Ухвала суду № 69418192, 03.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

03 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року

у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И Л А:

08 грудня 2016 року позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДА» (далі - ОСББ «ЛАДА», Об'єднання) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідач, отримуючи житлово-комунальні послуги, не сплачує за них, у зв'язку з чим у нього за період з жовтня 2013 по 01 вересня 2016 року утворилась заборгованість, яка становить 30 545 грн. 74 коп.

Крім того, посилаючись на те, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання по оплаті житлово-комунальних послуг, позивач просив, відповідно до статті 625 ЦК України стягнути з ОСОБА_1 інфляційні втрати у сумі 9 170 грн. 28 коп. та 3% річних за весь час прострочення у сумі 1 467 грн. 27 коп.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 надав до суду письмові заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що позовна заява підписана та подана неуповноваженою особою ОСББ «ЛАДА». Зокрема, зазначав, що до позовної заяви позивачем не долучено копії статуту ОСББ «ЛАДА», у зв'язку з чим суд не міг перевірити повноваження особи, яка вправі подавати позов від імені Об'єднання. Крім цього, вказував на те, що у позовній заяві ОСББ «ЛАДА» не зазначено про те, що особа, яка підписала позовну заяву - Ковальчук Ю.В. є особою, призначеною належним керівником Об'єднання, а додана копія витягу з ЄДРПОУ належним чином не завірена, посада керівника не відповідає статуту, оскільки обрання голови ОСББ «ЛАДА» статутом не передбачено.

Також в обґрунтування своїх заперечень на позов ОСОБА_1 посилався на те, що позивачем не виконано вимоги ст. 115 ЦПК України, оскільки в позовній заяві відсутні посилання на докази позивача, якими обґрунтовуються вимоги, зокрема позивачем не надано доказів щодо права здійснювати управління, утримання та використання спірного нежитлового приміщення.

Крім того вказував на те, що позивачем долучено до позовної заяви незавірені копії документів; не зазначено ціну позову, що викликає сумніви у правильності розрахунку та сплати судового збору; до позовної заяви також не надано доказів зарахування судового збору до державного бюджету.

У запереченнях на позовну заяву ОСОБА_1 просив залишити позовну заяву ОСББ «ЛАДА» без руху для усунення недоліків та належного виконання вимог ст. 115-120 ЦПК України.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ЛАДА» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 41 318 грн. 29 коп. та 1 378 грн. судового збору.

19 квітня 2017 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва в задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що при ухваленні рішення про задоволення позову судом першої інстанції порушено право відповідача на ефективний судовий захист. Судом не враховано, що позовна заява підписана та подана неуповноваженою особою ОСББ «ЛАДА». Позивачем не додано до позовної заяви доказів, які підтверджують, що ОСББ «ЛАДА» має право здійснювати управління, утримання та використання нежитлового приміщення, яке належить відповідачу. Судом не встановлено, що між сторонами не укладалось будь-яких правочинів про надання житлово-комунальних послуг, що свідчить про відсутність обов'язку сплачувати житлово-комунальні послуги.

Як на підставу скасування рішення суду з підстав порушенням судом норм процесуального права відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначив наступне.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про належне повідомлення відповідача у справі, що призвело до одностороннього розгляду справи та вирішення спору. Крім цього, зазначав, що судом не враховано, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 115 ЦПК України, а саме: позовна заява не містить посилань на докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; відповідачу не надіслано копії документів доданих до позовної заяви; не зазначено ціну позову; відсутні відомості про зарахування сплаченого позивачем судового збору до спеціального державного бюджету; рішення ухвалено судом без врахування доводів та заперечень відповідача; долучені позивачем до позовної заяви копії документів та взяті до уваги судом, належним чином не завірені, а тому є неналежними доказами у справі.

За вказаних вище обставин просив скасувати заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні просили закрити провадження у справі.

Представники позивача - Губаненко Ю.П. та голова правління ОСББ «ЛАДА» Ковальчук Ю.В. в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили відхилити, а рішення залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСББ «ЛАДА» утримує та проводить обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 22.08.2012 № 697-В є власником нежилих приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 181) - творча майстерня, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що відповідач ОСОБА_1 свої обов'язки як співвласник багатоквартирного будинку виконує неналежним чином та несвоєчасно і не в повному обсязі сплачує житлово-комунальні послуги, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка за період з жовтня 2013 року по 01 вересня 2016 року становить 30 545 грн. 74 коп.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог, у зв'язку з чим дійшов висновку про задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним, враховуючи наступне.

Між позивачем та відповідачем склалися відносини у сфері житлово-комунальних послуг, які регулюються положеннями Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон) у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Даним Законом визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань співвласників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 цього Закону основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.

За змістом ст. 10 Закону вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Крім цього відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку регулюються також Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII (далі - Закон № 417-VIII).

Пункт 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» містить визначення словосполучення «нежитлове приміщення», відповідно до якого, нежитлове приміщення це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.

Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку (ч. 1, ч. 2 ст. 4 Закону № 417-VIII).

Статтею 7 Закону № 417-VIII визначено обов'язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема, співвласники зобов'язані виконувати рішення зборів співвласників та своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Отже, відповідно до наведених положень закону особа, яка є власником приміщення, в тому числі нежитлового і, у свою чергу, співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку (сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги), а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. При цьому ні Законом про ОСББ, ні іншими законодавчими актами України не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням загальних зборів ОСББ «ЛАДА» (протокол № 14 від 19.08.2013) вирішено залишити внески на утримання будинку та прибудинкової території на рівні 2,60 грн./м2 для квартир першого поверху та 3,11 грн./м2 для квартир другого та інших поверхів (а.с. 16).

Судом першої інстанції було вірно проаналізовано всі зібрані по справі докази та з'ясовано, що ОСОБА_1 не сплачує вартості отриманих житлово-комунальних послуг, а тому вимога позивача про стягнення заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2013 року по 01.09.2016 у розмірі 30 545,74 грн. підлягає задоволенню.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач пояснив, що він за тепло не сплачував, оскільки послуги не отримував. Вважав, що оскільки самостійно відключився від тепломереж, у нього відсутній обов'язок сплачувати послуги, надані нібито позивачем.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що він не має обов'язку щодо оплати житлово-комунальних послуг, у зв'язку з тим, що самостійно відключився від мереж з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 25, 26, 30 пункту 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюються у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4, встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Цим порядком також визначено, що єдиним документом, який надає право для зняття споживача з реєстраційного обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, що затверджений міжвідомчою комісією.

Крім того наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169 зазначено про неможливість відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Також аналогічну позицію неодноразово висловлювало ПАТ «Київенерго», зокрема у своїх листах від 10.10.2013 № 029/53/8960 та від 03.03.2014 № 029/53/2066, де крім роз'яснень з приводу неможливості відключення від мереж централізованого опалення окремих приміщень житлового будинку, містився припис про усунення порушень та виконання ОСОБА_1 робіт по відновленню працездатності системи централізованого теплопостачання.

Матеріали справи не містять доказів, що від централізованого теплопостачання ОСОБА_1 відключився у встановленому законом порядку.

Наданий відповідачем Акт про відключення від тепломереж не є належним доказом в розумінні ст. 58 ЦПК України та не може бути взятий до уваги суду, оскільки даний Акт складений та підписаний без участі представника теплопостачальної компанії та не затверджений міжвідомчою комісією.

Доводи апеляційної скарги, що між сторонами не укладались будь-які правочини щодо надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у відповідача відсутні зобов'язання по оплаті таких послуг, не мають правового значення, оскільки як встановлено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення ОСББ, в тому числі щодо встановлення розмірів платежів та внесків на утримання будинку, є обов'язковими для власників приміщень у такому будинку.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано доказів про право здійснювати управління, утримання та використання нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, оскільки право ОСББ «ЛАДА» здійснювати управління, утримання та використання будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення ОСОБА_1, передбачено Статутом Об'єднання, а також Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що особа, яка є власником приміщення у будинку, в якому створено ОСББ, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна.

Судова колегія теж погоджується з висновками суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми у відповідності до вимог статті 625 ЦК України, враховуючи наступне.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також узгоджується із закріпленими в пункті 3 частини першої статті 96 Цивільного процесуального кодексу України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-2023/15 від 16 грудня 2015 року, яка у відповідності до вимог статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду.

Таким чином, розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність повноважень у голови правління ОСББ «ЛАДА» КовальчукаЮ.В. на підписання та подачу позовної заяви по даній справі, оскільки такими повноваженнями Ковальчук Ю.В. наділений відповідно до Статуту Об'єднання.

Зазначення в позовній заяві голова ОСББ «ЛАДА», а не голова правління, яка підписана Ковальчуком Ю.В. не свідчить про те, що позовну заяву подано не уповноваженою особою, оскільки як вбачається з матеріалів справи, а саме з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСББ «ЛАДА» є юридичною особою, а Ковальчук Ю.В. керівником ОСББ «ЛАДА» з 01.04.2016 (а.с. 36).

Відповідно до ч. 3 ст. 38 ЦПК України юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.

За приписами ст. 38 ЦПК України Ковальчук Ю.В. є уповноваженою особою та має право підписувати та подавати позов від імені ОСББ «ЛАДА».

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 42).

Не заслуговують на уваги судової колегії і доводи апеляційної скарги, що в порушення вимог ст. 115 ЦПК України позовна заява не містить посилань на докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги; відповідачу не надіслано копії документів, доданих до позову; в позовній заяві не зазначено ціну позову; відсутність відомостей про зарахування судового збору до державного бюджету, оскільки такі питання вирішуються судом на стадії відкриття провадження, яке судом першої інстанції вирішено у відповідності до вимог, передбачених ст. 119 ЦПК України.

Більш того, посилання апелянта на те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 115 ЦПК України є помилковими, оскільки даною нормою не встановлено вимоги до позовної заяви, а лише передбачено наслідки порушення правил підсудності.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом проведена неправильна оцінка доказів та безпідставно, з порушенням процесуальних норм, надана перевага одним доказам над іншими, зокрема взято до уваги неналежні докази позивача без врахування заперечень відповідача, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заперечення та доводи апелянта зводяться до переоцінки доказів, однак у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження щодо переоцінки доказів.

Висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів повно та послідовно викладені в мотивувальній частині рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 753/22745/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8713/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Коренюк А.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.