Рішення № 6942891, 09.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2009 р. Справа № 53/97-09

вх. № 3100/1-53

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з’явився

відповідача - не з’явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Тавр-Плюс", м. Артемівськ

до ПФ "АПІЯ" м. Харків

про стягнення 49938,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору постачання № 663/07/08 від 23.07.2008 року в сумі 49938,22 грн., з яких: 42318,66 грн. сума основного боргу та 7619,56 грн. штрафні санкції по договору.

Представник позивача в призначене судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, але надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю бути присутнім в призначеному судовому засіданні.

Суд розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки розгляд справи було призначено на останній день 3-х місячного строку, сторонами не було подано заяву про розгляд справи за межами двохмісячного строку, тому суд не має можливості відкласти розгляд справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв’язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне.

На підставі Договору постачання № 663/07/08 від 23.07.2008р. відповідно до видаткової накладної № 1-00000608 від 15.12.08р. на адресу Приватної фірми "Апія" було відвантажено карбонат свинячий на загальну суму 52 881,87 грн. Товар отриманий Представником Відповідача Сичовим В.В. (довіреність № 2/1018 від 15.12.08р. додається).

Загальна сума заборгованості Відповідача на момент відвантаження товару за вищевказаною накладною, тобто станом на 15.12.08р., складала 204 436,79 грн. Оплата Відповідачем суми заборгованості здійснювалася у період з 19 грудня 2008р. по 13 лютого 2009 року у загальній сумі 215 000,00 грн.

Таким чином товар відвантажений 15.12.08р. був частково оплачений у розмірі 10563,21 грн. 13.02.09р.

Заборгованість станом на 13.02.09р. склала 42 318,66 грн.

Відповідно до п. 5.3. Договору, Відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки протягом 7 банківських днів з моменту постачання, тобто початковою датою прострочення грошових зобов'язань Відповідача є 25 грудня 2008р., як вважає позивач.

Позивач намагався вирішити питання оплати простроченої суми заборгованості шляхом переговорів, однак Відповідач ухилився від ведення переговорів, заборгованість залишив несплаченою.

Претензія № 82 від 02.03.09р. також залишилася без відповіді (доказів направлення претензії відповідачу позивачем суду не надано).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що позивачем не надано суду належних доказів направлення рахунків на оплату відповідачу, а також доказів направлення претензії від 02.03.2009 року, то суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, а сама позовна заява, яка була подана до господарського суду Харківської області 16.04.2009 року, і є вимогою відповідно до якої у відповідача виник обов'язок у семиденний строк виконати обов'язок в частині оплати отриманої продукції та наданих йому послуг.

Відповідно до ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 ГПК України).

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Щодо виданої відповідачем видаткової накладної №1-00000608 від 15.12.2008 року (копія міститься в матеріалах справи), на яку відповідач посилається як на доказ виконання поставки товару за спірним договором, то суд вважає за необхідне зазначити наступне:

У зазначеній видатковій накладній не вказано як підставу поставки договір №663/07/08 від 23.07.2008 року. Будь-яких належних доказів поставки товару саме за спірним договором позивачем суду не надано.

Факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань відповідно до правочинів, укладених цим суб'єктом, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими, у даному випадку, виступають накладні.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За даних обставин, є всі підстави стверджувати про те, що поставка товару за видатковою накладною №1-00000608 від 15.12.2008 року здійснювалась не за договором №663/07/08 від 23.07.2008 року.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк та приписи ст.530 ЦК України, позовні вимоги позивача в сумі 42318,66 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

У відповідністю зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем нарахована до стягнення з відповідача сума інфляційних витрат за період з грудня 2008 року по квітень включно 2009 року на суму 3871,33 грн. та за період з 25.12.2008 року по 10.04.2009 року 3% річних на суму 416,48 грн. станом на 10.04.2009 року.

Приймаючи до уваги те, що станом на 10.04.2009 року обов'язок відповідача щодо здійснення оплати за отриману продукцію та надані послуги не настав, суд вважає необґрунтованим та безпідставним нарахування на суму основного боргу інфляційних та 3% річних за вищевказаний період.

Пунктом 7.2 Договору поставки № 663/07/08 від 23.07.08р. передбачена відповідальність Відповідача за несвоєчасне виконання грошевих зобов'язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен ден прострочення платежу. Також пунктом 7.1. Договору передбачено, що Сторони несуть повну матеріальну відповідальність за збитки, що сталися внаслідок невиконання зобов'язань за даним Договором відповідно до чинного діючого законодавства України.

Враховуючи те, що що поставка товару за видатковою накладною №1-00000608 від 15.12.2008 року здійснювалась не за договором №663/07/08 від 23.07.2008 року, а також. приймаючи до уваги те, що станом на 10.04.2009 року обов'язок відповідача щодо здійснення оплати за отриману продукцію та надані послуги не настав, суд вважає необґрунтованим та безпідставним нарахування на суму основного боргу пені за період з 25.12.2008 року по 10.04.2009 року.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам, оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 625 ЦК України, ст.22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми «АПІЯ» (61052, м. Харків, вулиця Енгельса, буд. 24, р/р 26003026814332 у відділенні № 2 ВАТ «Укрексимбанк» філії м. Харьківа, МФО 351618, Ідентифікаційний код 25613488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВР-ПЛЮС» (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Алебастрова, 1, р/р 26003091849000 в ЗАТ «Донгорбанк», МФО 334970, ідентифікаційний код 35715610) 42318,66 грн. основного боргу, 423,19 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті задоволених позовних вимог відмовити.

Рішення виготовлено та підписано 11.11.2009 року.

Суддя Прохоров С.А.