Рішення № 6943433, 18.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2009 р. Справа № 63/167-09

вх. № 7627/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Масюк В.В., довіренність від 18.11.2009 року; відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс", м. Харків

до Приватного підприємства "Торгівельно-розважальний комплекс "Мобіль", смт. Пісочин

про стягнення 35204,38 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 35204,38 грн. заборгованості, з яких: 27782,08 грн. основний борг, 3313,96 грн. пеня, 3383,15 грн. інфляційні нарахування, 725,19 грн. три відсотки річних, що виникла з договору купівлі-продажу № П42, укладеного між сторонами 22.05.2008 року. Позов обгрунтовано не виконанням відповідачем взятих на себе зобов"язань по договору щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

18.11.2009 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду документи.

Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 18.11.2009 року підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 18.11.2009 року не з"явився, витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

22 травня 2008 року між сторонами був укладений договір купівлі продажу № П42 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець (далі - позивач) передає товар у власність покупця (далі - відповідач), а відповідач належним чином його приймає та оплачує на умовах викладених у договорі.

Позивач свої зобов"язання по договору виконав в повному обсязі, поставивши відповідачеві товар на загальну суму 45700,92 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями накладних та копіями довіренностей на отримання товару (аркуші справи 12-31).

Відповідно до пункту 2.3 договору відповідач повинен здійснити оплату за отриманий товар з відстрочкою платежу протягом 30 календдарних днів.

Проте, відповідач свої зобов"язання по договору щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконав, сплатив лише 17918,84 грн., внаслідок чого станом на 22.09.2009 року утворилась заборгованість у розмірі 27782,08 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.1 договору, у разі несвоєчасної оплати товару, відповідач зобов"язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми неперерахованих грошових коштів за кожень день прострочки.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без врахування положень зазначених норм законодавства щодо строку нарахування пені, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише частина нарахованої позивачем суми пені у розмірі 3124,53 грн. за період з 24.03.2009 року по 22.09.2009 року тобто за 182 дні прострочення платежу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3383,15 грн. інфляційних нарахувань та 725,19 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 35014,95 грн. заборгованості обгрунтована, вона підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем та є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 179, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельно-розважальний комплекс "Мобіль" (62416, Харківська область, смт. Пісочин, в"їзд Набережний, 7, код ЄДРПОУ 35604057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс" (61123, м. Харків, пр. Тракторобудівників, 83-Г, код ЄДРПОУ 25173776) - 27782,08 грн. основної заборгованості, 3383,15 грн. інфляційних, 725,19 грн. трьох відсотків річних, 3124,53 грн. пені, 350,15 грн. державного мита та 234,73 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову - відмовити.

Суддя

рішення підписане 18 листопапда 2009 року