Постанова № 6944752, 30.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2009                                                                                           № 8/354

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився

від відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українсько-Італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.08.2009

у справі № 8/354 (суддя

за позовом                               ТОВ "Креатив Логістик"

до                                                   Українсько-Італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 116180,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Креатив Логістик” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просило суд стягнути з Українсько-Італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Венето” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Креатив Логістик” 110 935,27 грн., що становить заборгованість за договором № 3 від 08.12.2008р., збитки від інфляції, 3% річних та пеню.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 8/354 від 27.08.2009р. позов товариства з обмеженою відповідальністю “Креатив Логістик” задоволено частково, стягнуто з Українсько-Італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Венето” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Креатив Логістик” 102 540,00 грн. основного боргу, 810,19 грн. 3% річних, 1 088,77 грн. збитків від інфляції, 6 378,26 грн. пені, 1 160,62 грн. державного мита та 117,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю “Креатив Логістик” з Державного бюджету України державне мито зайво сплачене платіжним дорученням № 117 від 09.07.2009р. в сумі 22,76 грн. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю “Креатив Логістик” з Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу зайво сплачені платіжним дорученням № 118 від 09.07.2009р. в сумі 194,50 грн. В іншій частині основного боргу припинено провадження, а в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо оплати наданих позивачем послуг. Також місцевий господарський суд, керуючись ст.ст. 546 – 547, 549, 611 Цивільного кодексу України, визнав правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції. Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені суд першої інстанції визнав такими, що підлягають задоволенню частково, у розмірі 6 378,26 грн.

Українсько-Італійське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Венето”, не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 8/354 від 27.08.2009р.скасувати.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, оскільки місцевий господарський суд розглянув справу без участі представника відповідача, не повідомленого про час та місце її розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі № 8/354 від 01.10.2009р. прийнято апеляційну скаргу Українсько-Італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Венето” до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.11.2009р.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, ухвалою від 04.11.2009р. відкладав розгляд апеляційної скарги на 18.11.2009р.

18.11.2009р. в судовому засіданні апеляційної інстанції представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю надання контррозрахунку.

Враховуючи вищезазначене клопотання, нез’явлення в судове засідання представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, ухвалою від 18.11.2009р. відкладав розгляд апеляційної скарги у справі № 8/354 на 30.11.2009р.

30.11.2009р. в судове засідання апеляційної інстанції представники позивача і відповідача не з’явились, хоча у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002р., сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. Про що, зокрема, свідчить відповідний штамп апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2009р. про порушення апеляційного провадження та призначення її розгляду на 04.11.2009р., та ухвал Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2009р. і від 18.11.2009р. про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Про належне повідомлення сторін свідчать також наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 09655453, 09655461 від 06.10.2009р.

Таким чином, сторони були належним чином повідомлені про дату розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи зазначене вище, та оскільки явка сторін обов’язковою не визнавалася, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу Українсько-Італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Венето” на рішення господарського суду м. Києва у справі № 8/354 від 27.08.2009р. за відсутності представників сторін.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів встановила:

08.12.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Креатив Логістик” (надалі –експедитор) та Українсько-Італійським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Венето” (надалі – замовник) укладено договір № 3 (надалі – Договір), предметом якого є доручення надане замовником експедитору на виконання агентських послуг з організації перевезення вантажів замовника або для замовника автомобільним транспортом, у зв'язку з чим експедитор буде надавати транспорт, який відповідатиме вимогам замовника та виконувати всі необхідні розрахунки зі всіма учасниками транспортного процесу від власного імені, а замовник зобов'язаний оплачувати експедитору транспортно-експедиційні послуги, обумовлені в даному договорі та підписаній сторонами заявці, яка визначатиме умови виконання кожного перевезення і є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 5.1 Договору ціни (суми фрахту) по даному договору договірні та по кожному рейсу зазначаються в заявці на перевезення.

Підставою для проведення оплати транспортно-експедиційних послуг замовником є підтвердження факту надання транспортно-експедиційних послуг наданням замовнику товарно-транспортної накладної / СМR з відміткою вантажовідправника, перевізника та одержувача вантажу та акту виконаних робіт (п. 6.2 Договору).

Згідно п. 6.4 Договору строк оплати за виконані послуги здійснюється протягом 30-ти днів після вивантаження.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами по Договору, на підтвердження виконання позивачем зобов’язань, були складені, підписані та скріплені печатками сторін акти виконаних робіт № 122 від 20.01.2009р. на суму 2 476,50 грн., № 128 від 20.01.2009р. на суму 2 651,00 грн., № 130 від 20.01.2009р. на суму 2 619,50 грн., № 195 від 29.01.2009р. на суму 2 800,00 грн., № 196 від 29.01.2009р. на суму 1 830,00 грн. № 197 від 29.01.2009р. на суму 2 630,00 грн., № 294 від 09.02.2009р. на суму 3 960,00 грн. № 295 від 09.02.2009р. на суму 2 078,00 грн., № 296 від 09.02.2009р. на суму 1 984,00 грн. № 297 від 09.02.2009р. на суму 1 630,00 грн., № 298 від 09.02.2009р. на суму 2 360,00 грн. № 299 від 09.02.2009р. на суму 2 681,00 грн., № 300 від 09.02.2009р. на суму 1 954,00 грн. № 301 від 09.02.2009р. на суму 1 815,00 грн., № 302 від 09.02.2009р. на суму 2 654,00 грн., № 303 від 09.02.2009р. на суму 2 824,00 грн., № 304 від 09.02.2009р. на суму 2 454,00 грн., № 305 від 09.02.2009р. на суму 2 739,00 грн., № 432 від 04.03.2009р. на суму 2 621,00 грн., № 433 від 23.02.2009р. на суму 2 954,00 грн. № 434 від 23.02.2009р. на суму 1 815,00 грн., № 435 від 23.02.2009р. на суму 2 400,00 грн. № 436 від 23.02.2009р. на суму 2 640,00 грн., № 437 від 23.02.2009р. на суму 2 540,00 грн., № 440 від 24.02.2009р. на суму 3 045,00 грн., № 441 від 24.02.2009р. на суму 1 915,00 грн. № 442 від 24.02.2009р. на суму 2 524,00 грн., № 443 від 24.02.2009р. на суму 2 618,00 грн., № 444 від 24.02.2009р. на суму 1 957,00 грн., № 445 від 24.02.2009р. на суму 1 918,00 грн. № 446 від 24.02.2009р. на суму 1 965,00 грн., № 484 від 04.03.2009р. на суму 1 951,00 грн., № 485 від 04.03.2009р. на суму 1 948,00 грн., № 604 від 18.03.2009р. на суму 2 630,00 грн., № 605 від 19.03.2009р. на суму 2 537,00 грн., № 606 від 19.03.2009р. на суму 2 644,00 грн., № 733 від 02.04.2009р. на суму 2 415,00 грн. № 734 від 02.04.2009р. на суму 2 418,00 грн., № 789 від 14.04.2009р. на суму 1 960,00 грн., № 790 від 14.04.2009р. на суму 2 299,00 грн., № 852 від 27.04.2009р. на суму 1 923,00 грн., № 853 від 27.04.2009р. на суму 2 018,00 грн., № 854 від 27.04.2009р. на суму 2 730,00 грн. № 855 від 27.04.2009р. на суму 1 900,00 грн., № 856 від 27.04.2009р. на суму 3 032,00 грн., № 857 від 27.04.2009р. на суму 3 039,00 грн., № 1073 від 25.05.2009р. на суму 2 215,00 грн., № 1072 від 25.05.2009р. на суму 2 624,00 грн., на загальну суму 115 335,00 грн.

          Однак, за виконані позивачем роботи відповідач у повному обсязі не розрахувався. Станом на день прийняття оспорюваного рішення, заборгованість відповідача перед позивачем становить 102 540,00 грн.

Задовольняючи позов товариства з обмеженою відповідальністю “Креатив Логістик” місцевий господарський суд визнав промірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 102 540,00 грн. заборгованості, 810,19 грн. – 3% річних та 1 088,77 грн. збитків від інфляції. Позов в частині стягнення з відповідача пені, суд першої інстанції задовольнив частково у розмірі 6 378,26 грн.

З даним висновком суду колегія суддів погоджується, проте вважає, що рішення господарського суду м. Києва підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 129 Конституції України гарантована рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та віднесено до основних засад судочинства в Україні. Принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом також закріплений у ст. 42 ГПК України.

Реалізацію даного принципу чинним законодавством України покладено саме на суд. Так, згідно зі ст. 2 Закону України “Про судоустрій України” завдання суду полягає у забезпеченні захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, а розділ XI ГПК України встановлює чітку процедуру вирішення господарських спорів у першій інстанції, неухильне дотримання якої забезпечує відправлення правосуддя при вирішенні господарських спорів на засадах, визначених у ст. 129 Конституції України.

Відповідно до ст. 64 ГПК України, прийнявши позовну заяву, суддя не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Інструкція з діловодства в господарських судах України, затверджена наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. N 75 (надалі – Інструкція) встановлює єдину систему організації діловодства, порядок роботи з процесуальними та іншими документами і носить обов'язковий характер при веденні діловодства в системі господарських судів України відповідно до особливостей структури, з врахуванням штатної чисельності та технічного забезпечення конкретного господарського суду. Розділом 3 цієї Інструкції встановлений порядок проходження судових документів та формування справ. Так, пунктом 3.5.1 Інструкції передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке також разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч наведеним вище положенням, в матеріалах справи відсутні поштові повідомлення про вручення сторонам ухвали господарського суду м. Києва від 27.07.2009р. про порушення провадження у справі № 8/354 і призначення її до розгляду на 27.08.2009р., у зв’язку з чим неможливо встановити ні факту відправки такої ухвали відповідачу, ні належності та своєчасності здійснення такої відправки.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи передбачені п. 3.5.1 Інструкції докази направлення копії ухвали про порушення провадження у справі № 8/354 від 27.07.2009р. відповідачу відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом вимог ст. 64 ГПК України не дотримано.

27.08.2009р. в судове засідання господарського суду представник відповідача не з’явився, проте за результатами розгляду справи було винесено рішення.

З огляду на зазначене вище, враховуючи те, що в матеріалах справи належних доказів, які б свідчили про повідомлення відповідача у обумовленому чинним законодавством про час і місце судового засідання відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи оспорюване рішення без участі представника відповідача, місцевий господарський суд порушив, закріплені в статтях 42, 43 ГПК України, конституційні принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом і змагальності, а також позбавив відповідача, обумовленого статтею 22 ГПК України, права знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, та користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, а тому, з огляду на зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оспорюване рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права.

Щодо позовних вимог ТОВ “Креатив Логістик” про стягнення з Українсько-Італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Венето” 110 935,27 грн., що становить заборгованість за договором № 3 від 08.12.2008р., збитки від інфляції, 3% річних та пеню, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, у відповідності до пункту 6.4 Договору строк оплати за виконані роботи становить 30 днів після вивантаження.

Актами виконаних робіт № 122 від 20.01.2009р. на суму 2 476,50 грн., № 128 від 20.01.2009р. на суму 2 651,00 грн., № 130 від 20.01.2009р. на суму 2 619,50 грн., № 195 від 29.01.2009р. на суму 2 800,00 грн., № 196 від 29.01.2009р. на суму 1 830,00 грн. № 197 від 29.01.2009р. на суму 2 630,00 грн., № 294 від 09.02.2009р. на суму 3 960,00 грн. № 295 від 09.02.2009р. на суму 2 078,00 грн., № 296 від 09.02.2009р. на суму 1 984,00 грн. № 297 від 09.02.2009р. на суму 1 630,00 грн., № 298 від 09.02.2009р. на суму 2 360,00 грн. № 299 від 09.02.2009р. на суму 2 681,00 грн., № 300 від 09.02.2009р. на суму 1 954,00 грн. № 301 від 09.02.2009р. на суму 1 815,00 грн., № 302 від 09.02.2009р. на суму 2 654,00 грн., № 303 від 09.02.2009р. на суму 2 824,00 грн., № 304 від 09.02.2009р. на суму 2 454,00 грн., № 305 від 09.02.2009р. на суму 2 739,00 грн., № 432 від 04.03.2009р. на суму 2 621,00 грн., № 433 від 23.02.2009р. на суму 2 954,00 грн. № 434 від 23.02.2009р. на суму 1 815,00 грн., № 435 від 23.02.2009р. на суму 2 400,00 грн. № 436 від 23.02.2009р. на суму 2 640,00 грн., № 437 від 23.02.2009р. на суму 2 540,00 грн., № 440 від 24.02.2009р. на суму 3 045,00 грн., № 441 від 24.02.2009р. на суму 1 915,00 грн. № 442 від 24.02.2009р. на суму 2 524,00 грн., № 443 від 24.02.2009р. на суму 2 618,00 грн., № 444 від 24.02.2009р. на суму 1 957,00 грн., № 445 від 24.02.2009р. на суму 1 918,00 грн. № 446 від 24.02.2009р. на суму 1 965,00 грн., № 484 від 04.03.2009р. на суму 1 951,00 грн., № 485 від 04.03.2009р. на суму 1 948,00 грн., № 604 від 18.03.2009р. на суму 2 630,00 грн., № 605 від 19.03.2009р. на суму 2 537,00 грн., № 606 від 19.03.2009р. на суму 2 644,00 грн., № 733 від 02.04.2009р. на суму 2 415,00 грн. № 734 від 02.04.2009р. на суму 2 418,00 грн., № 789 від 14.04.2009р. на суму 1 960,00 грн., № 790 від 14.04.2009р. на суму 2 299,00 грн., № 852 від 27.04.2009р. на суму 1 923,00 грн., № 853 від 27.04.2009р. на суму 2 018,00 грн., № 854 від 27.04.2009р. на суму 2 730,00 грн. № 855 від 27.04.2009р. на суму 1 900,00 грн., № 856 від 27.04.2009р. на суму 3 032,00 грн., № 857 від 27.04.2009р. на суму 3 039,00 грн., № 1073 від 25.05.2009р. на суму 2 215,00 грн., № 1072 від 25.05.2009р. на суму 2 624,00 грн. сторони погодили, що позивачем, на виконання умов Договору, надано відповідачу послуг на загальну суму 115 335,00 грн.

Факт надання послуг на зазначену суму відповідач не заперечує.

Проте, в порушення взятих на себе договірних зобов’язань, за надані позивачем послуги, відповідач у повному обсязі не розрахувався. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 102 540,00 грн.

Враховуючи те, що матеріалами справи доведений факт надання позивачем, у відповідності до умов Договору, послуг на загальну суму 115 335,00 грн. і, станом на день розгляду справи, доказів, які б свідчили про погашення відповідачем своєї заборгованості у розмірі 102 540,00 грн. не надано, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 102 540,00 грн. основного боргу.

          Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 6 496,31 грн. пені, 810,19 грн. 3% річних та 1 088,77 грн. збитків від інфляції, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.7 Договору при порушенні замовником порядку та строків оплати по даному договору він зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань також врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. (далі - Закон № 543), згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, враховуючи встановлення Законом № 543 граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, колегія суддів, перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, приходить до висновку, що позов позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у розмірі 6 378,26 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 1 088,77 грн. інфляційних втрат та 810,19 грн. 3% річних.

З огляду на зазначене вище, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 102 540,00 грн. основного боргу, 6 378,26 грн. пені, 1 088,77 грн. інфляційних втрат а також 810,19 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Українсько-Італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Венето” на рішення господарського суду м. Києва у справі № 8/354 від 27.08.2009р. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва у справі № 8/354 від 27.08.2009р. скасувати.

3. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Креатив Логістик” задовольнити частково.

Стягнути з Українсько-Італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Венето” (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 6-В, р/р 26004010 в ВАТ “МБК Київська дирекція”, МФО 380151, код ЄДРПОУ 19344096), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Креатив Логістик” (04210, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 1-А, к. 206, код ЄДРПОУ 36080997) 102 540 (сто дві тисячі п’ятсот сорок) грн. основного боргу, 6 378 (шість тисяч триста сімдесят вісім) грн. 26 коп. пені, 1 088 (одну тисячу вісімдесят вісім) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 810 (вісімсот десять) грн. 19 коп. 3% річних, 1 160 (одну тисячу сто шістдесят) грн. 62 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Креатив Логістик” (04210, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 1-А, к. 206, код ЄДРПОУ 36080997) надмірно сплачене державне мито у розмірі 22 (двадцять дві) грн. 76 коп. перераховане платіжним дорученням № 117 від 09.07.2009р., яке залишене в матеріалах справи.

Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Креатив Логістик” (04210, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 1-А, к. 206, код ЄДРПОУ 36080997) надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 194 (сто дев’яносто) грн. 50 коп. перераховані платіжним дорученням № 118 від 09.07.2009р., яке залишене в матеріалах справи.

В іншій частині позову відмовити.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

5. Повернути до господарського суду м. Києва матеріали справи № 8/354.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

04.12.09 (відправлено)