Ухвала суду № 69422143, 19.09.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2017 рокусправа № 804/6509/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д.В.

за участю представників:

позивача:- ОСОБА_1 (дов. від 11.08.2017)

відповідача:- ОСОБА_2 (дов. від 24.03.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року

у справі № 804/6509/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати незаконним та скасувати:

податкове повідомлення-рішення №0000261402 форми «П», яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 629 262 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0000271402 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 110 552,50 грн., з яких 88442 грн. за податковим зобовязанням та 22110,50 грн. за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених Україні товарів на загальну суму 636181,50 грн., з яких 424121 грн. за податковим зобовязанням та 212060,50 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Тарсан ЛТД», ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Бігнікс» безпідставні та необґрунтовані, оскільки всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у періоді, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин всі контрагенти мали необхідний обсяг правосуб'єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Усі витрати, які задекларовані ТОВ «Ремавтоматика», здійснені правомірно та підтверджуються відповідними первинними документами, як це передбачено вимогами чинного законодавства. Позивач зауважує, що він не повинен нести відповідальність за поведінку третіх осіб - постачальників своїх контрагентів, оскільки в податковому праві визнається принцип індивідуальної відповідальності платника податків за невиконання своїх податкових зобовязань, отже ніхто не повинен відповідати за протиправну поведінку та невиконання своїх зобовязань перед бюджетом третіми особами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем підтверджено первинними документами реальний характер здійснюваних господарських операцій, а отже належним чином підтверджено і право на формування податкового кредиту та витрат за даними операціями. Стосовно наявності кримінального провадження, в якому фігурують підприємства - контрагенти позивача: ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Бігнікс», ТОВ «Тарсан ЛТД», судом зазначено, що момент розгляду даної адміністративної справи означене кримінальне провадження не є завершеним, обвинувальний вирок за наслідками розслідування судом не постановлений.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач зазначає, що в у позивача відсутні документи на підтвердження якості придбаного у ТОВ «Тарсан ЛТД» товару; за аналізом інформації з електронних баз даних контролюючого органу не встановлено придбання по ланцюгу постачання вказаним підприємством-постачальником товарів, що реалізовані в подальшому позивачу; ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Тарсан ЛТД», ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Бігнікс» не подано додатків АМ до декларації з податку на прибуток, що свідчить про відсутність у них основних фондів для здійснення задекларованих з позивачем господарських операцій. Окрім того, в ході проведеної перевірки встановлено дефектність товарно-транспортних накладних, наданих на підтвердження транспортування товару від ТОВ «Тарсан ЛТД» до ТОВ «Ремавтоматика», а також дефектність актів приймання-передачі, складених ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Бігнікс». Задекларовані між перерахованими підприємствами господарські операції не підтверджені первинними документами. Встановлені відповідачем обставини вказують на неможливість зазначених підприємств фактично здійснювати постачання товарів/надання послуг на замовлення позивача, а тому об'єкти оподаткування у вказаних взаємовідносинах відсутні, що призвело до неправомірного формування позивачем податкового кредиту на суму у розмірі 424121,00 грн. та завищення витрат господарської діяльності, що причинило заниження податку на прибуток приватних підприємств на суму у розмірі 88442,00 грн. та завищення збитків з податку на прибуток у розмірі 1041205,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, ухвалено рішення з дотриманням норм права.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ремавтоматика» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Автозапчастина Ойл», ТОВ «ШТОВАР Україна», ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Тарсан ЛТД», ТОВ «Блюбері Продакшн», ТОВ «БК «Седес», ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Прод Опт Продукт», ТОВ «Кепіталс Груп», ТОВ «Апреліус», ТОВ «Лерос», ТОВ «Конструктив Компані», ТОВ «Бігнікс» за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 по факту придбання товарів (робіт, послуг) ті їх подальшого використання (реалізації), за результатами якої складений акт від 13.07.2016 №2128/04-61-14-02/32066020.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, п.8 р. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678, п.5, п.6 р. ІІІ, п. 4 р.V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 424121,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1, п.138.2. ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України внаслідок чого за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 завищено витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 1079402,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Тарсан ЛТД», ТОВ «Вілс ЛТД», за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 завищено витрати, що вплинули на формування фінансового результату до оподаткування, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування на суму 1041205,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Тарсан ЛТД», ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Бігнікс». Дане порушення призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 88442,00 грн. та завищення збитків з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 588057,00 грн., за 2015 рік у розмірі 1041205,00 грн.

Такі висновки контролюючого органу обґрунтовані формуванням товариством витрат та податкового кредиту за рахунок господарських операцій з контрагентами ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Бігнікс», ТОВ «Тарсан ЛТД», реальність здійснення яких не підтверджена, у звязку з встановленою в ході перевірки відсутністю у контрагентів-постачальників виробничих можливостей для вчинення задекларованих операцій, дефектами, наявними при складанні видаткових накладних, а саме:

у видаткових накладних, складених ТОВ «Тарсан ЛТД», відсутні обовязкові реквізити щодо даних про посаду і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності; відсутні обовязкові реквізити щодо місця складення документу.

товарно-транспортні накладні, які надані позивачем до перевірки, оформлені з порушенням вимог наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (не вказано конкретну адресу навантаження та розвантаження товару, відсутня будь-яка інформація стосовно вантажно-розвантажувальних операцій).

Також використана податкова інформація стосовно ТОВ «Тарсан ЛТД», згідно якої у підприємства відсутні основні фонди, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, складські приміщення, необхідні для зберігання товару; також за весь період діяльності у товариства в штаті перебуває одна особа. Крім того, до перевірки не надано сертифікатів відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.

Отже, ТОВ «Тарсан ЛТД» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам.

По взаємовідносинам з ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Продінвест ЛТД» та ТОВ «Бігнікс» (суборенда транспортних засобів) встановлено, що акти надання послуг, складені контрагентами позивача, оформлені з порушеннями, а саме: відсутні обовязкові реквізити щодо місця складення документу; акти підписані від імені директора ТОВ «Вілс ЛТД» ОСОБА_3, у той час як директором на час здійснення взаємовідносин значився ОСОБА_4.

Використано податкову інформацію щодо ТОВ «Вілс ЛТД», згідно якої не можливо встановити наявність власних або орендованих транспортних засобів.

За даними інформаційних баз податкового органу у ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Бігнікс», відсутні основні фонди та трудові ресурси, про що свідчить неподання зазначеними підприємствами додатків АМ до декларації з податку на прибуток за час взаємодії з ТОВ «Ремавтоматика» та неподання звітів за формою 1-ДФ.

На підставі означеного акту податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016:

- №0000271402 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 110552,50 грн. з яких 88442,00 грн. - за основним платежем та 22110,50 грн. - за штрафними санкціями;

- №0000261402 (форма «П»), яким зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток всього на суму 1629262,00 грн., задекларованого позивачем в податкові декларації з вказаного податку за 2014 рік (№9081865162 від 29.04.2015) у сумі 588057,00 грн. та в декларації за 2015 рік (№9275306808 від 08.02.2016) у сумі 1041205,00 грн.;

- №0000221402 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 636181,50 грн., з яких 424121,00 грн. - за основним платежем та 212060,50 грн. - за штрафними санкціями.

З огляду на встановлені обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції на період, який перевірявся), є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.44.1ст.44 ПК України (в редакції на період, за який здійснювалась перевірка) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

З 01.01.2015 змінені правила податкового обліку під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме: з 01.01.2015 відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПК України.

У відповідності до п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

У п.135.2 ст.135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.136.1.1, 136.1.2 п.136.1 ст.136 ПК України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг; суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.

У статті 138 ПК України передбачені склад витрат та порядок їх визначення.

Так, відповідно до положень п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У п.138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до положень п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

За положеннями п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України платник податку на додану вартість підлягає обовязковій реєстрації і така реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, який перевірявся, ТОВ «Ремавтоматика» мало господарські правовідносини з придбання товарів (ТМЦ) та послуг (суборенда транспортних засобів):

- з ТОВ «Тарсан ЛТД» (постачальник) за договором поставки № 05/05-1 від 05.05.2014, відповідно до умов якого передбачено поставку товару - стійки рудничної; постачання здійснюється на умовах DDP - склад покупця, відповідно до перелічених додатків до договору, умови поставки - склад покупця (Краснодонський р-н, смт.Нижня Герасимівка, вул.Дорожня, 1а);

- з ТОВ «Вілс ЛТД» (суборендодавець) за договором суборенди транспортного засобу від 01.12.2014 № 12011, за умовами якого позивачу у суборенду передавались наступні транспортні засоби: МАЗ, моделі 551605, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2; марки DAF, моделі СF340, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3; марки МАЗ, моделі 551605, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4;

- з ТОВ «Продінвест ЛТД» за договором суборенди транспортного засобу від 30.06.2015 № 06301, за умовами якого позивачу у суборенду передавались вищевказані транспортні засоби;

- з ТОВ «Бігнікс» за договором суборенди транспортного засобу від 30.09.2015 №09301, за умовами якого позивачу у суборенду також ередавались вищевказані транспортні засоби.

Укладення договорів суборенди транспортного засобу з ТОВ «Вілс ЛТД» та з ТОВ «Продінвест ЛТД» мало місце після укладення з попереднім суборендодавцем (ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Продінвест ЛТД») додаткової угоди про розірвання договорів суборенди, що підтверджується матеріалами справи і не спростовується відповідачем.

Судом встановлено, відповідачем не спростовано, що зазначені вище контрагенти позивача - ТОВ «Тарсан ЛТД», ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Бігнікс» на час здійснення господарських операцій з позивачем мали статус юридичної особи, платника податку на додану вартість, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосубєктності у контрагентів позивача в ході виконання укладених з позивачем господарських договорів.

На підтвердження виконання означених договорів позивачем подано до суду видаткові і податкові накладні, платіжні документи, акти прийому передачі, акти надання послуг, додаткові угоди, договори про проведення боргу, які були також предметом дослідження контролюючим органом в ході проведеної перевірки.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з поставки товарів, надання послуг за вказаними договорами з контрагентами, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Виписані вказаними контрагентами позивача податкові накладні, які за приписами Податкового кодексу України є підставою для формування податкового кредиту платника податків, відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» 22.09.2014 № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012, та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Стосовно доводів відповідача про дефектність складених первинних документів апеляційний суд зазначає наступне.

З приводу підписання видаткових накладних від ТОВ «Тарсан ЛТД» невстановленою особою суд першої інстанції вірно зазначив, що у вищеперерахованих первинних документах особа, що їх підписала є директором підприємства згідно даним із Інформаційного ресурсу (www.usr.minjust.gov.ua).

Крім того, слід враховувати той факт, що зазначена у первинних документах інформація в повній мірі дає можливість ідентифікувати суб'єкта господарювання постачальника ТОВ «Тарсан ЛТД», адже господарські операції у межах господарської діяльності здійснює підприємство, яке наділено цивільною правоздатністю та дієздатністю з моменту створення.

З приводу повноважень певної фізичної особи, яка діє від імені підприємства, згідно ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, відповідачем не спростовується, як факт приймання придбаного у ТОВ «Тарсан ЛТД» товару, так і його використання у власній господарській діяльності позивача.

Так, позивачем надані до суду докази використання придбаних у ТОВ «Тарсан ЛТД» товарів у власній господарській діяльності, а саме: акти списання товарно-матеріальних цінностей, накладні на внутрішнє переміщення товарів, а також відомості по рахункам підприємства позивача.

Стосовно посилань відповідача на дефектність наданих позивачем доказів транспортування товару, придбаного у ТОВ «Тарсан ЛТД», а саме: товарно-транспортних накладних, документів містяться в матеріалах справи, судом першої інстанції також вірно встановлено, що така дефектність не може впливати на оцінку правовідносини між та ТОВ «Ремавтоматика» та свідчити про нереальність господарських операцій між ними, оскільки згідно з умовами договору постачання від 05.05.2014 № 05/05-1 позивач не був учасником транспортного процесу та умови укладення та виконання розглядуваного договору не передбачали ані здійснення позивачем контролю за перевезенням товару, ані проведення ним розрахунків за перевезення вантажу.

Крім того, з аналізу приписів діючого законодавства України, вбачається, що товарно-транспортна накладна не є документом суворої звітності, а тим самим обов'язковою до застосування (як бланк суворої звітності виключено на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку №493 від 22.05.2006); не є документом податкового обліку та лише на підставі документів податкового обліку можливо нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, як і недоліки в товарно-транспортних накладних, є лише свідченням дотримання чи порушення правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та самі по собі не свідчать про безтоварність операції за наявності інших підтверджуючих документів.

Щодо ненадання постачальником ТОВ «Тарсан ЛТД» позивачу документів на підтвердження якості поставленого товару, то, по-перше, згідно приписів ч.2 ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цільного законодавства, тобто обовязок по передачі сертифікату покладено на продавця, яким позивач у вищевказаних операціях не являється; по-друге, відповідачем не доведено, що придбаний у вищевказаний контрагентів товар являється товаром, сертифікація якого обов'язковою згідно приписів чинного законодавства. Тим більш, що податковим органом не наведено правову норму, яка приписує платникам податків зберігати копії сертифікатів для документального підтвердження показників податкового обліку.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що деякі дефекти в оформленні документів (зокрема, відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) товару, не можуть розглядатися як самостійні підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за рахунок сум з придбання позивачем товарів у ТОВ «Тарсан ЛТД».

Стосовно взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Бігнікс» щодо суборенди транспортних засобів, апеляційний суд вважає, що за результатами повного та всебічного дослідження доказів, поданих позивачем на підтвердження факту виконання відповідних договорів про надання послуг, суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про реальний характер цих господарських операцій.

Так, в межах укладених ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Бігнікс» договорів суборенди позивач орендував наступні транспортні засоби: МАЗ, моделі 551605, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2; марки DAF, моделі СF340, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3; марки МАЗ, моделі 551605, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4.

Вказані транспортні передані суборендарю ТОВ «Ремавтоматика» за відповідними актами прийому-передачі, на підтвердження надання послуг суборенди за договорами суборенди транспортного засобу між позивачем та вказаними підприємствами підписані акти надання послуг, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт використання позивачем у власній господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Бігнікс», підтверджений позивачем наданими суду товарно-транспортними накладними, які складалися ТОВ «Ремавтоматика» під час здійснення перевезення вантажів від своїх контрагентів-постачальників, звітами про рух дизельного пального за січень - лютий 2015 рр., квітень - листопад 2015 рр., подорожніми листами.

Щодо доводів відповідача про дефектність первинних документів, складених ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Продінвест ЛТД» та ТОВ «Бігнікс», з огляду на відсутність в них обов'язкових реквізитів, а саме: не зазначення в актах надання послуг місця їх складання, судом першої інстанції вірно зазначено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, не зазначення в актах надання послуг місця їх складання та посад підписантів, не спростовує самого факту здійснення господарської операції, яка полягає у вчиненні взаємних дій сторонами - контрагентами на користь одна одної, що є визначальною ознакою при дослідженні реальності та встановленні факту здійснення господарської операції.

Стосовно висновків відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вілс ЛТД» з огляду на те, що акти приймання - передачі підписані від імені директора підприємства ТОВ «Вілс ЛТД» ОСОБА_3, у той час як директором на час здійснення взаємовідносин значився ОСОБА_4, суд першої інстанції вірно встановив, що всі первинні документи від ТОВ «Вілс ЛТД» підписані ОСОБА_3 яка відповідно до даних, що містяться на сайті Інформаційно-ресурсного центру (www.usr.minjust.gov.ua), є директором товариства.

На момент укладення та виконання спірних операцій контрагент позивача - ТОВ «Вілс ЛТД» був зареєстрований в установленому порядку та його керівником значилася саме ОСОБА_3, що зазначена у первинних документах.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, в повному обсязі зясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вірно встановив, що господарські операції позивача з придбання товарів та надання послуг у ТОВ «Тарсан ЛТД», ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Бігнікс» мають реальний характер, є безпідставними висновки контролюючого органу, які ґрунтуються на аналізі податкової інформації щодо відсутності у контрагентів позивача виробничих та трудових можливостей, які забезпечували б реальну фінансово-господарську діяльність.

Вказана податкова інформація стосовно контрагентів позивача не може слугувати підставою для висновку про нереальність господарських операцій, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачається обовязок платників податків покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти та правильності ведення ними податкового обліку, сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано відповідних, допустимих, доказів, які б встановлювали факти нереальності відповідних господарських операцій, фіктивного підприємництва з боку контрагентів-постачальників.

Також контролюючий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Стосовно наявного кримінального провадження №32015100050000084 від 28.10.2015, порушеного за ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.200, ч.3 ст.209, ч.5 ст.191 КК України, в якому фігурують підприємства - контрагенти позивача: ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Бігнікс», ТОВ «Тарсан ЛТД», відповідач зазначає, що даними цього кримінального провадження встановлено, що вказані контрагенти позивача відносяться до однієї схеми, яка створена з метою надання послуг для підприємств реального сектору економіки з формування незаконного податкового кредиту з ПДВ та конвертації грошових коштів у значних розмірах; засновники вказаних СПД, які також являються одноособово директорами та головними бухгалтерами вказаних товариств, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності останніх не мають; дані підприємства не подають податкову звітність, відсутні за податковими адресами, не мають певних трудових ресурсів, необхідних для поставки товару, виконання робіт, надання послуг, що свідчить про неможливість проведення фінансово-господарської діяльності.

Суд першої інстанції вірно встановив, що оскільки на момент розгляду даної адміністративної справи означене кримінальне провадження не є завершеним, обвинувальний вирок за наслідками розслідування не постановлений судом, матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, самі по собі не мають доказової сили для цієї адміністративної справи.

Докази, отримані за процедурою, встановленою Кримінально-процесуальним кодексом України, підлягають оцінці судом при прийнятті рішення у кримінальній справі та за відсутності обвинувального вироку і доведеності певних фактів у кримінальній справі не можуть носити преюдиційний характер в адміністративному процесі під час вирішення адміністративної справи.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що відповідачем, як субєктом владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не доведено обґрунтованості висновків, що документальне оформлення операцій ТОВ «Ремавтоматика» при отриманні товарів (послуг) від ТОВ «Тарсан ЛТД», ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Бігнікс» позбавлене юридичної сили та є безпідставним і фактично ці господарські операції не здійснювались та не мали реального товарного характеру. Тому є помилковим висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі № 804/6509/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко