Рішення № 6941431, 01.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.09 Справа№ 22/242

за позовною заявою Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Управління міжвідомчих проектів Львівської міської ради Комунального підприємства „Адміністративно-технічне управління”, м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція Рейдер”, м.Львів

про стягнення 55264,16 грн.

Суддя М.Желік

Представники

Прокурор: Панасюк О.І.

від позивача: Малець Н.М. ( довіреність № 2410-10-8605 від 23.09.09р.)

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Управління міжвідомчих проектів Львівської міської ради Комунального підприємства „Адміністративно-технічне управління”, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція Рейдер”, м.Львів про стягнення 55264,16 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 26.10.2009р. призначив розгляд справи на 01.12.2009 р.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві, наполягали на задоволенні позову.

Відповідач в судове засідання не зявився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.22 ГПК України не скористався, про причини неявки суду не вказав, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника відповідача та відзиву на позовну заяву, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Представнику позивача та прокурору розяснено їх права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, суд встановив наступне.

18.08.2004р. між Управлінням економіки Львівської міської ради (надалі - уповноважений орган), КП “Інспекція благоустрою та екології м. Львова” (робочий орган, надалі - оператор) та ТзОВ “Агенція Рейдер” (надалі - користувач) було укладено договір №390 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 2.1. договору №390 від 18.08.2004р. уповноважений орган надає користувачу у тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни відповідно до виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами в межах м. Львова згідно з “Порядком розміщення зовнішньої реклами у м. Львові” чинним на час видачі дозволів.

Згідно п. 2.2, 2.3 договору №390 від 18.08.2004р. користувач використовує надані місця за цільовим призначенням, сплачує вартість користування місцями з дня отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та звільняє у триденний термін місця на яких термін дії дозволу припинений (закінчився). Дозволи на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами є невідємною частиною договору.

В період з 25.06.2005р. по 04.08.2009р. відповідачу було видано ряд дозволів для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, що підтверджується журналом реєстрації рекламних обєктів у м.Львові станом на 01.10.2009р.

Відповідно до п. 4.1. договору №390 від 18.08.2004р., обовязок внесення плати за користування місцями для розташування спеціальних конструкцій користувачем виникає з моменту отримання ним дозволу на встановлення спеціальної конструкції. Пунктом 4.2. цього договору користувач на підставі рахунків сплачує робочому органу плату з користування місцями для розмішення спеціальних конструкцій щомісячно до 25 числа біжучого місяця за тарифними ставками, що визначаються згідно п.4.4 цього договору.

За період з 01.07.2009р. по 15.10.2009р. відповідачу було надано відповідні послуги на загальну суму 51220,13 грн. В строки, передбачені договором №390 від 18.08.2004р., відповідач свій обовязок щодо оплати не виконав, у звязку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість на цю суму, яка на день звернення позивача до суду не була погашена.

Згідно із вимогами ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, при цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, - договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до пункту 5.1. договору №390 від 18.08.2004р., у випадку прострочення платежів, передбачених п. 4.2. цього договору користувач сплачує на користь оператора пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, згідно з діючим на цей період законодавством, але не вище подвійної облікової ставки НБУ та згідно поданого розрахунку розмір пені за червень-вересень 2009р. становить 4044,03 грн.

Враховуючи наведене, суд, прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

В порядку ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду спору покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115-117 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція Рейдер” (79000 м.Львів, вул.Л.Українки, 15/5а, р/р 2600301040158, МФО 325365, ЄДРПОУ 32568844, ІП 325688413042, СП 17851610) на користь Комунального підприємства „Адміністративно-технічне управління” (79008 м.Львів вул.Сахарова,42, р/р 2600700003559 в ВАТ ДЕРЖ.ЕКС.ІМП.БАНК УКРАЇНИ”, МФО 325718, ЄДРПОУ 13804591) 51220,13 грн. основного боргу та 4044,03 грн. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція Рейдер” (79000 м.Львів, вул.Л.Українки, 15/5а, р/р 2600301040158, МФО 325365, ЄДРПОУ 32568844, ІП 325688413042, СП 17851610) в доход державного бюджету 552,64 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя