Рішення № 69405548, 02.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2017Справа № 910/12580/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" простягнення 5 915 грн 87 коп.Представники: від позивача: не з'явилисьвід відповідача: Поліщук О.І.- представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31.07.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" про стягнення 5 915 грн 87 коп. збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим вагон № 61014403 з вантажем (коксик всякий), прибув з недостачею в розмірі 1 800 кг загальною вартістю 5 915 грн 87 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 порушено провадження у справі № 910/12580/17, розгляд справи призначено на 11.09.2017.

28.28.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

11.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 розгляд справи відкладено на 02.10.2017.

18.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли доповнення до заперечення на позовну заяву.

Представники позивача в судове засідання 02.10.2017 не з'явився.

У судове засідання 02.10.2017 з'явився представник відповідача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 02.10.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2015 між Публічним акціонерними товариством "Українська залізниця" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовласник) укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізним транспортом послуги № 1970/ДФ/10017 предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до загальних положень Статуту Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" від 25.04.2016 (протокол № 21), Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

18.04.2014 між Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (постачальник за договором) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець за договором) укладено договір № 370/14Сб/112/ відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити коксову продукцію.

Відповідно до залізничної накладної № 49913833 від 11.05.2017, відправником - Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" надіслано залізничним транспортом, в тому числі вагон № 61014403 з вантажем "коксик всякий" загальною масою 43700 кг. Одержувачем є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

14.05.2017 на станції Пологи Придніпровської залізниці був складений комерційний акт № 463003/134/441 про недостачу вантажу в вагоні № 61014403 в кількості 1 800 кг, про що в накладній № 49913833 від 11.05.2017 зроблено відповідну відмітку.

Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 5 915 грн 87 коп. збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 49913833 від 11.05.2017.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом від 14.05.2017 № 463003/134/441.

У комерційному акті від 14.05.2017 № 463003/134/441 зазначено, що на підставі актів загальної форми №№ 431, 519 від 14.05.2017 на станції Пологи Придніпровської залізниці проводилось контрольне зважування вагону № 61014403 за накладною № 49913833 від 11.05.2017. По документам значиться: брутто - указано, тара вагона - 23 300 кг, нетто - 43 700 кг. При переважуванні фактична маса вантажу нетто виявилася 41 900 кг, що менше документу на 1800 кг.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Вартість 1 тони вантажу в вагоні № 61014403 відповідно до рахунку-фактури вантажовідправника № 91507098 від 11.05.2017 складає 6388 грн 63 коп. (з ПДВ), виходячи з розрахунку: 693 965 грн 25 коп. (загальна сума рахунку, без урахуванням ПДВ) х 1,2 : 130,35 т (загальна кількість вантажу згідно рахунку) = 6 388 грн 63 коп. (в т.ч. ПДВ).

Відповідно до комерційного акту від 14.05.2017 № 463003/134/441 недостача склала 1800 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 2 % маси нетто (від маси нетто 43 700 кг) складає: 43700 кг х 2 % = 874,00 кг. Таким чином, кількість фактичної недостачі складає: 1800 кг - 874 кг = 926 кг (0,926 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 61014403 складає: 0,926 т х 6388 грн 63 коп. = 5 915 грн 87 коп.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач допустив нестачу вантажу та спричинив позивачеві збитки в розмірі вартості нестачі вантажу (коксик всякий) у 1 800 кг загальною вартістю 5 915 грн 87 коп.

Крім того, відповідно до статті 130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 5 915 грн 87 коп., які поніс позивач в якості нестачі вантажу (коксик всякий), у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 5 915 грн 87 коп. заподіяних відповідачем незбереженням прийнятого до перевезення вантажу підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача, викладені ним у запереченнях на позовну заяву, стосовно того, що завдані позивачу збитки не підтверджуються матеріалами справи, так як останнім не надані докази оплати рахунку та копія податкової накладної, підписана головним (старшим) бухгалтером, тобто позивачем не доведено розмір дійсної вартості втраченого вантажу.

Відхиляючи вищевказані доводи відповідача, суд відзначає, що предметом розгляду даної справи є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у зв'язку із незбереженням останнім вантажу при перевезенні, тоді як здійснення оплати за поставку спірного вантажу не входить до предмету доказування у даній справі.

Крім того, як вище зазначалось з посиланням на приписи ч. 1 ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Більш того, у пункті 2.7 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею"", на які відповідач посилався у запереченнях на позовну заяву, також зазначено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Також, у наведеному пункті 2.7 вказаних роз'яснень вказано, що Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Доводи відповідача стосовно ненадання позивачем копії податкової накладної, підписаної головним (старшим) бухгалтером, судом також відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

Посилання відповідача на те, що згідно рахунка-фактури № 91507098 від 11.05.2017 вага вантажу, пред'явленого позивачу до оплати, є меншою, ніж фактично отримана вага вантажу, у зв'язку з чим відповідач вважає відсутніми фактичні збитки позивача, також не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки понесення позивачем збитків полягає у втраті його майна, і така втрата підтверджена матеріалами справи, а також матеріалами справи підтверджується наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками позивача, наявність вини відповідача, що полягає у незабезпеченні збереження вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, ідентифікаційний код 00191129) збитки, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу у сумі 5 915 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн 87 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 09.10.2017

Суддя Н.Б. Плотницька