Ухвала суду № 69464055, 03.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3170/17

У Х В А Л А

03 жовтня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Сердюк І.С.

сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача не з’явився

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника третьої особи про залишення адміністративного позову без розгляду,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного суду знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВИЙ КОМБІНАТ” до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу м. Києва ОСОБА_3, третя особа: ПАТ “УКРСОЦБАНК” про визнання недійсним та скасування рішення.

Представник ПАТ “УКРСОЦБАНК” заявив клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, який передбачений приписами ст. 99 КАС України.

Клопотання обґрунтоване тим, що спір щодо визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30727058 від 01.08.2016р. (номер запису про право власності 15688268 від 29.07.2016р.), на підставі якого було внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно: нежилі будівлі загальною площею 6 165,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 6, за ПАТ «Укрсоцбанк» уже розглядався господарським судом Одеської області у справі № 916/1816/14 за зустрічним позовом ТОВ «Промисловий комбінат» до приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3, ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним та скасування рішення від 01.08.2016р. Відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2017р., що залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2017 р. у справі № 916/1816/14 ТОВ «Промисловий комбінат» у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Зустрічний позов ТОВ «Промисловий комбінат» до приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3, ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним та скасування рішення від 01.08.2016р. був поданий до господарського суду Одеської області - 20.09.2016 р.

Таким чином, ТОВ «Промисловий комбінат» достовірно дізнався про оскаржуване рішення приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3 від 01.08.2016 р. не раніше вересня 2016 року.

Отже, шестимісячний строк для звернення до суду закінчився на думку, ПАТ «Укрсоцбанк» 20.03.2017 р.

Представник позивача заперечував проти клопотання та зазначив, що ТОВ «Промисловий комбінат» своєчасно (16.09.2016 р.) звернулося до суду за захистом порушеного права в порядку господарського судочинства щодо наявного спору про право власності між ТОВ «Промисловий комбінат» та ПАТ «Укрсоцбанк». Судовий розгляд по вказаній справі був завершений 08.06.2017 р.

Слід зазначити, що дії приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу м. Києва ОСОБА_3, який виконував функції державного реєстратора, предметом судового розгляду не були, що і стало підставою звернення до суду в порядку КАСУ.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши клопотання представника третьої особи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Виходячи з рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом як принципу здійснення правосуддя в адміністративних судах (п.3 ст. 7 КАС України), правила ст. 99 КАС України поширюються і на звернення до адміністративного суду особи з позовом у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Приписами ч. 2 ст. 99 КАС України, визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до суду обчислюється, за загальним правилом, з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналась про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з адміністративного позову та доданих до нього матеріалів про наявність ознак протиправності дій відповідача позивач дізнався під час розгляду Господарським судом Одеської області справи № 916/1816/14, що і стало підставою для звернення до суду. А саме, 16.09.2016 р. позивач звернувся за захистом порушеного права в порядку господарського судочинства щодо наявного спору про право власності між ТОВ «Промисловий комбінат» та ПАТ «Укрсоцбанк».

Строк звернення до суду обчислюється, за загальним правилом, з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналась про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду – це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно – правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі “Ілхан проти Туреччини” (№ 22277/93 від 27.06.2000 року § 59) зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Також суд звертає увагу на практику ЄСПЛ, засновану на принципах Європейської конвенції з прав людини, що узгоджується із приписами ст. 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, тобто забезпечувати “відповідні гарантії” проти свавільного порушення прав, свобод та інтересів юридичних та фізичних осіб.

Позитивні зобов’язання сформульовані Європейським судом під час застосування окремих статей Конвенції, зміст яких визначає усталена судова практика ЄСПЛ.

Основною характеристикою позитивних зобов'язань держави виступає те, що по суті вони вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини, а точніше - вжити прийнятних (розумних) та належних засобів для захисту цих прав.

Було встановлено, що такі обов’язки можуть виникати на підставі безпосереднього застосування статей 2-6, 8, 10, 11, 13 Конвенції, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції.

Сучасна тенденція спрямована на визнання Судом позитивних обов’язків держави під час захисту майже усього переліку конвенційних прав і свобод.

Так, у справі “Новоселецький проти України” (Novoseletskiy v. Ukraine), рішення від 22 лютого 2005 р., заява № 47148/99 ЄСПЛ розглядав позитивні зобов'язання за ст. 8 Конвенції та ст.1 Першого Протоколу. Зокрема, ЄСПЛ зазначив: Якщо розглядати справу зі сторони позитивного зобов’язання з боку держави або з огляду виправдання втручання державної влади відповідно до пункту 2, то є очевидним, що принципи, які застосовуються є достатньо суміжними. В обох випадках необхідно звернути увагу на дотримання справедливої рівноваги між конкуруючими інтересами осіб і суспільства в цілому. Більше того, навіть для позитивних зобов’язань, які випливають з пункту 1, випадки, перераховані в пункті 2, можуть відігравати деяку роль при пошуку бажаної рівноваги (див. ОСОБА_4 п. Іспанії, N 4143/02, п. 55, рішення від 16 листопада 2004р.).

У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції , рішення від 23 вересня 1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер’їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Отже, однією з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України. Таке право забезпечує можливість особи відстоювати свої права у будь-якій життєвій ситуації, зокрема, пов'язаній з незаконними діями (бездіяльністю) органів державної влади.

Вирішуючи заявлене клопотання суд звертає увагу також на той факт, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у “у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення”.

У стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення клопотання представника ПАТ“УКРСОЦБАНК”.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 128, 133, 160, 165 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника третьої особи відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя Потоцька Н.В.