Постанова № 69435781, 08.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року Справа № 905/2443/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Вовк І.В., Палій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.2017 у справі № 905/2443/16

за позовомдочірнього підприємства "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот"допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"третя особапублічне акціонерне товариство "Концерн Стирол"простягнення 84 424, 32 грн., за участю представників

позивача: Бруля А.С.,

відповідача: не з'явились,

третьої особи: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року дочірнє підприємство "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про стягнення 84 424, 32 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.01.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 84 424, 32 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.2017 рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2017 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Горлівського управління по газопостачанню та газифікації (постачальником) та публічним акціонерним товариством "Концерн Стирол" (споживачем) 21.12.2011 укладено договори на постачання природного газу за регульованим тарифом № 04-105-2012 КБ та № 04-104-2012 КБ, відповідно до п. 1.1 яких постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 4.6 договорів оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

В пунктах 6.4.1 договорів сторони передбачили, що у разі невиконання своїх зобов'язань щодо обсягів постачання газу постачальник зобов'язаний виплатити споживачеві суму у розмірі вартості недопоставленого газу протягом 10 днів.

Відповідно до п. 10.1 цих договорів вони набирають чинності з 01.01.2012 та укладаються на строк до 31.12.2012. Договори вважаються продовженими на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.

Додатковими угодами від 01.02.2015 п. 10.1 договорів викладено в редакції, відповідно до якої договір вважається пролонгованим на 2015 рік і продовжує свою дію в частині надання послуг з постачання природного газу з 01.03.2015 по 31.12.2015, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума грошових коштів, на яку Горлівським управлінням по газопостачанню та газифікації публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" не було здійснено поставку природного газу за договором № 04-105-2012 КБ від 21.12.2011 в період з березня по квітень 2015 року, складає 40 280, 54 грн. (17 833, 46 грн. - частина переплати за березень 2015 року + 22 447, 08 грн. - попередньої оплати за квітень 2015 року), а за договором № 04-104-2012 КБ від 21.12.2011 в період з березня по квітень 2015 року на суму 44 143, 78 грн. (17 955, 52 грн. - частина переплати за березень 2015 року + 26 188, 26 грн. - попередня оплата за квітень 2015 року).

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків станом на 18.05.2016 за договорами № 04-104-2012 КБ та № 04-105-2012КБ від 21.12.2011 підсумкове сальдо на користь публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" становить 84 424, 32 грн.

В подальшому між публічним акціонерним товариством "Концерн Стирол" (первісним кредитором (цедентом)) та дочірнім підприємством "Хімік" публічного акціонерного товариства "Азот" (новим кредитором (цесіонарієм)) 21.05.2015 укладено угоду про відступлення вимоги (цесія) № УТ-21/05/2015, згідно з п. 1.1 якої первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає вимогу основного боргу по договору № 04-104-2012 КБ від 21.12.2011 та договору № 04-105-2012КБ від 21.12.2011, які укладені між первісним кредитором та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (боржником).

Відповідно до п. 1.2. угоди загальна вартість вимоги до боржника, що відступається згідно з п. 1.1. цієї угоди, складає 84 424, 32 грн.

В п. 2.1 угоди сторони передбачили, що цедент у строк не пізніше п'яти робочих днів з моменту підписання угоди зобов'язується передати цесіонарію належним чином засвідчені копії всіх документів, що підтверджують відступлене право вимоги: договори, зазначені в п. 1.1. цієї угоди, зі всіма додатковими угодами та додатками до нього, інші документи, що підлягають передачі. Передача документів оформлюється двостороннім актом, який підписується первісним кредитором та новим кредитором.

При цьому в п. 2.2 угоди встановлено, що відповідальність за повідомлення боржника про перехід вимоги, що відбувся, несе первісний кредитор.

Згідно з п. 2.3 угоди (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.06.2015) в рахунок оплати відступленого права вимоги новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору суму в розмірі 84 424, 32 грн. в строк до 21.12.2017.

Відповідно до п. 6.2. угоди вимога переходить від первісного кредитора до нового кредитора в момент укладення даної угоди.

На виконання умов зазначеної угоди 21.05.2015 сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі документів.

У той же день - 21.05.2015, публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулось до Горлівського управління по газопостачанню та газифікації публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" з листом-вимогою за вих. № 15 про повернення надмірно перерахованих грошових коштів за договорами № 04-104-2012 КБ та № 04-105-2012 КБ від 21.12.2011 на постачання природного газу в розмірі 84 424, 32 грн., а також повідомило останнє про відступлення права вимоги грошових коштів за вказаними договорами позивачу, у зв'язку з чим просило перерахувати грошові кошти на банківські реквізити нового кредитора. Зазначений лист був одержаний відповідачем 22.05.2015, що підтверджується відміткою останнього на листі.

Позивач 12.02.2016 направив відповідачу лист-вимогу за № 12 від 02.02.2016, в якому вказував про необхідність перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості в розмірі 84 424, 32 грн. протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання даного листа. Зазначена вимога залишена відповідачем без виконання, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт нездійснення відповідачем поставки природного газу на суму переплати в розмірі 84 424, 32 грн. за період з березня по квітень 2015 року та неповернення цих коштів на вимогу позивача, що зумовило правомірність вимог позивача відносно цієї переплати в межах угоди про відступлення права вимоги № УТ-21/05/2015 від 21.05.2015.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога, опосередкована листом № 15 від 21.05.2015, була здійснена після (хоча і в один день) укладення угоди про відступлення права вимоги № УТ-21/05/2015 від 21.05.2015, про що безпосередньо зазначено у цьому листі, у зв'язку з чим на момент відступлення права вимоги первісний кредитор не був кредитором у зобов'язані щодо повернення попередньої оплати природного газу, а тому не міг передати таке зобов'язання на підставі укладеної угоди в розумінні ст. 514 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

За змістом ст.ст. 509 та 510 Цивільного кодексу України зобов'язання породжує права та обов'язки для сторін зобов'язання, яким є кредитор та боржник.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як передбачено ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну сторін у певному існуючому зобов'язанні, після чого первісний кредитор вибуває з нього.

За змістом наведених вище положень законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу прав (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі 3-42гс12).

Таким чином, не може бути предметом відступлення права вимоги та вимога, яка не виникла, не існувала на момент переходу права.

Також згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Чинним законодавством не визначено, які саме умови є істотними для договору про відступлення права вимоги, однак, з огляду на положення ст.ст. 514, 638 Цивільного кодексу України у будь-якому випадку сторони договору про відступлення права вимоги повинні досягти згоди щодо предмету договору. Право, яке відступається, повинно бути індивідуально визначене шляхом конкретизації змісту, розміру і підстави виникнення вимоги.

Таким чином, судом апеляційної інстанції обґрунтовано прийнято до уваги, що третя особа на дату укладення договору про відступлення права вимоги повинна була мати статус кредитора щодо грошових коштів в розмірі 84 424, 32 грн., які відповідач, відповідно до умов договору, повинен був повернути останньому лише на вимогу.

Водночас обов'язком відповідача в межах зазначених договорів на постачання природного газу відповідно до п. 1.1 цих договорів є саме поставка природного газу, а не здійснення перерахування (повернення) грошових коштів, права вимоги по якому було передано позивачу відповідно до угоди про відступлення права вимоги № УТ-21/05/2015 від 21.05.2015.

В свою чергу, зазначений обов'язок відповідача з укладених договорів на постачання природного газу випливає зі змісту ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, а саме: на підставі вимоги покупця (споживача) про повернення попередньої оплати, на суму якої не було здійснено поставку товару у визначений договором строк. Така вимога покупця є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, оскільки припиняє основне зобов'язання продавця (постачальника) передати товар (природний газ) та обумовлює виникнення нового обов'язку з повернення попередньої оплати за цей товар. Такий обов'язок з повернення попередньої оплати породжує статус у покупця кредитора у зобов'язанні з отримання грошових коштів лише після вимоги у розумінні ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що для набуття третьою особою статусу кредитора відносно відповідача у зобов'язанні з повернення попередньої оплати після прострочення поставки газу, публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" мало надіслати відповідну вимогу, яка б згідно з п. 6.4.1. та ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України змінила зобов'язання відповідача з постави газу на обов'язок з повернення попередньої оплати, і лише після такої вимоги та набуття статусу кредитора щодо попередньої оплати відступати таке право іншій особі.

При цьому апеляційний господарський суд встановив, що відповідна вимога була здійснена після (хоча і в один день) укладення угоди про відступлення права вимоги № УТ-21/05/2015 від 21.05.2015, про що безпосередньо зазначено у листі № 15 від 21.05.2015 та з чого вбачається, що на момент відступлення права вимоги цедент не був кредитором у зобов'язані щодо повернення попередньої оплати природного газу, а тому не міг передати таке зобов'язання на підставі укладеної угоди в розумінні ст. 514 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що відповідно до змісту ст.ст. 512-514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять дійсні права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що відсутність статусу кредитора з вимоги про повернення попередньої оплати на момент укладення договору про відступлення права вимоги у третьої особи (цедента) у зобов'язанні з повернення попередньої оплати за непоставлений природний газ за договорами №0 4-104-2012КБ та № 04-105-2012КБ від 21.12.2011 в розмірі 84 424, 32 грн. зумовлює і неможливість його передачі позивачу за угодою про відступлення права вимоги № УТ-21/05/2015 від 21.05.2015, що, в свою чергу, виключає у останнього право вимагати повернення цієї суми з відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.2017 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.Судді: Вовк І.В. Палій В.В.