Постанова № 6944758, 24.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2009                                                                                           № 35/274

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Василенко О.А. – дов. № б/н від 29.03.2009р.

від відповідача - Ванжа О.А. – дов. № 05-07/08 від 17.10.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітжитло"

на рішення Господарського суду м.Києва від 29.07.2009

у справі № 35/274 (суддя

за позовом                               Приватне підприємство "Експлуатуюча компанія"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітжитло"

про                                                   стягнення 105911,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Експлуатуюча компанія” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітжитло” про стягнення 105911,86 грн.

13.07.2009р. представником позивача було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 170903,30 грн. (з них: 161003,45 грн. –основний борг, 9899,85 грн. –пеня).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2009р. у справі № 35/274 позовні вимоги задоволенні частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітжитло” на користь Приватного підприємства “Експлуатуюча компанія” 161003,45 грн. заборгованості за Договорами про надання послуг з обслуговування приміщень № 09-2008 від 01.01.2008р. та № 05-2009 від 31.12.2005р. 8595,21 грн. пені, 1695,98 грн. державного мита та 310 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2009 р. у справі № 35/274 скасувати та залишити позов без розгляду повністю у зв’язку безпідставним нарахуванням сум до сплат, ненаданням позивачем жодних документальних підтверджень стосовно обґрунтованості сум за обслуговування приміщень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітжитло” було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 03.11.2009 р.

Через відділ документального забезпечення 30.10.2009р. представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить суд скасувати апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва по справі № 35/274.

Встановлено, що в судове засідання 03.11.2009 р. представник відповідача не з’явився, але через відділ документального забезпечення надійшло клопотання в якому він просить суд відкласти розгляд справи.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009р. розгляд справи № 35/274 було відкладено на 24.11.2009р.

          В судовому засіданні 24.11.2009р. представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі № 35/274. Розглянувши дане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відмову, оскільки надана відповідачем копія ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі за позовом відповідача до позивача про виселення із займаної площі не є доказом того, що нараховані суми за послуги з обслуговування приміщень є безпідставними. Крім того, виселення із займаного приміщення можливе тільки на майбутнє.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.

Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

23 березня 2007 року між Приватним підприємством “Експлуатуюча компанія”(далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Елітжитло”(далі - відповідач) було укладено договір про передачу новозбудованої адміністративно-господарської споруди з готельними номерами, у відповідності до якого відповідач передав, а позивач прийняв новозбудовану адміністративно-господарську споруду з готельними номерами, підземними гаражами та вбудованими нежитловими приміщеннями, розташовану за адресою: 01023, м. Київ, пл. Спортивна, 3, з метою житлово-комунального обслуговування та експлуатації позивачем.

На підставі п.3.2.6 вказаного вище договору, в якому передбачено, що позивач має право укладати договори з власниками на надання експлуатаційних та комунальних послуг, між позивачем (далі – Підприємство) та відповідачем (далі –Власник) були укладені Договори про надання послуг з обслуговування приміщень №09-2008 від 01.01.2008 року (далі - Договір №09-2008) та №05-2009 від 31.12.2008 року (далі - Договір №05-2009).

Відповідно до п.2.1. названих Договорів Підприємство зобов'язалось надавати Власнику комплекс послуг, передбачених п.3 Договорів, по експлуатації, ремонту та обслуговуванню Об'єкта, технічного обладнання Об'єкта, технічного обладнання приміщень Власника та прибудинкової території, а Власник зобов'язався оплачувати вартість наданих послуг.

Згідно з п.6.2 Договору №09-2008 оплата послуг Підприємства здійснюється Власником наступним чином: до 5-го числа поточного місяця Підприємство розраховує фактичний розмір витрат та вартість наданих послуг за минулий місяць і виставляє Власнику рахунок, який повинен бути сплачений до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п.6.2 Договору №05-2009 оплата послуг Підприємства здійснюється наступним чином: оплата послуг за п.3.2.3 (вивезення сміття) та п.3.2.7 (газо-, водо-, тепло - та електропостачання) проводиться авансовими платежами згідно рахунку виставленого Підприємством. Рахунок надається Власнику до 15 числа поточного місяця та повинен бути сплачений до 20 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок фактичних витрат та вартість наданих послуг проводиться до 5-го числа наступного місяця. Підприємство виставляє Власнику рахунки, які повинні бути сплачені до 10 числа.

У випадку невиконання або неналежного виконання грошових зобов’язань, Власник сплачує на користь Підприємства пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (п.8.2 Договору №09-2008, п.8.3 Договору №05-2009).

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов’язання в частині своєчасного внесення на рахунок позивача оплати за надані послуги з обслуговування приміщень, внаслідок чого виникла заборгованість та становить за період з листопада 2008 року по червень 2009 року 161003,45 грн., окрім вимог про стягнення основної суми боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 9899,85 грн., нараховану за період з листопада 2008 року по червень 2009 року включно.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем надані належним чином засвідчені копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад, грудень 2008р. та за січень, лютий 2009р., які підписані представником позивача. Крім того, у договорі № 5-2009 сторони обумовили площу приміщень у розмірі 647,1 кв.м.

Будь-яких належних та допустимих доказів про зміну умов цього договору відповідач не надав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Наданими суду доказами підтверджено, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов’язання в частині своєчасного внесення на рахунок позивача оплати за надані послуги з обслуговування приміщень, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення розміру основного боргу з урахуванням індексу інфляції за періоди: листопад та грудень 2008р. у сумі 19106,56 грн. та 15477,03 грн., січень та лютий 2009р. у сумі 20902,41 грн. та 21494,45 грн. та основного боргу без урахування індексу інфляції за березень, квітень, червень 2009р. 25813 грн., 18841,63 грн. та 18510,32 грн. відповідно в загальному розмірі 140145,97 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача суму боргу за травень 2009р. слід відмовити, враховуючи наступне.

Згідно умов Договорів № 09-2008 та № 05-2009 передбачено, що підставою для сплати відповідачем наданих послуг є отримані від позивача рахунків.

Доказів того, що позивачем на виконання цих вимог відповідачу були виставлені (надані чи надіслані поштою) рахунки за травень 2009р. позивачем не надано.

Відповідно до п. 1 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексу визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.8.2 Договору №09-2008, п.8.3 Договору №05-2009 у випадку невиконання або неналежного виконання грошових зобов’язань, Власник сплачує на користь Підприємства пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.2. договору № 09-2008 та п. 8.3. договору 05-2009, яка нарахована на розмір боргу за період з листопада 2008 року по лютий 2009 року в розмірі 7 697,71 грн.

В частині нарахування пені та індексу інфляції на суми боргу за березень, квітень та червень 2009 року позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на те, що рахунки про сплату послуг за вказані періоди були вручені позивачем відповідачу згідно акту прийому-передачі лише 06.07.2009р. Належних та допустимих доказів про передачу позивачем рахунків відповідачу раніше 06.07.2009р. не надано.

Позовні вимоги про стягнення пені та індексу інфляції нараховані на суму боргу за травень 2009 року також не підлягають задоволенню, оскільки доказів про надання відповідачу рахунку за травень не надано.

за відсутністю виставленого рахунку не наступив строк виконання основного зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітжитло” підлягає частковому задоволенню, отже рішення суду першої інстанції повинно бути змінено.

Керуючись ст. 101- 105 ГПК України, колегія, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітжитло” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва у справі № 35/274 від 29.07.2009р. змінити, виклавши резолютивну частину у слідуючій редакції:

“Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітжитло”(04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, п/р №260070050059 в АППБ “Раффайзен Банк Аваль” у м. Києві, МФО 322904, код ЄДРПОУ 32525182) на користь Приватного підприємства “Експлуатуюча компанія”(01023, м. Київ, пл. Спортивна, 3, п/р №26009450257000 у ЦВ ЗАТ “Донгорбанк” у м. Києві, МФО 334970, код ЄДРПОУ 33603732), а у випадку відсутності коштів – з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 140145,97 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 7 697,71 грн. пені, 1483,74 грн. державного мита, 270,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

3.Стягнути з Приватного підприємства “Експлуатуюча компанія”(01023, м. Київ, пл. Спортивна, 3, п/р №26009450257000 у ЦВ ЗАТ “Донгорбанк” у м. Києві, МФО 334970, код ЄДРПОУ 33603732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітжитло”(04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, п/р №260070050059 в АППБ “Раффайзен Банк Аваль” у м. Києві, МФО 322904, код ЄДРПОУ 32525182) 697,99 грн. державного мита сплаченого при подачі апеляційної скарги.

4.Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5.Матеріали справи № 35/274 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді