Рішення № 6942928, 10.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2009 р. Справа № 63/165-09

вх. № 7616/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіренність від 30.09.2009 року; відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом СПДФО ОСОБА_2, м. Харків

до Приватного підприємства "Будар", с. Землянки

про стягнення 60197,53 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 60197,53 грн. заборгованості, з яких: 47925,00 грн. основний борг, 12272,53 грн. пеня, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань по договору № 1, укладеного між сторонами 08.07.2008 року. Позов обгрунтовано статтею 526 ЦК України. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

10.11.2009 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду документи.

Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 10.11.2009 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 10.11.2009 року не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив настпуне.

08 липня 2008 року року між сторонами був укладений договір про зернозбирання № 1 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов"язався виконати роботи по збиранню сільськогосподарських культур для відповідача, а відповідач зобов"язався ці роботи прийняти та своєчасно оплатити (аркуші справи 9-10).

Відповідно до пункту 4.4 договору, факт виконання робіт оформлюється сторонами актом, якій встановлює об"єм та якість виконанних робіт, строк, вид та розмір розрахунків, вид та об"єм сільськогосподарських культур, визначених для розрахунку.

15.08.2008 року між сторонами був підписаний акт виконання робіт по договору № 1 від 08.07.2008 року на загальну суму 70925,00 грн. (аркуш справи 11-12).

Відповідно до акту виконаних робіт строк розрахунку за виконані робти встановлений до 15.09.2009 року.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що кінцевий термін розрахунків відповідача з позивачем не пізніше 30 днів з дати підписання акта виконаних робот.

Проте, відповідач свої зобов"язання по договору щодо повної та своєчасної оплати виконаних робот не виконав, сплативши позивачу лише 23000,00 грн., внаслідок чого виникла заборговаінсть, яка станом на 21.09.2009 року становить 47925,00 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.5 договору, у разі порушення строків оплати виконаних позивачем робот відповідач зобов"язаний виплатити пеню у розмірі 0,8% від суми неоплаченої заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без врахування положень зазначених норм законодавства щодо строку нарахування пені, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише частина нарахованої позивачем суми пені у розмірі 5394,51 грн. за період з 23.03.2009 року по 21.09.2009 року тобто за 182 дня прострочення платежу.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 47925,00 грн. основного боргу та 5394,51 грн. пені обгрунтована, вона підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем та є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, 173, 174, 179, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Будар" (62512,Харківська область, Вовчанський район, с. Землянки, вул. Центральна, 250, р/р 26001060099411 у ХТРУ "Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 33803851) на користь ФОП ОСОБА_2 (61007, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у АКБ "Меркурій" м. Харкова, МФО 351663, код НОМЕР_1) - 47925,00 грн. основного боргу, 5394,51 грн. пені, 533,19 грн. державного мита та 209,03 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову - відмовити.

Суддя

рішення підписане 10 листопада 2009 року