Ухвала суду № 6947792, 01.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2009 р.                                                                                К-990/08

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                     Брайка А. І.,

суддів                                        Голубєвої Г. К.,

                                                  Карася О. В.,

                                                  Рибченка О. А.,

                                                  Федорова М. О.,

секретар судового засідання –Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2007р. у справі № А27/122 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2007р. (справа № 22а-2564/07)

за позовом Приватного підприємства “Пектораль”

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення та рішення,

за участю представників:

позивача –Криворученко Є. В.,

відповідача –не з’явились,

встановив:

Приватним підприємством “Пектораль”, з урахуванням послідуючого уточнення, подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції від 17.05.2006р. № 0002392342/3/18703 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 707011 грн. 40 коп. штрафних (фінансових) санкцій, а також визнання нечинним рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції від 25.04.2006р. № 0000712306/3/16054 про застосування 115624 грн. 75 коп. штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2007р. у справі № А27/122, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2007р. (справа № 22а-2564/07), позов задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 17.05.2006р. № 0002392342/3/18703; визнано нечинним рішення від 25.04.2006р. № 0000712306/3/16054 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 110037 грн. 25 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем перераховано ТОВ “Крила Таврії” 707011 грн. 40 коп. зі спецрахунку на придбання пшениці, поставка якої здійснена на загальну суму 707018 грн. 16 коп.; відповідачем не доведено перерахування цих коштів як фінансової допомоги; законом передбачено стягнення до бюджету у безспірному порядку саме коштів, які були використані не за цільовим призначенням; позивачем здійснена реалізація ящиків на суму 3532 грн. 50 коп., бавовняних мішків на суму 3800 грн. 95 коп. і поліетиленових мішків на суму 677 грн. 72 коп. як продукції власного виробництва, а тому реєстратор розрахункових операцій не повинен застосовуватись; реалізація склобою на суму 5044 грн. 40 коп. та цінних паперів на суму 8951 грн. 88 коп. не є реалізацією в розумінні Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”; при реалізації піску, цементу, плівки, макулатури та органічного добрива на суми, відповідно, 28 грн., 404 грн., 412 грн., 267 грн. 50 коп. та 6 грн. позивач приймав готівку та був зобов’язаний використовувати реєстратор розрахункових операцій.

Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог, винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. 11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271, (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2001р. № 374), ч. 2 ст. 71 КАС України.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, судові рішення залишити без змін, як таких, що прийняті відповідно до чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваних податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій стали: акт від 17.10.2005р. № 154/2321.30648429 про результати планової документальної виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р. в якому зазначено, зокрема, про використання акумульованих відповідно до п. 11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” коштів не за цільовим призначенням, в результаті чого вини підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку в сумі 1269106 грн. 28 коп., здійснення позивачем розрахункових операцій на суму 46646 грн. 26 коп. за готівкові кошти без застосування реєстратора розрахункових операцій; рішення про результати розгляду первинної та повторної скарг.

Пунктом 11.29. статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції станом за період проведення перевірки) зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, та встановлено, що зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення; у разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку; порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271, (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2001р. № 374), кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення; у разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку; залишок коштів на окремому рахунку в кінці року вилученню до бюджету не підлягає і використовується сільськогосподарськими товаровиробниками на зазначені цілі в наступному році, а починаючи з 1 березня 2005 р. перераховується до державного бюджету.

Отже, в даному випадку, як вірно зазначено судами, застосування відповідачем штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 17.05.2006р. № 0002392342/3/18703 неправомірне, оскільки таке застосування чинним законодавством не передбачене, а можливе лише стягнення до бюджету використаних не за цільовим призначення коштів, які були перераховані на спеціальний рахунок, а також коштів, які не були на цей рахунок перераховані.

Відповідно до п. 1) ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку (п. 1) ст. 9 вказаного Закону).

Встановивши факти виготовлення та реалізацію позивачем ящиків на суму 3532 грн. 50 коп., бавовняних мішків на суму 3800 грн. 95 коп. і поліетиленових мішків на суму 677 грн. 72 коп. як продукції власного виробництва, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмітили про відсутність в останнього в даному випадку обов’язку щодо застосування реєстратора розрахункових операцій. Крім того, реалізація склобою та цінних паперів, на суми, відповідно, 5044 грн. 40 коп. та 8951 грн. 88 коп., не є торгівлею в розумінні Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

В той же час судами вірно визначено про порушення позивачем вимог вказаного Закону щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з реалізації піску, цементу, плівки, макулатури та органічного добрива на суми, відповідно, 28 грн., 404 грн., 412 грн., 267 грн. 50 коп. та 6 грн.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову є вірним, а вимоги відповідача –необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2007р. у справі № А27/122 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2007р. (справа № 22а-2564/07) –без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 –237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                                                                 А.І. Брайко

Судді                                                                                                     А.І. Брайко

Ухвала складена у повному обсязі 03.12.2009р.