Ухвала суду № 6943288, 17.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"17" листопада 2009 р. Справа № 60/222-09

вх. № 8305/1-60

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судовогозасідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - Іваннікова М.В., директор (наказ № 5-К від 28.02.2007 року)

відповідача - Варибрус Є.В., довіреність б/н від 20.07.2009 р.

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Ангеліна +", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Озон - Інвест", м. Харків

про стягнення 802,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2009 року приватне підприємство "Ангеліна +" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Озон - Інвест" заборгованості у розмірі 695,22 грн. та пені в сумі 106,92 грн. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати по сплаті держмита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та судові витрати, пов`язані з оплатою послуг адвоката у сумі 3300,00 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору №84 від 11 жовтня 2007 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 7443,65 грн., однак відповідач за поставлений товар розрахувався частково, з урахуванням чого станом на 30 вересня 2009 року виникла вищезазначена заборгованість та нараховано пеню. Окрім того, до позовної заяви позивач надав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно (або грошові кошти), які належать відповідачу, його керівнику та знаходяться в нього або в інших осіб.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17 листопада 2009 року о 11:40 годині.

Позивач 17.11.2009 року надав супровідним листом вх. № 14587 довіреність б/н від 01 жовтня 2009 року, квитанцію прибуткового касового ордеру та угоду про надання правової допомоги від 01 травня 2009 року. Суд дані документи приймає та долучає до матеріалів справи.

Відповідач 17 листопада 2009 року надав відзив на позовну заяву (вх. № 14590), в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки відповідач сплатив основну суму боргу та штрафні санкції, у зв`язку з чим надає відповідні платіжні доручення та наголошує на відсутність обгрунтування стягнення судових витрат у розмірі 3300,00 грн., оскільки розмір оплати цих послуг є непомірно великим при ціні позову 802,14 грн. Окрім того, відповідач супровідним листом 17.11.2009 р. надав довіреність б/н від 20.07.2009р., яка судом приймається та долучається до матеріалів справи.

Суд, розглянувши, заяву позивача про забезпечення позову, відмовляє у її задоволенні повністю, виходячи з наступного.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не доведено наявність або відсутність у відповідача грошових коштів та ймовірності припущення, що грошові кошти, які є у відповідача можуть зникнути або зменшитися за кількістю, крім того, вибір способу забезпечення позову залежить від суті позовних вимог, так, у позові про стягнення грошей може застосовуватися накладення арешту на кошти, що належать відповідачу, а у разі відсутності коштів застосовуватися арешт на майно. Крім того, позивачем не зазначено у заяві, в межах якої суми він просить накласти арешт на грошові суми та майно, а накладення арешту на всі грошові кошти та майно, що належать відповідачу, може спричинити йому значної шкоди та враховуючи те, що відповідач сплатив суму боргу та штрафні санкції, суд приходить до висновку про безпідставність вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарським судом встановлено, що 11 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 84.

Згідно п.1.1. договору позивач зобов"язався передати, а відповідач прийняти та сплатити товар в кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у накладних, рахунках, чеках чи інших документах.

П. 2.4. договору сторони визначили строк оплати товару на протязі 21 банківського дня з моменту отримання товару.

Позивач на виконання умов договору за видатковою накладною № Ф1-0002770 від 18 листопада 2008 року поставив відповідачу товар на суму 61,38 грн. та за видатковою накладною № Ф1-0002866 від 03.12.2008 року поставив відповідачу товар на суму 633,85 грн. Відповідач отримав товар за вказаними накладними на загальну суму 695,23 грн., однак його вартість не сплатив в строк визначений п. 2.4. договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було сплачено вартість отриманого товару за вищезазначеними видатковими накладними після звернення позивача з позовом, а саме згідно платіжного доручення № 0000001 від 12.10.2009 року відповідач сплатив заборгованість за поставлений товар в сумі 695,23 грн. За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в сумі 695,22 грн. підлягає припиненню, у зв"язку з відсутністю предмета спору згідно п.1.1. ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 3.2. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позивачем було нараховано пеню в сумі 106,92 грн., яка була сплачена відповідачем 16.11.2009 року згідно платіжного доручення № 991. За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 106,92 грн. підлягає припиненню, у зв"язку з відсутністю предмета спору згідно п.1.1. ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи між позивачем та адвокатом Борисовим Геннадієм Васильовичем 01 травня 2009 року було укладено угоду про надання правової допомоги, відповідно до якої адвокат зобов`язався надавати консультації, роз`яснення юридичних питань, усні та письмові довідки щодо законодавства, складання претензії, складання позовної заяви до господарського суду за позовом позивача до відповідача та інші документи правового характеру. Пунктом 4.6. даної Угоди сторони встановили, що загальний розмір гонорару становить 3300,00 грн.

Згідно квитанції прибуткового касового ордеру позивач за надані адвокатом послуги 05 жовтня 2009 року сплатив 3300,00 грн.

За таких обставин, суд вважає, що судові витрати по сплати послуг адвоката в сумі 3300 грн. слід покласти на відповідача з вини якого спір було доведено до суду.

Заперечення відповідача стосовного того, що зазначені витрати не підлягають покладенню на відповідача оскільки вони є надмірно великими суд відхиляє як необгрунтовані та безпідставні. Зазначена угода про надання правової допомоги від 01.05.2009 року на час розгляду справи всилу ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірною, не визнана судом недійсною.

Крім того, сплачене позивачем держмито у розмірі 102,00 грн. згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, що становить 236,00 грн. слід також покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. ст. ст. 22, 38, 44, 49, 66, 67, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Провадження у справі № 60/222-09 припинити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Озон - Інвест" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 7-А, р/р №26001016814689 у філії Укрексімбанк, МФО 351618, код ЄДРПОУ 14107925) на користь Приватного підприємства "Ангеліна +" (61037, м. Харків, пр. Московський, 128, кв. 177, р/р №260053011450 в Першій Харківській Філії Публічного АТ "АКБ "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 32436040) витрати по сплаті держмита в сумі 102,00 грн., витрати по сплаті на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та судові витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 3300,00 грн.

Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.

Суддя Чистякова І.О.

справа №60/222-09