Постанова № 6944737, 24.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2009                                                                                           № 17/450-16/364

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           Попікової О.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача - Буряченко О.І.- директор;

від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз: Наугольна Н.І.- ст.науковий співробітник, посв.№ 139 від 12.03.2008,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Веста-ЛТ"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2006

у справі № 17/450-16/364 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергобуд"

до                                                   Дочірнього підприємства "Веста-ЛТ"

про                                                   стягнення 67 332,97 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 05.12.2006 розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.12.2006; 19.12.2006 в судовому засіданні оголошено перерву до 21.12.2006; 14.10.2008 розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.11.2008; 20.10.2009 розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.11.2009.

21.12.2006 апеляційне провадження у справі № 17/450-16/364 було зупинене у зв’язку з призначенням судової будівельної експертизи, а 08.09.2008 – поновлене.

11.11.2008, у зв’язку з призначенням у справі № 17/450-16/364 додаткової судової будівельно-технічної експертизи, апеляційне провадження зупинено, а 28.09.2009 апеляційне провадження у справі № 17/450-16/364 поновлене.

          Розпорядженнями голови Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2008 № 01-23/1/12, від 15.06.2009 № 01-23/1/10, від 25.09.2009 № 01-23/1/1 склад колегії суддів змінювався.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2006 у справі № 17/450-16/364 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 51 009,82 грн. основного боргу, 10 421,31 грн. індексу інфляції, 4 412,35 грн. пені, 725,31 грн. річних, 665,77 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті частини позову відмовлено.

          Рішення мотивовано тим, що позивач свої зобов’язання за договором від 30.09.2003 виконав, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання виконаних робіт за жовтень – листопад 2003р. форми № КБ-2в, проте відповідач виконані роботи не оплатив, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 51 009,82 грн., також відповідно до п.5.2 договору, ст.625 ЦК України та згідно із перевіреним судом розрахунком, позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 51 009,82 грн. основного боргу, 10 421,31 грн. інфляційних нарахувань, 725,31 грн. річних, 4 412,35 грн. пені.

          Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2006 у справі № 17/450-16/364 скасувати повністю з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення.

          Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

          Заявник посилається на те, що судом не було взято до уваги, що у позивача на момент укладення договору від 30.09.2003 була відсутня ліцензія, яка б дозволяла виконувати будівництво та реконструкцію об’єктів у сфері теплопостачання; ліцензія позивача № 265986 передбачає лише роботи щодо водопостачання та каналізації; договір від 30.09.2003 укладено з порушенням положень ст. 526 ЦК України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про теплопостачання".

          Заявник стверджує, що акт форми № КБ-2в є лише кошторисом, факт виконаних робіт може бути підтверджено лише актом форми КБ-3Б, який не був наданий позивачем для підтвердження факту виконання робіт за договором від 30.09.2003.

          Заявник посилається на те, що ним було надано акт робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкту для пред’явлення державній приймальній комісії від 14.05.2003 (форма С.18 ДБН А.3.1-3-94), зі змісту якого вбачається, що саме заявник, як субпідрядна (монтажна) організація, та генеральний підрядник – Товариство з обмеженою відповідальністю "Селена Плюс", а не позивач, здали представнику замовника (забудовника) УКС "Житло-Інвестбуд" теплотрасу до житлового будинку по вул. Велика Китаївська, 8.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що умовами договору від 30.09.2003 позивач брав на себе зобов’язання виконати загальнобудівельні роботи при влаштуванні теплових мереж на будівництві житлового будинку; в акті приймання виконаних підрядних робіт за жовтень – листопад 2003р. зазначено, які конкретно роботи виконав субпідрядник і дані роботи є загальнобудівельними роботами, на їх виконання у субпідрядника ліцензія є: з 13.07.2001, яка неодноразово переоформлювалась; договір станом на 05.12.2006 не визнаний недійсним у встановленому законодавством порядку; акт приймання виконаних робіт за жовтень – листопад 2003р. є типовою формою первинних документів з обліку у будівництві, оформлений з дотриманням вимог нормативно-правових актів, що діють у будівництві.

          В письмовому обгрунтуванні апеляційної скарги від 15.12.2006 та додаткових обгрунтуваннях від 19.12.2006 заявник, зокрема, посилається на відсутність дати складання акту форми № КБ-2в; неподання позивачем акту робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта для пред’явлення державній приймальній комісії ДГО Житло-Інвест; те, що справу було розглянуто у суді першої інстанції за відсутності відповідача, не повідомленого про місце та дату судового засідання належним чином, у зв’язку з чим порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення.

          На клопотання відповідача від 20.12.2006 про надання позивачем кошторисної та іншої документації щодо виконання робіт, позивачем із листом від 27.12.2006 надані документи.

          21.05.2009 від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відвід судового експерта на підставі ч.ч. 4, 5, 6 ст. 31, ч. 4 ст. 41 ГПК України, яке залишене без задоволення ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2009 у справі № 17/450-16/364.

          В судовому засіданні 20.10.2009 відповідачем подане письмове клопотання про визнання результатів експертизи необгрунтованими або такими, що суперечать матеріалам справи, або викликають сумніви у їх правильності та стягнення з позивача на користь відповідача коштів на проведення першої та другої експертизи у розмірі 1 491,12 грн. та 1 173,00 грн., висновки яких, на думку заявника, не мають відношення до суті питань, винесених на розгляд експертизи.

          Зазначене клопотання мотивовано тим, що, зокрема, як вважає заявник, висновки експертизи не дали відповіді на поставлені питання; на думку заявника, не враховано положення ДБН А.3.1-5-96; відсутності акту проміжного прийняття відповідальних конструкцій, який є додатком до згаданого ДБН; не враховано положення розділу 8 та п. 8.8 ДБН 8.7.

           Також, до вказаного клопотання додано копії наступних листів: Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 19.12.2008 № 3315/08, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 26.12.2008 № 1285, Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 10.07.2009 № 22/8-4242.

          Розглянувши заявлене клопотання, враховуючи зміст висновку № 411 судової будівельно-технічної експертизи від 26.08.2008 та висновку № 12447 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 08.09.2009, керуючись ст.ст. 44, 49 ГПК України, враховуючи, що вищезазначені листи, копії яких додані заявником до клопотання, надіслані відповідно до запитів безпосередньо відповідача та мають загальний характер, тому, сили доказів у справі № 17/450-16/364 не мають, колегія суддів залишає клопотання заявника без задоволення.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача та експерта, колегія суддів встановила наступне.

          Позивачем пред’явлено позов про стягнення з відповідача 51 009,82 грн. основного боргу, 4 412, 35 грн. пені, 10 421,31 грн. інфляційних збитків, 1 489,49 грн.3% річних та судових витрат у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором від 30.09.2003.

          Згідно із п. 1.1 договору від 30.09.2003 позивач, за договором субпідрядник, зобов’язався виконати на будівництві житлового будинку № 8 по вул. Великій Китаївській у Голосіївському районі м. Києва загальнобудівельні роботи по влаштуванню теплових мереж на будівництві ж/б по вул. Велика Китаївська, 8, а відповідач, за договором підрядник, зобов’язався прийняти й оплатити будівельно-монтажні роботи.

          В п. 3.3.1 договору від 30.09.2003 сторонами погоджено умову про те, що загальна вартість робіт складає 51 009,00 грн.

          Відповідно до п. 3.4.1 договору від 30.09.2003 розрахунки за виконані роботи позивача відповідач проводить протягом 10-ти банківських днів після підписання акта виконаних робіт форми № КБ-2В і КБ-3Б з пред’явленням виконавчої документації.

          Сторонами підписаний акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень-листопад 2003 р. форма № КБ-2в, відповідно до якого позивачем передано, а відповідачем прийнято роботи по об’єкту: зовнішні мережі теплопостачання на будівництві житлового будинку по вул. В.Китаївська, 8 в м. Києві, всього на суму 51 009,82 грн.

          Отже, відповідно до умови п. 3.4.1 договору від 30.09.2003 відповідач зобов’язаний оплатити прийняті роботи не пізніше ніж у грудні 2003 р.

          Статтею 161 ЦК Української РСР встановлено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ст.216 ЦК Української РСР зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

                    Згідно із п. 4, абз. 2 п. 5 розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями; положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.

          Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли і продовжують існувати після набрання ним чинності.

          Відповідачем не виконано обов’язок по оплаті прийнятих робіт, виконаних позивачем відповідно до договору від 30.09.2003.

          Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані роботи відповідно до договору від 30.09.2003 на підставі ліцензії серії АА № 009936, виданої 03.02.2003 рішенням № 957 про переоформлення ліцензії. Переоформлення ліцензії № 265986, виданої позивачу Управлінням Київської міської державної адміністрації , "Будівельна діяльність згідно з переліком на зворотній стороні", рішення про видачу якої прийнято 13.07.2001 за № 138, відбулось 07.02.2003. Строк дії переоформленої ліцензії серії АА № 009936 встановлений по 16.07.2004.          

          Відповідно до висновку № 411 судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26.08.2008 згідно із п. 1.12.ДБН А.3.1-5-96 "Організація будівельного виробництва", пункту 30 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", всі роботи, зазначені в акті приймання виконаних підрядних робіт за жовтень-листопад 2003 року (типова форма № КБ-2в), складеному підрядником – ДП "Веста" та субпідрядником – ТОВ НВФ "Енергобуд", потребували ліцензії на час їх проведення; ліцензія серії АА №009936, яка видана Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергобуд" за рішенням Управління Держархбудконтролю Київської міської адміністрації № 138 від 13.07.2001 надавала право (була чинною) на час проведення робіт, зазначених в акті приймання виконаних підрядних робіт за жовтень-листопад 2003 року (типова форма № КБ-2в), складеному підрядником – ДП "Веста-ЛТ" та субпідрядником – ТОВ НВФ "Енергобуд".

          Відповідно до висновку № 12447 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 08.09.2009 згідно із актом приймання виконаних робіт за жовтень-листопад 2003 року (типова форма КБ-2в) роботи проводились з грунтами 1 та 2 групи за трудністю розробки (відповідно до вимог пункту 1.1.3 ДБН Д.2.2-1-99 "Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи Збірник 1. Земляні роботи; в договорі від 30.09.2003, в акті виконаних підрядних робіт за жовтень-листопад 2003р. відсутні дані про характеристики просідання грунтів території забудови та майданчика об’єкта; в переліку сфер виробничої діяльності суб’єкта господарювання в ліцензії серія АА №265986, яка видана ТОВ "Науково-виробнича фірма "Енергобуд" відсутній пункт 23.01.02.02 Ущільнення та заміна грунтів, просідаючих грунтів", отже, вказана ліцензія не надавала дозволу на виконання робіт з просідаючими грунтами, однак, в договорі від 30.09.2003, в акті виконаних підрядних робіт за жовтень-листопад 2003 відсутні дані про характеристики просідання грунтів території забудови та майданчика об’єкта.

          Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання позивачем робіт, передбачених договором від 30.09.2003, відповідно до наявної у позивача ліцензії та відсутні докази того, що позивачем виконані якісь роботи, що не передбачені виданою йому ліцензією.

          Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Така ж норма закріплена і статтею 526 ЦК України.

          Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Статтею 232 ГК України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до ч. 6 цієї статті нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

          Відповідно до п. 5.2 договору від 30.09.2003 за порушення строків оплати робіт відповідач виплачує позивачу штраф у розмірі 0,5 % від вартості заборгованості за кожен день прострочки, але не більше 10 % від вартості договору.

          Хоча у договору і названо штрафну санкцію штрафом, однак зі змісту умови про її застосування видно, що сторони мали на увазі пеню.

          Як вбачається із розрахунку позивача суми позову, ним вимагається стягнення пені у розмірі 4 412,35 грн. за прострочення платежу протягом періоду з 26.02.2005 по 26.08.2005 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за цей період.

          Однак, враховуючи вищезазначене положення п. 5 розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, право позивача на нарахування відповідачу пені за прострочку платежу припинилось ще до початку періоду, зазначеного позивачем у розрахунку суми позову, тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені відсутні.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція встановила, що позовні вимоги про стягнення 7 541,36 грн. інфляційних втрат та 725,32 грн. 3 % річних є такими, що відповідають вимогам законодавства.

          Із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення пені, апеляційна інстанція не погоджується, оскільки прововідносини, які є предметом даного спору, є предметом регулювання ГК України відповідно до ст. 1 цього Кодексу, отже, підлягають застосуванню норми ГК України відповідно до розділу ІХ Прикінцеві положення цього Кодексу.

          Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та такі обставини.

          Твердження, що акт форми № КБ-2в є кошторисом, не відповідає змісту та формі наявного у справі акту приймання виконаних підрядних робіт за жовтень-листопад 2003р., відповідно до якого позивач здав, а відповідач прийняв вказані в акті роботи за найменуваннями, обгрунтуваннями, у кількості та у зазначених цінах, з врахуванням витрат.

          Відповідно до п. 1 Пояснення щодо заповнення "Акту приймання виконаних підрядних робіт" (типової форми № КБ-2в), затверженої наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", цей акт приймання виконаних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві.

          Надана відповідачем копія акту робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта для пред’явлення державній комісії від 14.05.2003 форма 3 с. 14 ДБН А.3.1-3-94, за яким генеральним підрядником ТОВ "Селена плюс" пред’явлено замовнику для прийняття та експлуатацію закінченої будівництвом тепло-траси до ж/б № 8 по вул. Великій Китаївській, та зазначено, що будівництво здійснювалось генеральним підрядником та субпідрядником – ДП "Веста-ЛТ", не заперечує того, що на виконання загальнобудівельних робіт при влаштуванні теплових мереж 30.09.2003 відповідачем укладено договір із позивачем та останній виконав свої договірні зобов’язання, що підтверджено актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень-листопад 2003р типова форма № КБ-2в. Тим більше, що у вказаному акті від 14.05.2003, в п.п.5, 6, зазначено, що проектно-кошторисна документація затверджена 26.08.2003, а будівельно-монтажні роботи виконувались в терміни: початок робіт – вересень 2003р.

          Як вбачається із акту приймання виконаних підрядних робіт за жовтень-листопад 2003 р. форма № КБ-2в, складеного сторонами, дати підписів цього акту не зазначені. Однак, відсутність дат підписів вказаного акту не впливає на достовірність його даних та доказову силу цього документа.

          До матеріалів справи позивачем надано копії податкових накладних від 28.11.2003 № 22/1 та № 22/2 за будівельні роботи (нежитлова частина), всього на загальну суму 51 009,82 грн.

          Згідно із п. 7.3 та п.п. 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов’язань для робіт (послуг) є – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

          В матеріалах справи відсутні докази того, що згаданий акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень-листопад 2003р., складений не 28.11.2003, а іншою датою.           

          Умовами укладеного сторонами договору від 30.09.2003 обов’язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи не пов’язується із складенням акту робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта для пред’явлення державній приймальній комісії ДГО "Житло інвест", тому неподання позивачем такого акту не звільняє відповідача від обов’язків здійснення розрахунків із позивачем.

          Як вбачається із протоколу судового засідання від 12.10.2006 та оскаржуваного рішення, у засіданні суду 12.10.2006 брали участь представники позивача та відповідача, отже, твердження про те, що справу розглянуто у суді першої інстанції за відсутності відповідача, безпідставне.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2006 у справі № 17/450-16/364 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакці:

                    "Позов задовольнити частково.

                    Стягнути з Дочірнього підприємства "Веста-ЛТ" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, р/р № 26009038223351 в АКБ "Укрсоцбанк" м. Києва, МФО 332012, код 24588759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Енергобуд" (02140, м. Київ, вул. Гмирі, 9, р/р № 2600813907001 в КБ "Київська Русь" м. Києва, МФО 319092, код 31118245) 51 009,82 грн. основного боргу, 7 541,36 грн. інфляційних втрат, 725,32 грн. 3% річних, 592,77 грн. державного мита, 105,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    В решті позову відмовити."

                    2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Енергобуд" (02140, м. Київ, вул. Гмирі, 9, р/р № 2600813907001 в КБ "Київська Русь" м. Києва, МФО 319092, код 31118245) на користь Дочірнього підприємства "Веста-ЛТ" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, р/р № 26009038223351 в АКБ "Укрсоцбанк" м. Києва, МФО 332012, код 24588759) 36,46 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

                    3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

                    4. Справу № 17/450-16/364 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Попікова О.В.

03.12.09 (відправлено)