Рішення № 6941345, 24.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.09                                                                                           Справа№ 5/202

За позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі: Позивач-1: Міністерства транспорту та зв'язку України, м.Київ

Позивач-2:Держаного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця”, м.Львів

до Відповідача-1 : Виконавчий комітет Львівської міської ради, м.Львів

Відповідача-2: Львівська міська рада, м.Львів

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд державного майна України , м.Київ

про визнання права державної власності на нерухоме майно,

Суддя Петрик І.Й.

при секретарі Кравець В.П.

За участю представників:

від прокуратури: Барабаш Д.В. (посв. №116);

від Позивачів 1, 2: Білоус К.В.;

від Відповідача 1 : не з'явився;

від Відповідача 2 : не з'явився;

від третьої особи : не з’явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки , передбачені ст.22 ГПК України.

Суть спору:

на розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі: Міністерства транспорту та зв’язку України, м. Київ та ДТГО "Львівська залізниця", м. Львів до відповідача-1: Виконавчого комітету Львівської міської ради, м. Львів, до відповідача-2: Львівської міської ради, м. Львів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд державного майна України, м. Київ про визнання права державної власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 12.10.2009 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.11.2009. Розгляд справи відкладався на 17.11.2009 з підстав викладених в ухвалі суду від 02.10.2009.

Львівський міжрайонний транспортний прокурор, Позивач 1 та Позивач 2 в судові засідання 02.11.2009 та 17.11.2009 з’явилися, позовні вимоги підтримали повністю, надали суду додаткові докази.

Відповідач 1 та Відповідач 2 в судові засідання 02.11.2009 та 17.11.2009 явку уповноваженого представника не забезпечили, вимог ухвал суду не виконали, відзиву на позовну заяву не представили, хоч були належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд державного майна України явку уповноваженого представника в судові засідання 02.11.2008 та 17.11.2009 не забезпечила.

Судом розглянуто справу в порядку, передбаченому вимогами ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 17.11.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено:

Перевіркою проведеною Львівською міжрайонною транспортною прокуратурою встановлено, що на балансі Відокремленого підрозділу “Станція Львів” Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»обліковуються об’єкти нерухомого майна, а саме:

1) будівля стрілочного поста № 7 ст. Львів по вул.Рудненській, 1 (інвентарна картка № 30) загальною площею 11 кв. м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1972;

2) будівля прохідної першого складу ст. Львів по вул.Чернівецькій,15 (інвентарна картка № 26) загальною площею 23,7 кв. м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1961р.;

3) будівля вантажного складу № 3 ст. Львів по вул.Чернівецькій,13 (інвентарна картка № 6) загальною площею 4054 кв. м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1954 р.;

4) будівля навантажувально-розвантажувальної платформи 1-го парку ст. Львів по вул.Чернівецькій,13 (інвентарна картка № 36) загальною площею 1320 кв. м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1938 р.;

5) будівля вантажного складу №1 з навісом ст. Львів по вул.Чернівецькій,17 (інвентарна картка № 1) площею 2257,7 кв.м, яка збудована та введена в експлуатацію в 1966 р.;

6) будівля навантажувально-розвантажувальної платформи ст. Львів по вул.Чернівецькій,17 (інвентарна картка № 32) загальною площею 266,1 кв. м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1946р.

27.12.2007 ДТГО «Львівська залізниця»листом № НЗ-10/4964 та від 17.06.2008 № НЗ-10/884 звернулась до міського голови м. Львова щодо реєстрації права державної власності на вищевказані об’єкти нерухомого майна. Згідно відповіді начальника відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації № 775 від 05.09.2008 вбачається, що звернення ДТГО «Львівська залізниця»щодо реєстрації права державної власності на вищевказані об’єкти нерухомого майна розглянуто. У зв’язку із відсутністю документів передбачених п. 6,7 Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.03.2006 № 394, а саме: рішення про надання дозволу на будівництво, акту про право користування земельною ділянкою, відмовлено у вчиненні дії щодо оформлення права власності.

Згідно архівних даних не збереглись рішення про надання дозволу на будівництво і акти державних комісій про ввід в експлуатацію цих спеціалізованих будівель, про що свідчать довідки Державного архіву Львівської області № Ч-159 та № Ч-156 від 11.07.2007.

Господарський суд, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Також ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вище об'єкти нерухомого майна складають інфраструктуру залізничного транспорту та розташовані на території Відокремленого підрозділу «Станція Львів»ДТГО “Львівська залізниця” і відображені на його балансі, що підтверджується інвентарними картками. За призначенням будівлі використовуються виключно для потреб залізничного транспорту. Ці будівлі мають специфічну конструкцію за якою їх можна ідентифікувати, як об'єкти залізничного транспорту. ВП «Станція Львів»здійснює утримання, ремонт та сплату до бюджету всіх необхідних та обов'язкових платежів щодо утримання зазначених будівель, про що також свідчить довідка ВП “Станція Львів” від 26.01.2009 №47 про витрати на утримання службово-технічних приміщень, будівель і споруд.

Технічні паспорти на вказані об’єкти нерухомості виготовлені Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»за зверненням ДТГО «Львівська залізниця».

Згідно довідок про правовий статус земельних ділянкок Львівського міського управління земельних ресурсів №№ 40/01-15/1836 від 11.05.2007, 40/01-15/483 від 03.02.2007, 40/01-15/477 від 03.02.2007, 40/01-15/481 від 03.02.2007, 40/01-15/482 від 03.02.2007, слідує, що згідно земельно-кадастрових даних земельна ділянка у Львові по вул. Чернівецька, 13, 17 знаходиться у фактичному користуванні Львівської залізниці. За категорією земель вказана земельна ділянка відноситься до земель транспорту.

Із п. 4 статуту Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 413 від 03.05.2006 слідує, що майно залізниці становить виробничі та невиробничі фонди, а також цінності, вартість яких відображається у балансі Залізниці. Майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського віддання. Джерелами формування майна залізниці є в тому числі власні капітальні вкладення та майно відокремлених підрозділів, що входять до складу залізниці.

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»встановлено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. А частиною 8 цієї ж статті обов'язок щодо реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень покладений на місцевий орган державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина. Статтею 4 цього ж закону передбачено обов'язковість державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно. Згідно пункту 1.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 за №7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Відповідно до ст. 326 ЦК України до державної власності відноситься майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Положеннями ст.1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»передбачено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Стаття 9 Закону України «Про транспорт»визначає, що транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про залізничний транспорт»майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.

Положеннями ч.2 ст.73 Господарського кодексу України передбачено, що орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», управління об’єктами державної власності пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням здійснюється Кабінетом Міністрів України в особі органу управління - Міністерства транспорту та зв’язку України.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 19-32/2 від 11.01.2007 "Роз'яснення порядку реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна залежно від форм власності" власником майна, закріпленого за державним комерційним підприємством є держава в особі органу влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, та при реєстрації прав власності робиться відмітка про правовий режим майна, а саме, належність майна підприємству на праві господарського відання.

Одним із правовстановлюючих документів відповідно до п. 2.1 Тимчасового положення є рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у встановлених випадках. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Як випливає з матеріалів справи зазначені будівлі перебувають на балансі Позивача 2, що підтверджується інвентаризаційним справами основних засобів.

Згідно з п.7 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 року №02-5/225 «Про деякі питання вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності»право державної власності не втрачає статусу державної власності незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно. Одним із основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

З матеріалів справи вбачається, що спірні об'єкти утримуються і обслуговуються державним підприємством Міністерства транспорту та зв'язку України "Львівська залізниця". Жодних доказів зворотного чи належності спірних будівель іншим суб'єктам, суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листів Відповідача-2 та пояснень сторін, єдиною причиною відмови в оформленні права державної власності на вказані будівлі є недостатність, на думку відповідачів, правовстановлюючих документів. У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності не тільки якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, але й у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. При цьому, у відповідності до ст. 329 ЦК України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом. Згідно із ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позовні вимоги заявлені про визнання права власності, що тягне за собою подальше оформлення цього права. При цьому, у відповідності до п. 16 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №394 від 23.03.2006 р. "Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна і затвердження вартості цих послуг", в оформленні права власності на об'єкт нерухомого майна може бути відмовлено, якщо заявником не подано документів, які достатньо підтверджують право власності на об'єкт нерухомого майна. Але при відсутності документів, які достатньо підтверджують право власності на об'єкт нерухомого майна, таке право встановлюється на підставі рішення суду.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд не зв'язаний переліками документів, зазначених в рішенні виконавчого комітету Львівської міської ради №394 від 23.03.2006 р. "Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна і затвердження вартості цих послуг". Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи те, що Позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а Відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечень стосовно заявлених вимог та доказів які їх спростовують, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.136 ГК України, ст.ст. 321, 328, 329, 392 ЦК України, ст.ст. 24, 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 33, 41, 42 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю;

2. Визнати за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України право державної власності на об’єкти нерухомого майна, закріплені за ДТГО «Львівська залізниця»на праві повного господарського віддання та обліковані на балансі ВП “Станція Львів” ДТГО “Львівська залізниця”, а саме на:

-          будівля стрілочного поста № 7 ст. Львів по вул.Рудненській, 1 (інвентарна картка № 30) загальною площею 11 кв. м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1972;

-          будівля прохідної першого складу ст. Львів по вул.Чернівецькій,15 (інвентарна картка № 26) загальною площею 23,7 кв. м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1961р.;

-          будівля вантажного складу № 3 ст. Львів по вул.Чернівецькій,13 (інвентарна картка № 6) загальною площею 4054 кв. м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1954 р.;

-          будівля навантажувально-розвантажувальної платформи 1-го парку ст. Львів по вул.Чернівецькій,13 (інвентарна картка № 36) загальною площею 1320 кв. м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1938 р.;

-          будівля вантажного складу №1 з навісом ст. Львів по вул.Чернівецькій,17 (інвентарна картка № 1) площею 2257,7 кв.м, яка збудована та введена в експлуатацію в 1966 р.;

-          будівля навантажувально-розвантажувальної платформи ст. Львів по вул.Чернівецькій,17 (інвентарна картка № 32) загальною площею 266,1 кв. м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1946р.

3. Стягнути з Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл..Ринок, 1 код ЄДРПОУ 04055896) в доход державного бюджету України 42,50 грн. державного мита за розгляд справи судом.

4. Стягнути з Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл..Ринок, 1 код ЄДРПОУ 26256622) в доход державного бюджету України 42,50 грн. державного мита за розгляд справи судом.

5. Стягнути з Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл..Ринок, 1 код ЄДРПОУ 04055896) на користь ВДК Личаківського району м. Львова (банк одержувача ГУДКУ у Львівській області) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл..Ринок, 1 код ЄДРПОУ 26256622) на користь ВДК Личаківського району м. Львова (банк одержувача ГУДКУ у Львівській області) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судовий наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

За згодою представників сторін, які прибули в судове засідання, 17.11.2009 року прийнято та оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до ст. 84 ГПК України, та підписана –27.11.2009. Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Суддя