Рішення № 6943438, 18.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2009 р. Справа № 63/196-09

вх. № 8230/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ворожбіян М.М. дов. б/н від 11.06.2007 року; відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія - Діджітал", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій плюс", с. Високий

про стягнення 11596,76 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 11596,76 грн, заборгованості, з яких: 9811,14 грн. основний борг, 1785,62 грн. пеня, що виникла внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов"язань по договору комісії № 72К, укладеного між сторонами 11.09.2007 року. Позов обгрунтовано 231, 232, 234 ГК України та статтями 1011, 1014, 1022 ЦК України.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

11 вересня 2007 року між сторонами був укладений договір комісії № 72К (далі - договір), відповідно до умов якого позивач передає відповідачу для продажу від свого імені і за свій рахунок третім особам товар у відповідності з видатковою накладною.

Відповідно до довіренності серії ЯНЖ № 680787 від 12.09.2007 року та видаткової накладної № Д_рн-00081 від 12.09.2007 року позивач передав відповідачу товар на комісію загальною вартістю 9811,14 грн.

Відповідно до пункту 5.2 договору, строк комісії становить 30 банківських днів.

Відповідно до пункту 3.1 договору відповідач зобов"язаний повернути товар не пізніше 3-х банківських днів на письмову вимогу позивача, якщо протягом 30-ти банківських днів товар не був реалізований.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що відповідач зобов"язаний щомісячно до 5-го числа подавати позивачу письмовий звіт про здійнені відповідачем правочини.

Відповідно до пункту 8.2 договору, відповідач зобов"язаний перерахувати грошові кошти позивачу шляхом перерахування на поточний рахунок позивача, протягом 3-х банківських днів з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок першого покупцем.

Позивачем, відповідно до пункту 3.1 договору, на адресу відповідача була направлена вимога про повернення товару, проте відповідач товар не повернув.

26.11.2007 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 52, з вимогою повідомити про реалізацію товару та поверння грошових коштів.

Проте, відповідач звіт про продаж товару не надав, товар або гроші не повернув.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до частини 1 статті 1014 ЦК України, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1022 ЦК України встановлено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1785,62 грн. пені.

Суд, дослідивши матеріали справи не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки, відповідно до пункту 10.3 договору, на який посилається позивач, за порушення п. 8.2 договору відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 0,1% від суми не перерахованих платежів за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, як свідчать матеріали справи, сторони не встановили в договорі такої відповідальності як пеня.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9811,14 грн. заборгованості обгрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 1011, 1014, 1022 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій плюс" (Харківська область, Харківський район, с. Високий, вул. Свободи, 20, р/р 260043451 в ХФ ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 350448, код ЖДРПОУ 33561153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія-Діджітал" (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 42, р/р 26004301008913 в ВАТ ВТБ БАНК, МФО 321767, код ЄДРПОУ 34426097) - 9811,14 грн. заборгованості, 115,96 грн. державного мита та 98,10 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову - відмовити.

Суддя

рішення підписане 18 листопада 2009 року