Ухвала суду № 69477609, 10.10.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

10 жовтня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Ткач З. Є., Щавурська Н. Б.,

з участю секретаря - Шмигельська І.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 22 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Універсалбанк", третя особа на стороні відповідча, що не заявляє самостійних вимог - Відділ державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції про визнання недійсним кредитних договорів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стягнення збитків,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсалбанк», третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог - Відділ державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, про визнання недійсними кредитних договорів № 022-2008-408 від 29 лютого 2008 року та № 022-2008-409 від 29 лютого 2008 року, укладених між нею та ВАТ «Універсалбанк», правонаступником якого є відповідач, визнання виконавчого листа № 2-430/11 від 20 травня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсалбанк» заборгованості в розмірі 1481261,03 гривень таким, що не підлягає виконанню, та стягнення з відповідача в її користь завданих збитків у розмірі 56683,7 доларів США.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 9 серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсалбанк», третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог - Відділ державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, про визнання недійсними кредитних договорів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення збитків було залишено без руху і надано позивачу строк у п'ять днів із дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме: 1) вказати в позовній заяві ціну позову щодо вимог майнового характеру; 2) зміст позовних вимог викласти з урахуванням вимог закону; 3) сплатити судовий збір.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 22 серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсалбанк», третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог - Відділ державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, про визнання недійсними кредитних договорів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення збитків визнано неподаною та повернуто позивачу, оскільки позивач не зазначив ціни позову та неоплатив судового збору.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, справу направити в Тернопільський міськрайонний суд іншому складу суду для розгляду. В обгрунтування вимог зазначає, що у судді не було належних підстав для визнання заяви неподаною та повернення її позивачу, оскільки не було враховано, що відповідно до ст. 22 ч. 3 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, додаткове обмеження прав споживачів необґрунтоване.

Сторони в судове засідання не з'явились хоч належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання. За правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали судді від 9 серпня 2017 року про залишення позовної заяви без руху повністю не виконані, зокрема не сплачено судовий збір. Однак з даним висновком суду погодитись не можна.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 9 серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків не більше п'яти днів з дня отримання ухвали .В ухвалі зокрема зазначалося, що заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 119 ч. 5 ЦПК України, оскільки не оплачена судовим збором тоді як з урахуванням відповідних положень Закону України «Про судовий збір», які набрали чинності з 01.09.2015, позивачу належить сплатити судовий збір попри його посилання на ст. 22 ч. 3 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо звільнення позивачів від сплати судового збору з позовів про захист їх прав.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 22 серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 суд визнав неподаною та повернув її, посилаючись на невиконання вимог ухвали від 9 серпня 2017 року.

Погодитись із таким вирішенням процесуального питання колегія суддів не може.

Як убачається зі змісту заяви, що ОСОБА_1 на захист своїх прав як споживача пред'явила позовов до Публічного акціонерного товариства «Універсалбанк», третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог - Відділ державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції про визнання недійсним кредитних договорів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стягнення збитків. Як на підставу звільнення від сплати судового збору позивач послався на положення ст. 22 ч. 3 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. При цьому частиною другою статті 79 ЦПК передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким законом є Закон України «Про судовий збір» зі змінами, внесеними Законом України від 22 травня 2015 року № 483-УШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».

Згідно із зазначеними змінами, які набули чинності 01 вересня 2015 року, статтю 5, що встановлює пільги зі сплати судового збору, викладено в новій редакції. При цьому новою редакцією зазначеної статті звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, не передбачено.

Разом із тим слід враховувати, що реалізацію споживачем права на судовий захист, складовою якого є наявність пільг щодо сплати судового збору, регулює стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Водночас норма статті 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору. Тому сама по собі відсутність такої категорії осіб у встановленому в зазначеній нормі переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може означати, що споживачі такої пільги не мають, оскільки вона встановлена спеціальним Законом, який гарантує реалізацію та захист їх прав.

Такий висновок узгоджується з пунктом 7 постанови пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати» (ППВССУ № 10). У ньому зазначено: оскільки стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, статтею 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», статтею 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, є встановленим законом елементом механізму судового захисту прав споживачів. Чинні норми спеціального закону в галузі захисту прав споживачів прямо передбачають наявність такої пільги та прямо вимагають застосування інших законів у частині, що не суперечить цим нормам. Частина 2 статті 79 ЦПК України не містить вказівки на конкретний закон, яким передбачається звільнення від сплати судового збору, а стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вказівки на вичерпність наведеного в ній переліку випадків звільнення від сплати судового збору. Тобто, можливість звільнення особи від сплати судового збору іншими, окрім Закону України «Про судовий збір», законами не виключається.

В даному випадку належить виходити з принципів верховенства права та пріоритету прав особи перед правами держави.

Суддя суду першої інстанції наведеного не врахував і припустився помилки в застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України ухвалу судді суду першої інстанції скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 312 ч. 1 п. 3, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 22 серпня 2017 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Шевчук

Судді: З.Є. Ткач

Н.Б. Щавурська