводів апелянта. Просила залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що СДПІ під час документальної позапланової виїзна перевірки ОСОБА_4 «Львівобленерго» (акт від 14 грудня 2016 року № 10/28-06-14-00,00131587) дійшло обґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, та п.44.6 ст.44, п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1ст.135 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до заниження ПНП на 7294,62грн., оскільки господарські взаємовідносини ОСОБА_4 «Львівобленерго» з ТОВ «Люфт Сервіс» на підставі договору про постачання енергії від 13 вересня 2013 року № 52655 не можуть відображатися у податковому обліку позивача, так як не підтверджені належними первинними документами.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, СДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ОСОБА_4 «Львівобленерго», за результатами якої складено акт № 10/28-06-14-00,00131587 від 14 грудня 2016 року. Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення ОСОБА_4 «Львівобленерго» вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, та п.44.6 ст.44, п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1ст.135 ПК України, внаслідок чого занижено ПНП на 7294,62грн.

На підставі вказаних висновків перевірки СДПІ було прийнято оспорювань податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2016 року № НОМЕР_1.

На переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спору зводиться до обґрунтованості висновків податкового органу про відсутність у ОСОБА_4 «Львівобленерго» належних доказів на підтвердження реального характеру господарських операцій з ТОВ «Люфт Сервіс» з постачання електричної енергії у період з 16 жовтня 2015 року по 30 травня 2016 року.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п. 1.2 ст. 1, п.п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, ст. 2, п. 3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами ст. 23 ПК України передбачено, що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо. У випадках, передбачених цим Кодексом, один об'єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об'єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Згідно з п.п. 44.1 та 44.2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Приписами пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, між позивачем (Постачальник) та ТОВ «Люфт Сервіс» (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 56655 від 13 вересня 2013 року (далі Договір). При цьому від імені ТОВ «Люфт Сервіс» Договір та його додатки було підписано директором ОСОБА_5 на підставі статуту товариства.

Пунктом 1 Договору встановлено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 9 «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії.

Відповідно до додатку № 11 до Договору обєктом електропостачання є нежитлове приміщення у м. Львові по вул. Коперника,17.

Вказане приміщення площею 97,8 м2 перебувало у користуванні ТОВ «Люфт Сервіс» на підставі договору оренди нерухомого майна № 01/11/12 від 01 листопада 2012 року з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до умов пп. 2.3.3 п. 2.3 Договору Споживач зобовязується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно із умовами додатків № 2 «Порядок розрахунків» та № 9 «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії».

Пунктом 5 Додатку 2 «Порядок розрахунків» передбачено, що остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого Постачальником електричної енергії рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених за показниками розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором та /або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Відповідно до п. 7 Додатку № 2 до Договору рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються Постачальником електричної енергії та видаються Споживачу.

Приписами п. 9 Додатку № 2 до Договору встановлено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії визначається за показниками розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до додатку № 9 до Договору. У разі неможливості отримання Постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначені терміни визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Позивачем на підтвердження виконання умов Договору до перевірки було надано податкові накладні, оборотну відомість по ТОВ «Люфт Сервіс», реєстр нарахування коштів за період з 1 вересня 2015 року по 31 січня 2016 року, рахунки на оплату послуг.

Окрім того, податковим органом не заперечується факт проведення оплати ТОВ «Люфт Сервіс» виставлених ОСОБА_4 «Львівобленерго» рахунків на оплату послуг з електропостачання шляхом проведення безготівкових розрахунків на суму 40525,67 грн. у акті перевірки № 10/28-06-14-00,00131587 від 14 грудня 2016 року (а.с. 97).

Додатково апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що ОСОБА_4 «Львівобленерго» фактично надано послуги з постачання електричної енергії у період, що підлягав перевірці, у нежитлове приміщення у м. Львові по вул. Коперніка,17 площею 97,8 м2, яке перебувало у користуванні ТОВ «Люфт Сервіс» на підставі договору оренди нерухомого майна № 01/11/12 від 01 листопада 2012 року.

При цьому апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що електрична енергія в силу своїх фізичних властивостей обєктивно може постачатися лише за допомогою відповідних електричних мереж і виключно до конкретного обєкта електроспоживання. Закон України «Про електроенергетику» та Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії

регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 року за № 417/1442 (надалі - Правила) не ставлять обовязок в оплаті за електричну енергію від здійснення господарської діяльності споживачем чи інших цілей використання електроенергії в приміщенні. Оплаті підлягають обсяги фактично спожитої електричної енергії, визначені відповідно до даних приладів обліку.

Таким чином, виходячи з зазначених умов Договору з додатками до нього у позивача були належні підстави для виставлення рахунків ТОВ «Люфт Сервіс» за спожиту електричну енергію відповідно до показників приладів обліку та отримання за неї коштів.

Відсутність у ОСОБА_4 «Львівобленерго» актів про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції)», складення яких передбачено п. 7.5. Договору, саме по собі не свідчить про ненадання послуг з постачання електричної енергії у приміщення, яке орендувало ТОВ «Люфт Сервіс», та про безпідставність отримання позивачем від останнього коштів з урахуванням особливостей товару за Договором.

Щодо посилань податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, на встановлені вироками Сихівського районного суду від 10 травня 2016 року у справі № 464/3867/16-к та від 21 червня 2016 року у справі № 464/4705/16-к факти ведення фіктивного підприємництва у період з жовтня 2015 року по березень 2016 року посадовими особами ТОВ «Люфт сервіс» ОСОБА_8 та ОСОБА_9, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Зазначені вироки суду не містять відомостей про встановлення у ході як досудового слідства, так і судового розгляду будь-яких фактичних даних про наявність інших господарських операцій ОСОБА_4 «Львівобленерго» з ТОВ «Люфт сервіс», окрім Договору.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_8 чи ОСОБА_9 підписували будь-які первинні бухгалтерські документи, які б стосувалися спірних господарських операцій, чи змінювали умови Договору у період, що підлягав перевірці.

Одночасно апеляційний суд на підставі приписів ч. 2 ст. 8 КАС України враховує те, що Європейський суд з прав людини у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» зазначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 9 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, на думку апеляційного суду, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат у справі судом апеляційної інстанції вирішується виходячи з положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у справі № 813/1766/17 та прийняти нову, якою позов приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23 грудня 2016 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС.

Присудити на користь приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» за рахунок бюджетних асигнувань правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби 3360 (три тисячі триста шістдесят) грн. сплаченого судового збору

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

Судді Л.П.Іщук

ОСОБА_10

Постанова у повному обсязі складена 12 жовтня 2017 року.