Ухвала суду № 69449726, 04.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4771/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Писанець В.А.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Сівошко Ф.С.

за участю прокурора Колесника М.О.

представників власника майна ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_3на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотанняпрокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури УкраїниКолесник М.О. та накладеноарешт нагрошові кошти, які знаходяться в безготівковому вигляді, на розрахункових рахунках НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1); НОМЕР_4,НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7,НОМЕР_8 ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_2) відкритих у ПАТ «БАНК ВОСТОК» (МФО 307123, код ЄДРПОУ 26237202, адреса: м. Дніпропетровськ вул. Курсантська, 24)в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, повідомляючи правоохоронні органи усно та письмово, про суму коштів, що знаходяться на цьому рахунку за першим запитом слідчого, на час його надання і на момент оголошення ухвали слідчого судді.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував те, щогрошові кошти, на які прокурор просить накласти арешт, є об'єктом кримінально протиправних дій, визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, з метою забезпечення можливого судового рішення в частині конфіскації майна та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, власник майна ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_3 відкритому у ПАТ «БАНК ВОСТОК», посилаючись на її незаконність та необгрунтованість.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, щоФОП ОСОБА_3 не має жодного відношення до даного кримінального провадження, а арештовані грошові кошти отримані ОСОБА_3 від ТОВ «Україна 2001» внаслідок здійснення реальної та законної господарської операції, на підставі договору поставки від 21.04.2017 року. Додає, що з даних грошових коштів ФОП ОСОБА_3 сплачені податки, а тому, вони не мають відношення до даного кримінального провадження.

Також автор апеляційної скарги вказує, що з арештованим рахунком та грошовими коштами ні слідчий, ні прокурор жодні слідчі дії не проводив, про можливі наміри їх проведення власника майна не повідомляли.

Далі ОСОБА_3зазначає, що не є особою, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, можливо заподіяну діяннями невідомих їй «невстановлених осіб» та додає, що накладення арешту позбавляє її можливості розпоряджатись таким майном та обмежує можливість займатись підприємницькою діяльністю.

У підсумку апелянт звертає увагу суду на те, що ФОП ОСОБА_3 набула у власність арештовані грошові кошти в порядку, визначеному законом, а накладений арешт на її майно є безпідставним та необгрунтованим і свідчить про надмірне та незаконне втручання держави в її особисте право власності. Додає, що арештовані грошові кошти не можна вважати предметом злочину у даному кримінальному провадженні, оскільки стороною обвинувачення не доведено та не додано до матеріалів доказів, підтверджуючих, що на рахунку ФОП ОСОБА_3 знаходяться кошти, якими заволоділи «невстановлені особи».

Одночасно апелянт зазначає, що у судовому засіданні суду першої інстанції присутньою не була, а про існування оскаржуваної ухвали стало відомо лише 05.09.2017 року із офіційного порталу в мережі Інтернет «Судова влада України» та із Єдиного державного реєстру судових рішень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргавласника майна ОСОБА_3підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, щовласник майна та його представникиучастіу судовому засіданні не приймали, зі змістом оскаржуваної ухвали слідчого судді ознайомилися05.09.2017 року, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання представника власника майна щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, зазначених у судовому засіданні, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженніГоловного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження №12017000000000690, відомості про яке19.06.2017 року несені до Єдиного реєстру досудових рішень, за фактом заволодіння коштами ТОВ «СуффлеАгро Україна» шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Колесник М.О., звернувся до Печерськогорайонного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту нагрошові кошти, які знаходяться в безготівковому вигляді, на розрахункових рахункахНОМЕР_3 ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1); НОМЕР_4,НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7,НОМЕР_8 ФОП ОСОБА_5(код НОМЕР_2) відкритих у ПАТ «БАНК ВОСТОК» (МФО 307123, код ЄДРПОУ 26237202, адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 24), яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2017 року задоволено, проте зтаким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170 - 173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Аналіз клопотання слідчого про накладення арешту на майно, дає підстави для висновку, що дане клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як вбачається з клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України Колесника М.О., метою накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, є забезпечення збереження речових доказів, про що чітко зазначено у клопотанні (а.с. 1-4), а тому доводи слідчого судді щодо необхідності задоволення даного клопотання саме з метою забезпечення можливого судового рішення в частині конфіскації майна та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), на переконання колегії суддів, є необґрунтованими.

Аналізуючи наведені правові норми та враховуючи, що до клопотання прокурора додані документи та матеріали, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98КПК України, та постановою старшого слідчого від 31 травня 2017 року визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора з метою забезпечення збереження речових доказів.

Посилання апелянта на те, що ФОП ОСОБА_3 не має жодного відношення до даного кримінального провадження, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів, тобто це не вимагає доведення причетності особи до кримінального правопорушення. З цих же підстав не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо недоведеності стороною обвинувачення доказів підтверджуючих, що на рахунку ФОП ОСОБА_3 знаходяться кошти, якими заволоділи «невстановлені особи».

Твердження власника майна про те, що арештовані грошові кошти ФОП ОСОБА_3 набула у власністьв порядку, визначеному законом, а саме вони отримані ОСОБА_3 від ТОВ «Україна 2001» внаслідок здійснення реальної та законної господарської операції та з них сплачені податки, підлягають з'ясуванню під час розгляду справи по суті, оскільки арешт майна є тимчасовим заходом, під час якого не вирішується доля речових доказів на відміну від розгляду справи в суді по суті.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що з арештованим рахунком та грошовими коштами ні слідчий, ні прокурор слідчі дії не проводив, про можливі наміри їх проведення власника майна не повідомляли, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора, з урахуванням наявності правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні прокурора майно, і відсутність яких мала би бути підставою для відмови у задоволенні клопотання, що у цьому випадку не має місця.

Посилання власника майна на те, що вона не є особою, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, можливо заподіяну діяннями невідомих їй «невстановлених осіб», не заслуговують на увагу, оскількиувипадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Твердження автора апеляційної скаргипро те, що накладення арешту позбавляє її можливості розпоряджатись майном та обмежує можливість займатись підприємницькою діяльністю, слід визнати непереконливими, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце, з урахуванням доданих прокурором до клопотання матеріалів.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Крім того, необхідним буде відмітити, що ухвала слідчого судді не містить жодного обгрунтування прийнятого судом рішення, а містить лише перелік статей КПК України, а тому колегія суддів приходить до висновку про невідповідність ухвали слідчого судді вимогам ст. 370 КПК України щодо належного мотивування судового рішення.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України та з урахуванням положень ч. 2 ст. 404 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуваннюв частині арешту майна ФОП ОСОБА_3, з постановленням апеляційним судом нової ухвали в цій частині про накладення арешту на майно, з мотивів викладених апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Поновити власнику майна ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2017 року.

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_3-задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України Колесника М.О. та накладеноарешт нагрошові кошти, які знаходяться в безготівковому вигляді, на розрахункових рахунках НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1); НОМЕР_4,НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7,НОМЕР_8 ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_2), відкритих у ПАТ «БАНК ВОСТОК» (МФО 307123, код ЄДРПОУ 26237202, адреса: м. Дніпропетровськ вул. Курсантська, 24), -скасувати в частині арешту майна ФОП ОСОБА_3та постановити в цій частині нову ухвалу, якоюзадовольнити клопотанняпрокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Колесника М.О.та накласти арешт нагрошові кошти, які знаходяться в безготівковому вигляді, на розрахунковому рахункуНОМЕР_3 ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1), відкритому у ПАТ «БАНК ВОСТОК» (МФО 307123, код ЄДРПОУ 26237202, адреса:м. Дніпропетровськ вул. Курсантська, 24)в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, повідомляючи правоохоронні органи усно та письмово, про суму коштів, що знаходяться на цьому рахунку за першим запитом слідчого.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_________

Масенко Д.Є. ПаленикІ.Г. Присяжнюк О.Б.