Ухвала суду № 6947786, 01.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2009 р.                                                                                К-10921/09

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                     Брайка А. І.,

суддів                                        Голубєвої Г. К.,

                                                  Карася О. В.,

                                                  Рибченка О. А.,

                                                  Федорова М. О.,

секретар судового засідання –Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2008р. у справі № 7/315-2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009р. (справа № 22-а-6034/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед”

до:

1) Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області,

2) Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості,

за участю представників:

позивача –Донець Д. В.,

відповідача-1 –Бондарєв С. В.,

відповідача-2 –не з’явились,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед”, з урахуванням послідуючих заяв про уточнення позовних вимог, подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області від 27.10.2006р. № 632/23-0/32836226 та від 14.12.2006р. № 632/1/23-0/32836226 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 124360 грн. за липень 2006р. та 118300 грн. за серпень 2006р., а також про зобов’язання інспекції відшкодувати вказані суми податку на додану вартість, сплачені постачальникам товарів (послуг), відповідно, у червні та липні 2006 року.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2008р. у справі № 7/315-2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009р. (справа № 22-а-6034/08), позов задоволено повністю: скасовані у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 27.10.2006р. № 632/23-0/32836226 та від 14.12.2006р. № 632/1/23-0/32836226; стягнуто з державного бюджету на користь позивача 242660 грн. бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ.

Судові рішення мотивовані тим, що правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 242660 грн. інспекцією не оспорюється та безпосередньо підтверджується актом перевірки і наявними матеріалами справи; позивач правомірно заявив до відшкодування суму ПДВ, сплачену постачальникам в ціні придбання товарів за попередні податкові періоди; фактична сплата суми податку у попередньому податковому періоді як підстава для отримання бюджетного відшкодування означає сплату ПДВ у ціні придбання постачальникам до звітного періоду відшкодування і не ставить в залежність отримання відшкодування від дати оформлення податкової накладної.

Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. пп. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Присутній в судовому засіданні представник позивача проти вимог касаційної скарги заперечив.

Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області заперечення на касаційну скаргу не подало.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та першого відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт від 19.10.2006р. № 37/23-0/32836226 про результати документальної позапланової перевірки по питанню відшкодування податку на додану вартість за липень-серпень 2006р. в якому зазначено про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування, відповідно, на 124360 грн. та 118300 грн. у зв’язку з тим, що останнім безпідставно враховано суми ПДВ, сплачені постачальникам товарів, послуг в червні та липні 2006р. по податковим накладним, отриманим від постачальників товарів (послуг), відповідно, в квітні-травні та травні-червні 2006р.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (абз. 1 пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (абз. 1, 2 пп. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 цього Закону).

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична надмірна оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг), які підтверджені виписаними відповідно вимог чинного законодавства податковими накладними особами, які зареєстровані як платники такого податку, а підставою є дані податкової декларації за звітний податковий період.

Отже, судами попередніх інстанцій обґрунтовано скасовані у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 27.10.2006р. № 632/23-0/32836226 та від 14.12.2006р. № 632/1/23-0/32836226; стягнуто з державного бюджету на користь позивача 242660 грн. бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права є вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Разом з тим, 25.09.2009р. позивачем подана заява № 2185 від 25.09.2009р. про відмову від позову та закриття провадження у справі.

10.11.2009р. в судовому засіданні представником позивача подано клопотання в якому позивач відкликає заяву про відмову від позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень та заявляє про залишення в силі вказаної заяви в частині стягнення бюджетної заборгованості та просить: залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 242660 грн.; залишити касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області без задоволення.

Згідно положень ст. ст. 51, 112, 157, 219, 228 КАС України позивач може відмовитись від адміністративного позову в будь-який час до закінчення касаційного розгляду, а суд касаційної інстанції у разі прийняття такої відмови визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, та постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

За вказаних обставин, законності ухвалених у справі судових рішень, зважаючи що дії позивача не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про можливість прийняття відмови позивача від адміністративного позову в частині вимог про зобов’язання інспекції відшкодувати суми податку на додану вартість, сплачені постачальникам товарів (послуг), відповідно, у червні та липні 2006 року, необхідність визнання судових рішень такими, що втратили законну силу, та закриття провадження у справі в цій частині.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області без задоволення, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2008р. у справі № 7/315-2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009р. (справа № 22-а-6034/08) в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2006р. № 632/23-0/32836226 та від 14.12.2006р. № 632/1/23-0/32836226 –без змін.

2. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю “Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед” від адміністративного позову в частині вимог про зобов’язання Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області відшкодувати суми податку на додану вартість в розмірах 124360 грн. за липень 2006р. та 118300 грн. за серпень 2006р., сплачені постачальникам товарів (послуг), відповідно, у червні та липні 2006 року.

Визнати постанову Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2008р. у справі № 7/315-2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009р. (справа № 22-а-6034/08) такими, що втратили законну силу та закрити провадження у справі в цій частині.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 –237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                                                                 А.І. Брайко

Судді                                                                                                     А.І. Брайко

Ухвала складена у повному обсязі 03.12.2009р.