Рішення № 6942924, 11.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2009 р. Справа № 60/183-09

вх. № 7666/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Гільбурд Р.Ю., довіреність № 36 від 23.05.2008 р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп - Україна", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод", м. Харків

про стягнення 385718,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" суми боргу у розмірі 189078,90 грн., пені у розмірі 171355,28 грн., 3% річних у розмірі 4864,25 грн. та інфляційних збитків у розмірі 20420,52 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 14.12.2007р. було укладено договір №У858/2007, на виконання якого позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 4383102,81 грн., який відповідачем було сплачено частково, з урахуванням чого виникла вищезазначена заборгованість та нараховано пеню, 3% річних та інфляційні збитки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 вересня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 жовтня 2009 року о 10:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2009 року розгляд справи було відкладено на 11 листопада 2009 року о 11:00.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 11.11.2008 року супровідним листом (вх. №14180) розрахунок пені, копії рахунків, копії накладних, копії залізничних накладних, копії довіреності та копії банківських виписок, які судом приймаються та долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №5810667.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 06 листопада 2009 року надійшло клопотання відповідача (вх. №27323) про відкладення розгляду справи, у зв`язку з відрядженням представника відповідача до м. Мелітополь.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання.

Суд, розглянувши дане клопотання, відхиляє його як безпідставне, оскільки відповідачем не надано документального підтвердження неможливості участі іншого представника відповідача у судовому засіданні або генерального директора підприємства відповідача.

Відповідач 13 жовтня 2009 року за вх. № 24455 надав відзив на позовну заяву, в якому частково визнає позовні вимоги, а саме погодився з сумою основного боргу у розмірі 189078,90 грн., однак надав свій розрахунок пені, за яким загальна сума пені складає 938,96 грн., та зазначив, що середній індекс інфляції за період з листопада 2008 р. по травень 2009 року складає 101,7%, а не 110,8%.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 14 грудня 2007 року було укладено договір № У858/2007.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., продавець (позивач) зобов`язується передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та сплатити трубну продукцію, найменування, асортимент, кількість, ціна, яка вказана в специфікаціях, оформлених у вигляді додатку до даного договору, які є невід`ємною частиною даного договору.

Судом встановлено, що між сторонами 14 грудня 2007 року було укладено специфікацію №1 на загальну вартість товару - 456000,00 грн., 17 січня 2008 року було укладено специфікацію №2 на загальну вартість товару - 456000,00 грн., 17 лютого 2008 року було укладено специфікацію №3 на загальну вартість товару - 487500,00 грн., 17 березня 2008 року було укладено специфікацію №4 на загальну вартість товару - 588000,00 грн., 17 квітня 2008 року було укладено специфікацію №5 на загальну вартість товару - 650160,00 грн., 20 травня 2008 року було укладено специфікацію №6 на загальну вартість товару - 743100,00 грн., 20 серпня 2008 року було укладено специфікацію №7 на загальну вартість товару - 594600,00 грн. та 22 вересня 2008 року було укладено специфікацію №8 на загальну вартість товару - 720000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно п.3.1. Договору товар за договором поставляється партіями на умовах та в строки, зазначені сторонами у додатках до даного Договору.

          Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору та специфікацій до нього, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 4383102,81 грн., що підтверджується накладними №28220-Т, №27091-Т, №27094-Т, №27143-Т, №27157-Т, №27144-Т, №27145-Т, №27189-Т, №27198-Т, №27309-Т, №27539-Т, №27542-Т, №27570-Т, №27718-Т, №27806-Т, №27835-Т, №32753-Т, №32722-Т та №32829-Т, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей долученими судом до матеріалів справи, а також визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

          Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних та довіреностями серії ЯОИ №302899 від 08.02.2008р., №391 від 09 жовтня 2008 року та №435 від 31 жовтня 2008 року.

          Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.4.1. Договору відповідач проводить розрахунок за поставлений за даним договором товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в порядку, передбаченому в додатках до даного договору.

Судом встановлено, що у специфікаціях до договору встановлений такий порядок оплати за поставлений товар: 50% передплати вартості партії товару до 28 грудня 2007 року (специфікація №1), до 31 січня 2008 року (специфікація №2), до 29 лютого 2008 року (специфікація №3), до 31 березня 2008 року (специфікація №4), до 30 квітня 2008 року (специфікація №5), до 30 травня 2008 року (специфікація №6), до 30 серпня 2008 року (специфікація №7), до 30 вересня 2008 року (специфікація №8) та залишок грошових коштів, які належить сплатити, перераховуються на рахунок позивача впродовж 3 банківських днів з дати письмового повідомлення про готовність до відгрузки.

          Відповідач частково розрахувався за отриманий по вищенаведеним накладним товар за спірним договором та специфікаціями до нього в сумі 4194023,91 грн., що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями №№14, 44, 213, 252, 324, 339, 362, 398, 410, 424, 447, 476, 494, 509, 518, 560, 635, 659, 630, 631, 632, 650, 701, 715, 775, 689, 716, 728, 738, 755, 763, 783, 808, 878, 897, 933, 954, 990, 999, 1010, 1017, 1047, 1052, 1074, 1078, 1150, 1017, 1021, 1038, 1052, 1067, 1082, 1101, 1108, 1121, 1127, 1140, 1182, 1206, 1215, 1224, 1247, 1260, 1282, 1314, 1328, 1352, 1388, 1395, 1416, 1462, 1537, 1765, 1724, 51, 54, 1874, 60 та 1969.

Таким чином, відповідачем залишився несплачений поставлений товар в сумі 189078,90 грн., що підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, специфікацією №8 до спірного договору сторони погодили, що 50% передплати вартості партії товару слід сплатити до 30 вересня 2009 року, а залишок грошових коштів впродовж 3 банківських днів з дати письмового повідомлення про готовність до відгрузки.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок №28220-Т від 01 листопада 2008 року на суму 256267,20 грн., з урахуванням чого граничний строк оплати становить 05 листопада 2008 року.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач визнає наявність суми заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 189078,90 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

          Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 171355,28 грн., 3% річних у розмірі 4864,25 грн. та інфляційне збільшення у розмірі 20420,52 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.7.2. Договору та протоколу розбіжностей до спірного договору від 14 грудня 2007 року, які були узгоджені сторонами протоколом узгодження від 14 грудня 2007 року, у разі несвоєчасних розрахунків за даним договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від вартості несплаченого товару за кожний день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Перевіривши нарахування позивачем пені, суд встановив, що станом на 04.05.2009 року пеня складає суму у розмірі 22515,18 грн., що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству. В решті частини позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 148840,10 грн. не підлягають задоволенню, оскільки нараховані безпідставно.

Розрахунок відповідача суд не приймає до уваги, оскільки відповідач невірно розраховує розмір пені.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 4864,25 грн. та інфляційних втрат в сумі 20420,52 грн., нарахованих за період з грудня 2008 року по червень 2009 року.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 2368,78 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 144,93 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи - відмовити.

Позов задовольнити частково в сумі 236878,15 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 14, р/р № 2600730120672 в АКБ "Золоті ворота", м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 34953135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Пісаржевського, 1а, р/р №26007200368037 в АКБ "Сітібанк" (Україна), МФО 300584, код ЄДРПОУ 33668606) основного боргу у розмірі 189078,90 грн., пені в сумі 22515,18 грн., 3% річних у сумі 4864,25 грн., інфляційні втрати в сумі 20420,52 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2368,78 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 144,93 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позову в сумі 148840,10 грн. відмовити.

Повний текст рішення підписано 16 листопада 2009 року.

Суддя

справа №60/183-09