Постанова № 6944797, 01.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2009                                                                                           № 25/247

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           Попікової О.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Ручко О.М. – представник, дов. № 674 від 16.11.2009р.

від відповідача - Хоменко Т.В. – представник, дов. № 233 від 3.06.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Страхова компанія "Нова"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.10.2009

у справі № 25/247 (суддя

за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Український страховий дім"

до                                                   ВАТ "Страхова компанія "Нова"

про                                                   стягнення 3844,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством „Український страховий дім” (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова” (надалі відповідач) 3844,94 грн. збитків, розмір якого становить сума страхового відшкодування, сплаченого позивачем за договором добровільного страхування транспортних засобів від 28.04.2007р. № НТ-07№332 Кв, укладеного між позивачем – страховиком та Оголенко С.Г. – страхувальником. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 27 Закону України „Про страхування”, статей 993, 1187 Цивільного кодексу України з огляду на ті обставини, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо–транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за Полісом № ВВ/3692351.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 1.10.2009 року у даній справі позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 3844,94 грн. – сума страхового відшкодування в порядку регресу. Суд І інстанції, посилаючись на вимоги статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України “Про страхування”, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, встановивши, що до позивача перейшло право вимоги, яке гр. Оголенко С.Г. мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Бондаренко Н.О. транспортного засобу Пежо 407, державний реєстраційний номер АА 6219 ЕР.

Відповідач – Відкрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Нова”, не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 1.10.2009р. у даній справі, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- заявник наголошує на тому, що судом І інстанції не було надано належну оцінку наступним обставинам: як вбачається з первинної довідки ДАІ, автомобіль ВАЗ 21124, державний реєстраційний номер АА0146ВК отримав механічні пошкодження переднього бамперу та переднього правого крила. Однак, в протоколі огляду транспортного засобу від 31.01.2008р., складаного експертом товарознавцем, згаданий автомобіль мав наступні механічні пошкодження: крило переднє ліве, кронштейн кріплення лівого крила, бампер передній, накладка лівої фари, накладка правої фари, капот, диск й шина переднього правого колеса, ковпак колеса.

- наведені розбіжності безпідставно не було взято до уваги судом І інстанції, і як наслідок, неправомірно задоволені позовні вимоги ЗАТ „Український страховий дім”.

Позивач - Закрите акціонерне товариство „Український страховий дім” надало відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити без змін оскаржуване рішення суду І інстанції з мотивів, у ньому викладених. При цьому, позивач наголошував на тому, що довідка ДАІ не є підставою для визначення суми матеріального збитку, а залучені до справи фотографії з місця ДТП, доводять пошкодження, які зазнав автомобіль, зокрема: пошкодження правого колеса, диску та шини автомобіля.

У судовому засіданні 1.12.2009р., представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача – заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 1.10.2009р.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 3 квітня 2007 року між позивачем та Оголенко Сергієм Григоровичем було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-07№ 332 Кв, Об’єктом якого є транспортний засіб ВАЗ-21124, державний номер АА 0146 ВК.

Згаданий транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема –пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо –транспортної пригоди.

Також судом встановлено, що 12.01.2008р. в м. Києві по вул. Оболонській, відбулось зіткнення автомобіля ВАЗ-21124, державний номер АА 0146 ВК і автомобіля Пежо 407, державний реєстраційний номер АА 6219 ЕР під керуванням Бондаренко Н.О.

За наслідками вказаної дорожньо –транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 3844,94 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №861116 від 27.03.2008р. При цьому, розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи Страховим актом №НТ-07/332 Кв/1 від 11.03.2008р.

Згідно з постановою Подільського районного суду міста Києва від 25.02.2008р. дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Бондаренко Н.О. п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Як свідчать матеріали справи ТОВ “Ілта” застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Пежо 407, державний реєстраційний номер АА 6219 ЕР будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, шляхом укладення з відповідачем Поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3692351 від 03.12.2007р.

При цьому, судом І інстанції встановлено, що оскільки Полісом №ВВ/3692351 розмір франшизи становить 0 грн., сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Бондаренко Н.О. транспортного засобу Пежо 407, державний реєстраційний номер АА 6219 ЕР, складає 3844,94 грн. (3844,94 грн. матеріального збитку –0,00 грн. франшизи).

Зважаючи на викладені обставини суд І інстанції встановив, що у зв’язку з укладенням відповідачем Договору (Полісу № ВВ/3692351) страхування цивільно-правової відповідальності, останній прийняв на себе обов’язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якою особою транспортного засобу Пежо 407, державний реєстраційний номер АА 6219 ЕР.

При цьому, місцевий суд, зважаючи на вимоги статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України “Про страхування” дійшов висновку, що до позивача перейшло право вимоги, яке гр. Оголенко С.Г. мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Бондаренко Н.О. транспортного засобу Пежо 407, державний реєстраційний номер АА 6219 ЕР, і як наслідок задовольнив позовні вимоги ЗАТ „Український страховий дім” про стягнення з ВАТ „Страхова компанія „Нова” 3844,94 грн. збитків.

Однак, апеляційна інстанція не може погодиться з такими висновками з огляду на наступне:

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова” в порядку регресу суми виплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 3844,94 грн., ЗАТ „Український страховий дім”, як страховик за договором майнового страхування вважав, що має право звернутись до страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з проханням відшкодувати кошти, сплачені в якості страхового відшкодування, а страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів має всі правові підстави здійснити таку виплату, при цьому посилаючись, зокрема, на приписи статті 27 Закону України "Про страхування" та статтю 993 Цивільного кодексу України.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 статті 25 вказаного Закону передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (частина 1 статті 990 Цивільного кодексу України).

За приписами пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 511 цього Кодексу у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто (частина 1 статті 528 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 636 Цивільного кодексу України передбачена можливість укладання договору на користь третьої особи.

Відповідно до пункту 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствами, установами, організаціями, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих, та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як було встановлено під час апеляційного провадження, ЗАТ „Український страховий дім” не є стороною за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ТОВ “Ілта”, яким застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Пежо 407 державний реєстраційний номер АА 6219 ЕР.

Особою, яка постраждала внаслідок ДТП є гр. Оголенко С.Г. при цьому, вказана потерпіла особа за отриманням страхового відшкодування до Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова” не зверталась, оскільки застрахувала свій автомобіль у ЗАТ „Український страховий дім” згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 3.04.2007р. № НТ-07№ 332 Кв, і повністю отримала страхове відшкодування у позивача в розмірі, заподіяної їй матеріальної шкоди.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Жодних застережень щодо наявності права регресу до будь-якої іншої особи (страховика тощо), окрім самої винної особи, вказані норми не містять.

Отже, чинним цивільним законодавством не передбачено виникнення у страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування, права регресу до страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з передчасним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача виплаченого страхового відшкодування відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не є особою, відповідальною за збитки, заподіяні дорожньо-транспортної пригодою, а є лише страховиком за укладеним між ним та ТОВ “Ілта” договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Апеляційною інстанцією врахована правова позиція, викладена в постановах Вищого господарського суду України від 3.06.2008р. у справі № 34\397 та від 14.01.2009р. у справі № 29\229.

Зважаючи на викладені обставини та враховуючи приписи чинного законодавства, рішення суду першої інстанції є помилковим, оскільки місцевий господарський суд дійшов неправильних висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення в порядку регресу суми виплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 3844,94 грн., у зв’язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 1.10.2009 року у цій справ підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції на підставі п.3 ч.1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова” на рішення Господарського суду міста Києва від 1.10.2009 року у справі № 25/247 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 1.10.2009 року у справі № 25/247 скасувати повністю. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства „Український страховий дім” відмовити повністю.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Український страховий дім” (01601, м. Київ, пл. Спортивна, 3 код ЄДРПОУ 32556540) на користь Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова” (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 11 код ЄДРПОУ 3124149) 51 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 25\247 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Попікова О.В.

04.12.09 (відправлено)