Постанова № 6945335, 01.12.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2009 р.Справа № 29/61-09-1921

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при судового засідання секретарі - Волощук О. О.,

за участю представників:

ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” –Шаманська К. І.,

ВАТ „Одеська ТЕЦ” –Худякова С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ВАТ „Одеська ТЕЦ”, м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2009 р. у справі №29/61-09-1921 за позовом ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”, м. Одеса, до ВАТ „Одеська ТЕЦ”, м. Одеса, про стягнення 2493710,47 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

14.04.2009 р. (вх. №2580) у господарському суді Одеської області ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” (далі - позивач) пред’явлено позов до ВАТ „Одеська ТЕЦ” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 2017884,07 грн., за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 258064,64 грн., пені в сумі 98158,85 грн., 3% річних в сумі 12224,03 грн., збитків від інфляції на суму 107378,88 грн., держмита у сумі 24937,10 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу у сумі 118,00 грн. (а.с. 2-5, т.1). Свої вимоги він мотивував наступним.

28.02.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №7 про постачання електричної енергії на строк до 31.12.2005 р. (далі за текстом - договір), згідно умов п.9.4. якого його дія була пролонгована на 2008, 2009 р.р. Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач постачає електричну енергію на об'єкти відповідача в межах визначених цим договором, відповідно до умов, обсягів та потужності постачання електричної енергії, а останній зобов'язаний щомісячно своєчасно здійснювати оплату відпущеної йому електроенергії та виконувати інші умови договору. Відповідачем за період з листопада 2008 р. по лютий 2009 р. включно було спожито 3754099 кВт/год електричної енергії на суму 2017884,07 грн., що підтверджується актами про обсяги спожитої електричної енергії та копіями рахунків-фактур на оплату за спожиту електричну енергію, отриманих представниками споживача. У відповідності до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та умов договору, поставлена електрична енергія повинна оплачуватись споживачем щомісячно в повному обсязі. Проте, в порушення умов договору, рахунки-фактури за спожиту електричну енергію, які виписувалися відповідачеві в період з листопада 2008 р. по лютий 2009 р. включно відповідачем не сплачувались. Згідно п.10.2. ПКЕЕ, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.96р. №28 (із змінами), споживач зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії відповідно до умов договору. Неналежне виконання умов договору у частині своєчасного проведення розрахунків за договором про постачання електричної енергії призвело до виникнення дебіторської заборгованості станом на 01.03.2009 р. у сумі 2017884,07 грн. за активну електроенергію, спожиту у період з листопада 2008 р. по лютий 2009 р. Згідно з п.5 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до договору, у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним Порядком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується, а сума боргу повинна бути сплачена з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до ст. 231 ГК України та ст. 549 ЦК України, відповідачу у період з грудня 2008 р. по лютий 2009 р. була нарахована пеня в сумі 98158,85 грн. В зв'язку із тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості спожитої електричної енергії, згідно п.5 Додатку №5 до договору та ст. 625 ЦК України, сума боргу за спожиту електроенергію підлягає індексації і відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних з простроченої суми. Таким чином, нарахована сума збитків від інфляції за період з грудня 2008 р. по лютий 2009 р. складає 107378,88 грн., а також 3% річних - 12224,03 грн. Додатковою угодою від 20.12.2005 р. до договору про постачання електричної енергії №7 від 28.02.2005 р. були внесені зміни у розділи 2,3,4,5 договору. Так, розділ 5 „Порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності” був викладений у новій редакції. Відповідно до п.4.2.2 договору (зміни до якого були внесені додаткової угодою від 20.12.2005 р.) та п.5 додатку №1 до договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 договору, споживач несе відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою ст. 26 ЗУ „Про електроенергетику”, згідно якої споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Як вбачається зі змісту п.2 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до договору, остаточний розрахунок за активну електричну енергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності та інші платежі, здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 календарних днів. Згідно п.4.4. ПКЕЕ, п.5.5. договору, п.3 Додатку №1 до договору, п.11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою КМУ від 24.03.1999 р. №441 (із змінами), споживач має право протягом поточного розрахункового періоду, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення розрахункового періоду, звернутись письмово до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії та граничних величин електричної потужності. У Додатках №1, які є невід'ємною частиною договору, сторони визначили між собою щомісячний обсяг постачання електричної енергії на кожний місяць 2007 року (який на підставі п.5.1. договору був пролонгований на 2008 р.) та на кожний місяць 2009 р. Так, на грудень 2008 р. було заявлено електроспоживання на рівні 120000 кВт/год та на січень 2009 р. - 55000 кВт/год. Відповідно до п.4 Додатку №1 до договору, п.4.4. ПКЕЕ, договірна величина споживання електричної енергії у сторону збільшення коригується постачальником електричної енергії при виконанні споживачем наступних умов: надання споживачем звернення постачальнику електричної енергії, згідно п.3 Додатку №1; виконання передплати до дати звернення споживачем обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період з урахуванням обсягу коригування, у відповідності до умов, визначених у Додатку „Порядок розрахунків” до договору. Враховуючи, що споживач не скористався своїм правом щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії та належним чином не виконав умов п.4 Додатку №1 та п.4.4. ПКЕЕ, тому у грудні 2008 р. та січні 2009 р. договірні величини не були скореговані та залишились без змін. Отже, договірна величина споживання електричної енергії у грудні 2008 р. складає 120000 кВт/год, у той час як фактично було спожито 656489 кВт/год, тому перевищення договірних величин складає різницю вищезазначених показників, а саме 536489 кВт/год на суму 244746,28 грн. Договірна величина споживання електричної енергії у січні 2009 р. складає 55000 кВт/год, у той час як фактично було спожито 77782 кВт/год, тому перевищення договірних величин складає різницю вищезазначених показників, а саме 22782 кВт/год на суму 13318,36 грн. Про факт перевищення договірних величин, споживач був повідомлений, про що свідчать повідомлення про залишення договірних величин без змін та вручені споживачу рахунки до сплати, які в терміни, встановлені договором, не були сплачені споживачем. Таким чином, загальна сума перевищення договірних величин споживання електричної енергії за період - грудень 2008 р., січень 2009 р. складає 258064,64 грн. Отже, станом на 01.03.2009 р. загальна сума заборгованості складає 2493710,47 грн. В обґрунтування свого позову позивач також послався на ст.ст. 610,611 ЦК України, ст.ст. 220,229,230 ГК України.

15.06.2009 р. (вх. №14837) відповідач надав суду відзив на позов (а.с. 87-88, т.1), в якому просив відмовити у його задоволенні в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в період з листопада 2008 року по лютий 2009 року в сумі 2017884,07 грн. відповідач визнає в повному обсязі. Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2001 р. було порушено провадження по справі №17-2-5-6-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача. Відповідно до ст. 12 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Позивач в позові посилається на те, що сплата боргу з урахуванням індексу інфляції, річних є способом захисту майнового права. Але інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не входять до складу грошового зобов'язання, як воно визначено в ст. 1 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки в законі йдеться саме про суму, яку боржник винен кредиторові відповідно до цивільно-правового договору, крім того до складу грошових зобов'язань боржника не зараховується недоїмка (пеня та штраф). Вказана стаття однозначно встановлює заборону на нарахування неустойки, застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань протягом дії мораторію, що був встановлений ухвалою від 15.06.2001 р. відносно відповідача. Аналізуючи зміст ст. 1 та ст. 12 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідач зробив висновок, що з введенням мораторію зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, але під час дії цього мораторію на задоволення вимог кредиторів (інших, поточних) не нараховуються штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

26.06.2009 р. (вх. №15968) позивач надав суду заперечення на відзив (а.с. 96-98, т.1), в якому він зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки заборгованість, на яку було здійснено нарахування вказаних сум виникла у відповідача після порушення провадження у справі про його банкрутство, а отже на неї не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

01.07.2009 р. (вх. №16200) відповідач надав суду уточнений відзив на позов (а.с. 108, т.1), в якому просив відмовити у задоволенні позову у частині щодо стягнення за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 258064,64 грн., пені в сумі 98158,85 грн., 3% річних в сумі 12224,03 грн., збитків від інфляції на суму 107378,88 грн., оскільки відповідач щомісяця у спірний період звертався до позивача з проханням проведення коригування договірної величини споживання електроенергії, але позивач не надав жодної відповіді щодо проведення коригування, тобто позивачем були порушені права відповідача.

10.07.2009 р. (вх. №17372) позивач доповнив позовні вимоги (а.с. 115-118, т.1) та просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 2883204,04 грн., за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 258064,64 грн., пеню в сумі 230532,69 грн., 3% річних в сумі 28708,94 грн., збитки від інфляції на суму 166325,93 грн., судові витрати: держмито у сумі 25500,00 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118,00 грн.

30.07.2009 р. (вх. №19104) позивач уточнив позовні вимоги (а.с. 9-10, т.2) та просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 2821707,64 грн., за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 258064,64 грн., пеню в сумі 230532,69 грн., 3% річних в сумі 28708,94 грн., збитки від інфляції на суму 166325,93 грн., судові витрати: держмито у сумі 25500,00 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118,00 грн.

31.07.2009 р. (вх. №19214) відповідач надав суду відзив на доповнення позову (а.с. 14-16, т.2), в якому просив відмовити у задоволенні позову у частині щодо стягнення за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 258064,64 грн., пені в сумі 230532,69 грн., оскільки суми перевищення договірних величин споживання електричної енергії та пені є штрафними санкціями, на які поширюється дія мораторію.

31.08.2009 р. (вх. №21956) позивач уточнив позовні вимоги (а.с. 34-36, т.2) та просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 2807899,24 грн., за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 258064,64 грн., пеню в сумі 230532,69 грн., 3% річних в сумі 28708,94 грн., збитки від інфляції на суму 166325,93 грн., судові витрати: держмито у сумі 25500,00 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.10.2009 р. (підписаним суддею Аленіним О. Ю. 07.10.2009 р.) позов задоволено, а саме стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 2807899,24 грн., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 258064,64 грн., пеню в сумі 230532,69 грн., 3% річних у сумі 28708,94 грн., збитки від інфляції в сумі 166325,93 грн., держмито в сумі 25500 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн. (а.с. 57-58, т.2). Своє рішення суд обґрунтував тим, що в порушення умов договору за період з листопада 2008 року по лютий 2009 рок відповідач рахунки за спожиту електричну енергію оплачував не в повному обсязі, що привело до виникнення у нього заборгованості в сумі 2807899,24 грн. Оскільки відповідач несвоєчасно виконував свої зобов'язання по оплаті за спожиту електричну енергію, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач правомірно нарахував втрати від інфляції та 3% річних, розмір яких становить відповідно 166325,93 грн. та 28708,94 грн. Пунктом 5 додатку до договору №7 від 28.02.05р. встановлено, що при несвоєчасній оплаті за поставлений товар відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікові ставки НБУ, що діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені за порушення відповідачем термінів оплати складає 230532,69 грн. Згідно з додатком №1 до договору, сторони визначили між собою щомісячний обсяг постачання електроенергії на кожний місяць 2007 року та на кожний місяць 2009 року. Відповідач, відповідно до п.4.4. ПКЕЕ та п.3 додатку №1 до договору №7 від 28.02.05р., не звертався до позивача і заявами про коригування договірних величин електроспоживання за вказані у позовній заяві періоди, тому вони залишилися без змін. Так, договірна величина електроспоживання на грудень 2008 р. становить 120000 кВт/ч, на січень 2009 р. - 55000 кВт/ч. Однак, фактичне споживання відповідачем в ці періоди склало: у грудні 2008 р. - 65648 кВт/ч, у січні 2009 р. - 77782 кВт/ч. Виходячи з цього, було встановлено факт перевищення договірної величини споживання у грудні 2008 року та січні 2009 року, про що відповідачу були направлені відповідні повідомлення. У зв’язку із перевищенням договірної величини електроспоживання, позивачем була нарахована додаткова плата у грудні 2008 р. - 244746,28 грн. та у січні 2009 р. - 13318,36 грн., але по рахункам оплата не здійснена. Заперечення відповідача відносно його неодноразових звернень до позивача щодо коригування договірних величин електроспоживання судом відхилені з огляду на їх недоведеність. Також, відповідач належних доказів на обґрунтування своїх заперечень суду не надав. Крім того, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від основного зобов'язання. З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі. Таким чином, посилання відповідача на ст. 12 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у даному випадку є необґрунтованими та безпідставними, а також суперечать правовим позиціям, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06.02.2007 р. №07/87.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його частково скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії в сумі 258064,64 грн. та пені в сумі 230532,69 грн. відмовити; стягнути з позивача на користь відповідача 2442,98 грн. держмита, з тих же підстав, що були ним викладені у відзиві на позов, уточненому відзиві на позов, відзиві на доповнення позову, а також, враховуючи те, що у рішенні суд посилається на ст. 26 ЗУ „Про електроенергетику” щодо відповідальності споживачів за споживання електричної енергії понад договірну величину. Крім того, суд зазначив у рішенні, що відповідач не звертався до позивача про коригування договірних величин електроспоживання, що не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи наявний лист №18/03-124 від 23.01.09р. В постанові від 21.07.05р. за №23/55 ВГСУ зазначив, що передбачена ч.5 ст. 26 ЗУ „Про електроенергетику” санкція є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафною. Крім того, наказом №696 від 11.12.07р. ДПА України затвердила Узагальнююче податкове роз'яснення, в якому йде мова про ст.ст. 26,27 ЗУ „Про електроенергетику”, а саме: „з точки зору Закону перевищення договірної величини споживання електроенергії розглядається як правопорушення, до якого застосовуються відповідні санкції”, тобто господарські санкції. Відповідно до ч.2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями, згідно із ч.1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Позивач звертався до НКРЕ України щодо надання роз'яснень ст. 26 ЗУ „Про електроенергетику”. У своєму листі від 21.03.07р. за №1773/11/17-07 НКРЕ роз'яснює, що „за підставами застосування, виду і методу визначення розміру, передбачені ч.5 ст. 26 ЗУ „Про електроенергетику” санкції, повністю відповідають ст.ст. 230 та 231 Кодексу, а саме: встановлюються в грошовому виразі; застосовуються у випадку неналежного виконання господарського зобов'язання (перевищення договірних величин споживання); визначені в розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої договірної величини”. Таким чином, відповідач вважає, що стягнення суми за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, яка складає 258064,64 грн., є нічим іншим, як штрафними санкціями, які, в свою чергу, підпадають під дію мораторію. Рішення суду в частині застосування мораторію ґрунтується тільки на постанові Судової палати в адміністративних справах ВСУ від 6.02.07р. №07/87, яка розглядалась у межах адміністративного судочинства та була прийнята на підставі КАСУ, що унеможливлює розгляд справи в межах господарського процесу. Таким чином, суд, приймаючи рішення, зробив виводи по аналогії права, застосувавши при цьому адміністративне судочинство при розгляді справи у господарському процесі. Аналізуючи зміст ст.ст. 1,12 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідач зробив висновок, що з введенням мораторію зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, але під час дії цього мораторію на задоволення вимог кредиторів (інших, поточних) не нараховуються штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Абзацом 2 ч.4 ст. 12 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Так, в своїй постанові від 17.01.06р. Судова палата у господарських справах Верховного Суду України зазначає, що вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю, що розкривається в ст. 1 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються. Відповідно до ст. 1 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, під терміном „грошове зобов'язання” розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховується, зокрема, пеня та штраф. Відповідно до приписів зазначеної статті до складу грошових вимог кредитора зараховується заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, яку зобов'язаний сплатити боржник. Аналогічного висновку дійшов ВГСУ в своїй постанові від 01.07.09р. по справі №4/158-08-4260, в якій зазначив наступне: „Однак, судом при розгляді даної справи не було прийнято до уваги, що стосовно ВАТ „Одеська ТЕЦ” порушено провадження в справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Проте, даний спір був вирішений без врахування вимог ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Таким чином, на підставі вищезазначеного апелянт вважає, що стягнення за перевищення договірних величин споживання електроенергії та пені є штрафними санкціями, на які поширюється дія мораторію, введеного ухвалою арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001 р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2009 р. відновлено відповідачу процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення, її прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.12.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

12.11.2009 р. (вх. №2432 Д1) позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін, як законне і обґрунтоване.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.

Представник позивача в усних поясненнях, наданих апеляційному суду просив суд відмовити у задоволенні скарги.

За згодою учасників процесу, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги та запереченнями на неї, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Апелянт у скарзі послався на те, що суд зазначив у рішенні, що відповідач не звертався до позивача про коригування договірних величин електроспоживання, що не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи наявний лист №18/03-124 від 23.01.2009 р.

В матеріалах справи дійсно наявний лист №18/03-124 від 23.01.2009 р. (а.с. 109, т.1), зі змісту якого вбачається, що, у зв’язку зі зміною виробничої програми січня 2009 року, відповідач звертався до позивача з проханням скоригувати обсяги постачання електроенергії за договором №7 від 28.02.2005 р. з 55 тис. кВт/ч на 90 тис. кВт/ч.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що, по-перше, позивач просив стягнути з відповідача за перевищення договірних величин електроспоживання у грудні 2008 року та січні 2009 року, а у листі йдеться тільки про коригування у січні 2009 року, по-друге, у матеріалах справи відсутні докази того, що лист №18/03-124 від 23.01.2009 р. направлявся відповідачем позивачу і був отриманий останнім.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом обґрунтовано не взято до уваги наведений лист в якості доказу звернення відповідача до позивача про коригування договірних величин електроспоживання.

Також, на думку скаржника, стягнення за перевищення договірних величин споживання електроенергії та пені є штрафними санкціями, на які поширюється дія мораторію, введеного ухвалою арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001 р. (а.с. 110, т.1) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Наказом №696 від 11.12.2007 р. Державна податкова адміністрація України затвердила Узагальнююче податкове роз'яснення, в якому зазначено, що з точки зору ЗУ „Про електроенергетику” перевищення договірної величини споживання електроенергії розглядається як правопорушення, до якого застосовуються відповідні санкції. Поняття „господарські санкції” визначене ч.1 ст. 217 ГК України від 16.01.2003 №436-IV як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій, як штрафні (ч.2 ст. 217). Штрафними санкціями, згідно із ч.1 ст. 230, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, відповідно до ч.4 ст. 231, розмір санкцій може бути встановлено у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Таким чином санкції, передбачені ч.ч.4,5 ст. 26 Закону, повністю відповідають статтям 230 та 231 Кодексу за підставами застосування, видом і методом визначення розміру таких санкцій, а саме: встановлюються в грошовому виразі; застосовуються у випадку неналежного виконання господарського зобов'язання (перевищення договірних величин споживання); визначені в розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої договірної величини. Отже, суми, що додатково та в обов'язковому порядку сплачуються споживачами електричної енергії (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) на користь енергопостачальників відповідно до ст. 26 Закону за споживання електроенергії понад договірні величини, відносяться до категорії штрафних санкцій.

Наведена позиція також підтримана у листі НКРЕ України від 25.02.2008 р. №1132/11/17-08.

Абзацом 2 ч.4 ст. 12 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Так, в своїй постанові від 17.01.2006 р. Судова палата у господарських справах Верховного Суду України зазначає, що вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю, що розкривається в ст. 1 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, під терміном „грошове зобов'язання” розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховується, зокрема, пеня та штраф.

Згідно до абзацу 2 ч.4 ст. 12 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, дія мораторію поширюється на нараховану пеню, а сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, як плати за користування коштами, підлягає стягненню.

Наведене також підтверджено постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2009 р. №16/98 та від 04.09.2008 р. №9/1022/07.

З вищенаведеного судова колегія дійшла висновку, що апелянт повністю обґрунтовано вважає, що стягнення за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та пені є нічим іншим, як штрафними санкціями, на які поширюється дія мораторію.

Таким чином, на думку колегії суддів, місцевий суд дійшов неправомірного висновку щодо того, що нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

В обґрунтування своєї позиції місцевий суд також безпідставно послався на постанову Верховного Суду України від 06.02.2007 р. №07/87, оскільки вона ухвалена Судовою палатою в адміністративних справах.

Також, судовою колегією не приймається до уваги і посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на постанови Верховного Суду України, додані ним до цього відзиву, оскільки всі вони ухвалені Судовою палатою в адміністративних справах.

Як вже вище було зазначено, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дотримується іншої думки щодо тлумачення ст. 1 та абзацу 2 ч.4 ст. 12 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка не була врахована ні судом першої інстанції, ні позивачем.

У постанові ж Вищого господарського суду України від 21.05.2009 р. №5/116-08-4507, на яку посилається у своєму відзиві на скаргу позивач, йдеться про необхідність стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу та процентів річних, оскільки вони входять до складу грошового зобов’язання у розумінні ст. 1 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, так як наведені грошові суми є способами захисту майнового права та інтересу і суть їх полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак, стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму боргу та процентів річних останній не оскаржує і таке стягнення вважає правомірним та і судова колегія, враховуючи вищенаведене, у цій частині підтримує рішення місцевого суду, як законне та обґрунтоване.

Виходячи з викладеного, оцінюючи рішення місцевого суду у повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених у скарзі, на думку апеляційної інстанції, місцевим судом зроблений мотивований висновок щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 2807899,24 грн., 3% річних у сумі 28708,94 грн., збитків від інфляції в сумі 166325,93 грн., однак неправомірно та необґрунтовано зроблено висновок щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 258064,64 грн. і пені в сумі 230532,69 грн., оскільки такі стягнення є штрафними санкціями, на які поширюється дія мораторію.

Отже, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції –зміні, а позов - частковому задоволенню.

У зв’язку з викладеним, підлягають перерахуванню суми витрат на сплату держмита та за ІТЗ судового процесу, сплачені при зверненні з позовом, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, враховуючи часткове задоволення позову, а також сума витрат на сплату держмита, сплачена за подання апеляційної скарги, яку необхідно стягнути з позивача на користь відповідача, враховуючи задоволення апеляційної скарги відповідача.

Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ВАТ „Одеська ТЕЦ” –задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2009 р. по справі №29/61-09-1921 –змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

„1. Позов ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” задовольнити частково.

2. Стягнути з ВАТ „Одеська ТЕЦ” (65003, м. Одеса, вул. Церковна,29, код ЄДРПОУ 05471158) на користь ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” (65023, м. Одеса, вул. Садова,3, код ЄДРПОУ 00131713) заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 2807899 (два мільйони вісімсот сім тисяч вісімсот дев’яносто дев’ять) грн. 24 коп., 3% річних у сумі 28708 (двадцять вісім тисяч сімсот вісім) грн. 94 коп., збитки від інфляції в сумі 166325 (сто шістдесят шість тисяч триста двадцять п’ять) грн. 93 коп., витрати на сплату держмита в сумі 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. та за ІТЗ судового процесу в сумі 101 (сто одна) грн. 48 коп.

3. В решті позову відмовити.”

3. Стягнути з ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” (65023, м. Одеса, вул. Садова,3, код ЄДРПОУ 00131713) на користь ВАТ „Одеська ТЕЦ” (65003, м. Одеса, вул. Церковна,29, код ЄДРПОУ 05471158) суму витрат на сплату держмита, сплачену за подання апеляційної скарги, враховуючи її задоволення, у розмірі 2442 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 98 коп.

4. Доручити господарському суду Одеської області видати накази відповідно до цієї постанови.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                             Мирошниченко М. А.

Судді:                                                             Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 01.12.2009 р.