Ухвала суду № 6945804, 28.10.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2-а-1646/08/4/0170

28.10.2009 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Курапової З.І.,

суддів           Дугаренко О.В. , Санакоєвої М.А.                      секретар судового засідання          Антонова Н.В.

за участю сторін:

представник позивача Відкритого акціонерного товариства"Крименерго" - Бурлака Олена Іванівна; представник відповідача Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - Бугаєва Лариса Григорівна довіреність № 9/10-0 від 19.01.09; розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 26.11.08 по справі №2-а-1646/08/4/0170

за позовом           Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до           Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.11.08р. (суддя Циганова Г.Ю.) у справі № 2а-1646/08/4 адміністративний позов задоволений повністю.

Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі №0006932301/0 від 27.05.2008 в частині донарахування ВАТ “Крименерго” (ЄДРПОУ 00131400) податку на додану вартість у розмірі 997842,00грн. та фінансових санкцій у розмірі 997842,00грн.

Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №0006932301/1 від 05.08.2008 в частині донарахування ВАТ “Крименерго” (ЄДРПОУ 00131400) податку на додану вартість у розмірі 997842,00грн. та фінансових санкцій у розмірі 963822,00грн.

Стягнуто на користь ВАТ “Крименерго” з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40грн.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.11.2008 р., прийняти нову постанову, якою у позові ВАТ «Крименерго»відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та процесуального права.

Апелянт зазначає, в порушення абзацу д) п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6., п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №67/97-ВР п.18 «Порядку заповнення податкової накладної»від 30.05.97р. №165, згідно до Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» зі змінами та доповненнями, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997р. за №233/2037 Філією ВАТ «Крименерго»БМУ «Крименергобуд»завищений податковий кредит за період з 01.01.2007р. по 01.01.2008р. у сумі 66997,00грн., оскільки податкові накладні оформлені із порушеннями, а саме: продавець за указаною в податкової накладної адресою не знаходиться; підпис на податкових накладних не співпадає з фактичним підписом директора ТОВ «ТБК-МСВ» у паспорті громадянина.

Апелянт вказує, що оскільки двократна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірних величини фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, така оплата є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку.

У судовому засіданні 28 жовтня 2009 року представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача у судовому засіданні 28 жовтня 2009 року апеляційну скаргу не визнав, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Як слідує із матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство “Крименерго” звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополь про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0006932301/0 від 27.05.2008 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 997842,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 997842,00грн.

Заявою № ю/2331 від 25.09.2008. позивач уточнив позовні вимоги та просить скасувати податкове повідомлення –рішення №0006932301/0 від 27.05.08р. в частині донарахування ВАТ “Крименерго” податку на додану вартість у сумі 998885,00грн. та фінансових санкцій у розмірі 998885,00грн.; скасувати податкове повідомлення –рішення № 0006932301/1 від 05.08.08р. за результатами відмови ВАТ “Крименерго” у задоволенні первинної скарги в частині донараховання ВАТ “Крименерго” податку на додану вартість у сумі 998885,00грн. та фінансових санкцій у розмірі 964865,00грн.

Заявою від 26.11.2008. позивач уточнив позовні вимоги, просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006932301/0 від 27.05.2008. в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 997842 грн. та фінансових санкцій у розмірі 997842 грн.; скасувати податкове повідомлення –рішення № 0006923201/1 від 05.08.08. в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 997842 грн. і фінансових санкцій у розмірі 963822 грн.

Працівниками Державною податкової інспекції в м. Сімферополі проведена виїзна планова документальна перевірка ВАТ “Крименерго” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 01.01.2008р., за наслідками якої складено акт від 15.05.08р. №3549/23-7/00131400 (а.с.8-17).

На підставі акту перевірки від 15.05.2008 №3549/23 - 7/00131400 Державної податкової інспекцією в м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення – рішення від 27.05.08р. № 0006732301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 1997770,00грн., у том числі: за основним платежем 998885,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 998885,00грн. (а. с. 25).

Позивачем у межах процедури адміністративного оскарження направлено до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі первинну скаргу від 06.06.08 №06/135 (а.с.21-24).

За результатами розгляду даної скарги відповідачем прийнято рішення від 31.07.2008 №2526/10/1/25-010 (а.с.18-20), яким податкове повідомлення-рішення від 27.05.08 №0006932301/0 скасовано у частині 34020,00грн. застосованої фінансової санкції та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №0006932301/1 від 05.08.08р., яким ВАТ “Крименерго” визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 1963750,00грн., у том числі: за основним платежем 998885,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 964865,00грн.(а. с. 41).

Згідно з актом перевірки правильності формування податкового кредиту встановлено, що філією ВАТ “Крименерго” БМУ “Крименергобуд” до податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість по податковим накладним від постачальника ТОВ “ТБК-МСВ”(ЄДРПОУ 33000788), які оформлені в порушення вимог абз. д) п.п.7.2.1, п.п.7.2.6, п.п.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 23.06.97р. за №233/2037.

Відповідно до пп.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Вимоги щодо змісту податкової накладної зазначені у пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено в акті перевірки, при виході за адресою: м.Сімферополь, вул. Стевена,34, який зазначений у податкових накладних ТОВ “ТБК-МСВ”, відповідачем встановлено, що ТОВ “ТБК-МСВ” за вказаною адресою не знаходиться (акт обстеження від 11.02.2008 №89/23-7). Також зазначено, що підпис в податкових накладних ”не співпадає з підписом громадянина Костромітіна О.Ю., директора ТОВ “ТБК-МСВ”, у формі №1 при отриманні ним паспорту.

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача про те, що зазначені податкові накладні не є належним підтвердженням права позивача на податковий кредит виходячи з наступного.

В податкових накладних постачальника - товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-будівельна компанія –МСВ” визначені всі необхідні реквізити у відповідності з пп.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97. № 168/97-ВР, зокрема, у графі “місце знаходження продавця” вказана адреса: м. Сімферополь, вул. Стевена, 34.

Податкові накладні ТОВ “ТБК-МСВ”, які включені до складу податкового кредиту позивачем, належать до періоду з травня 2007 року по грудень 2007 року, проте акт обстеження, на який посилається відповідач в акті перевірки, складено 11.02.2008, тобто акт обстеження не відноситься до перевіряємого періоду.

Акт обстеження від 11.02.2008 №89/23-7 в матеріали справи відповідачем не представлений, надано акт обстеження юридичної адреси ТОВ “ТБК-МСВ” від 11.01.2008 №59/23-7/33000788, який теж за датою не відноситься до перевіряємого періоду. При цьому зазначений акт свідчить про те, що юридичною адресою ТОВ “ТБК-МСВ” станом на 11.01.2008 є: м. Сімферополь, вул. Стевена, 34.

Слід враховувати, що відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцем знаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків №б/н від 26.09.2008 та відомості із ЄДР щодо юридичної особи від 02.03.2008, товариство з обмеженою відповідальністю “НАК-ОДЯГ-СТИЛЬ”, код ЄДРПОУ 33000788 (правонаступник ТОВ “ТБК-МСВ”), знаходиться на податковому обліку ДПІ в м. Сімферополі з 08.06.2004 за №10334-К, дата первинної реєстрації в Єдиному державному реєстрі 02.06.2004, та 29.02.2008 (тобто після перевіряємого періоду) внесені зміни даних про місцезнаходження юридичної особи –м. Сімферополь вул. Стевена, 42/4.

Таким чином, зазначене в податкових накладних місцезнаходження продавця ТОВ “ТБК-МСВ” відповідає юридичної адресі зазначеної юридичної особи в перевіряємому періоді, що підтверджується наявними у справі доказами та поясненнями сторін.

Відповідно до п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Проте ані в зазначеному Порядку, ані в Законі України «Про податок на додану вартість» не міститься вимог про те, що підпис такої уповноваженої платником податку особи повинна співпадати з підписом, проставленим в формі №1, у якої громадянин розписався при отриманні паспорта. Судова колегія зазначає, що форма №1 не є первинним документом бухгалтерського обліку відповідно до вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996-ХІV.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріалами справи встановлено, що всі податкові накладні ТОВ “ТБК-МСВ” на підтвердження включених до складу податкового кредиту позивача сум надані до перевірки, представлені та відображені в акті перевірки.

За таких обставин, факт порушення позивачем вимог абз. д) п.п.7.2.1, п.п.7.2.6, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є недоведеним, тому підстав для донарахування суми податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 66997грн. та застосування штрафних (фінансових) санкції у розмірі 66997грн. судом не вбачається.

Щодо донарахування відповідачем за результатами перевірки позивачу суми податкового зобов’язання з ПДВ на двохкратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг)". Оскільки привішення договірної величини використання електроенергії розглядається як порушення, до якого використовуються відповідні санкції, то суми, яки додатково та обов’язково платяться споживачами електроенергії за перевищення договірної величини, відносяться до категорії штрафних санкцій, що підтверджується роз’ясненням п.п.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку на прибуток споживачами електроенергії, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.07р. №696.

Позивач поставляє електроенергію споживачам в об’ємах електричної енергії, яку було спожито між датами зняття показаній розрахункових приборів, дана операція є об’єктом оподаткування відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”. Ціна 1кв/год. ухвалена Національною комісією по врегулюванню електроенергетики та відповідає п.4.1 ст.4 вищевказаного Закону. Штрафна санкції за перевищення договірної величини не входить в ціну товару та не може бути компенсацією вартості товару.

          Перевищення встановлених величин електроспоживання та потужності є правопорушенням в електроенергетиці, за яке згідно зі ч.5 ст.26 Закону України “Про електроенергетику” N575/97-ВР від 16.10.1997 встановлена відповідальність, а саме: споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Частиною 6 ст.26 Закону «Про електроенергетику» встановлено, що у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Згідно з ч.7 ст.27 Закону України «Про електроенергетику» санкції, передбачені частиною восьмою статті 24, частинами третьою, четвертою і п'ятою статті 26 та частиною третьою цієї статті, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність споживачів за перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності, порядок розрахунку і визначення граничних величин для споживачів також передбачено Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженою постановою Кабінету міністрів України від 24.03.1999 №441, зі змінами та доповненнями (далі - Порядок). Зокрема, п.11 і 13 Порядку передбачено, що граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід’ємною частиною договору. За підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання. Тобто, у разі несплати споживачем вартості отриманої електричної енергії у встановлений договором термін, Позивач мав провести коригування договірної величини до нуля. У випадку коригування договірної величини до нуля на весь обсяг спожитої електричної енергії у відповідному розрахунковому періоді повинна бути нарахована двократна вартість відповідно до ст.26 Закону України „Про електроенергетику”, яка передбачає це як відповідальність споживача за недотримання встановлених договірних величин.

Позивач постачає електричну енергію споживачам виключно на договірних засадах. Кожен договір передбачає додаток, в якому встановлені замовлені споживачем на рік відповідні договірні граничні величини споживання електричної енергії і потужності, а також умови фіксації обсягів спожитої підприємством –споживачем електричної енергії і розрахунків за неї, відповідальність споживача у разі перевищення договірних величин електроспоживання та потужності сплатити їх двохкратну вартість у відповідності до ст.26 Закону України „Про електроенергетику”.

Згідно з вимогами пункту 4.1. Закону України „Про податок на додану вартість” база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) не містить у собі штрафних санкцій, а, отже, й на них не повинно поширюватись донарахування податку на додану вартість.

          При таких обставинах, суд першої інстанції здійснив вірний висновок про неправомірність донарахування позивачу суми податкового зобов’язання з ПДВ і штрафних санкцій на двохкратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

          Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення №0006932301/0 від 27.05.2008 в частині донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 997842,00грн. та фінансових санкцій у розмірі 997842,00грн., а також податкове повідомлення-рішення №0006932301/1 від 05.08.2008 в частині донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 997842,00грн. та фінансових санкцій у розмірі 963822,00грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

При таких обставинах, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно досліджені матеріли справи, прийнято обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м. Сімферополя АР Крим задоволенню не підлягає, а постанова суду підлягає залишенню без змін.

                    Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198,200, п.1 ч.1 ст.205,206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26 листопада 2008 року у справі №2а-1646/08/4 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26 листопада 2008 року у справі №2а-1646/08/4 (№2-а-1646/08/4/0170) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 листопада 2009 р.

Головуючий суддя          підпис                              З.І.Курапова

Судді           підпис                               О.В.Дугаренко підпис                               М.А.Санакоєва З оригіналом згідно

Суддя                                                             З.І.Курапова