Рішення № 69405549, 26.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2017Справа №910/12345/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/12345/16

за позовом приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ";

до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант";

про стягнення 38 877,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Крашенінннікова М.І., довіреність б/н від 03.01.2017р.;

від відповідача: Сергутін В.А., довіреність № 02/661-68 від 03.01.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (надалі - відповідач) про стягнення 38877,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № PKS 1600038 від 21.01.2016р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки «Acura», державний номер НОМЕР_1, а тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Chevrolet», державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач направив останньому заяву про відшкодування шкоди. Відповідач заяву позивача про задоволення вимог задовольнив частково, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2017р. порушено провадження у справі № 910/12345/17 та призначено її розгляд на 14.09.2017р.

В судовому засіданні 14.09.2017р. представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2017р. розгляд справи відкладено на 26.09.2017р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Присутній у судовому засіданні 26.09.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, проте витребувані докази не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві, посилаючись на безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки при виплаті страхового відшкодування позивачем не було враховано фізичний знос пошкодженого автомобіля, а також включено до вартості відновлювального ремонту ремонт деталей та компонентів, які не були враховані в акті огляду транспортного засобу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 28.10.2016р. у справі №761/28493/16-п вбачається, що 29.07.2016р. о 09 год. 30 хв., ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Chevrolet», державний номер НОМЕР_2, по вул. О. Довженка біля будинку 16 в м. Києві, при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Acura», державний номер НОМЕР_1, у зв'язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження.

Даною постановою суду ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Acura», державний номер НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль застрахований у приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-Страхування» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № PKS 1600038 від 21.01.2016р.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З матеріалів справи та положень ст. 512, 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» вбачається, що позивач набув право вимоги до відповідача в порядку суброгації.

Як зазначає Верховний Суду України в листі від 19.07.2011, перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Хоч і регрес, і суброгація виникають на підставі закону, проте вказані підстави є різними. Так суброгація виникає, зокрема, на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», а регрес, зокрема, на підставі ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Між поняттями суброгації та регресу існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. При суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку. При регресі - з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, тобто зазнав збитків.

Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України №6-112цс13 від 25.12.2013.

За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з частинами 1-3 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 р. у справі №5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі №910/3655/13 та від 27.01.2014 р. у справі №910/3023/13.

Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль марки «Acura», державний номер НОМЕР_1, та власнику автомобіля завдано шкоду, визначену на підставі Звіту № 115169 про визначення вартості матеріального збитку від 30.07.2016р. та рахунку №541796/80820161 від 08.08.2016р.

Позивачем було складено страховий акт № 115169 від 12.08.2016р., згідно якого подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 76 827,45 грн.

Кошти в розмірі 76 827,45 грн. були перераховані позивачем згідно платіжного доручення № 14591 від 12.08.2016р. на рахунок ПрАТ «Дніпро Мотор Інвест», яке здійснювало ремонт пошкодженого транспортного засобу.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 76 827,45 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки «Chevrolet», державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «Acura», державний номер НОМЕР_1, застрахована у відповідача, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9540538.

Відповідно до умов договору (полісу) № АЕ/9540538, страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Chevrolet», державний номер НОМЕР_2.

Зокрема ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в розмірі 100000,00 грн., розмір франшизи встановлено в сумі 1000,00 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet», державний номер НОМЕР_2, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9540538, то відповідно до наведених положень Закону, обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу, покладається на відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки «Chevrolet», державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивачем надіслано відповідачу претензію за № 04-4810 від 05.12.2016р. з вимогою про сплату страхового відшкодування в сумі 76 827,45 грн.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач суму страхового відшкодування виплатив лише у розмірі 37 949,95 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № ID-87119 від 25.11.2016р.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки при виплаті страхового відшкодування позивачем не було враховано фізичний знос пошкодженого автомобіля, а також включено до вартості відновлювального ремонту ремонт деталей та компонентів, які не були враховані в акті огляду транспортного засобу.

Зокрема, виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем згідно рахунку № 541796/80820161 від 08.08.2016 року, виконаного ПрАТ «Дніпро Мотор Інвест». Згідно даного рахунку вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Аcura», державний номер НОМЕР_1, складає 80577,99 грн. Проте даний рахунок не відповідає акту огляду транспортного засобу «Аcura», державний номер НОМЕР_1, оскільки в акті огляду не зафіксовано в описі пошкоджень транспортного засобу датчика АБС та не передбачено заміни колісних дисків, а також необхідних робіт по фарбуванню переднього бамперу. Проте, згідно рахунку у вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Аcura», державний номер НОМЕР_1, враховано вартість датчика АБС, два колісних диска транспортного засобу «Аcura», державний номер НОМЕР_1, та витратні матеріали на фарбування переднього бамперу.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо включення до відновлювального ремонту заміни колісних дисків на суму 25 798,00 грн. та датчика АВС на суму 1166,00 грн., оскільки згідно наявного в матеріалах справи Акту № 115169 огляду транспортного засобу від 29.07.2016р. встановлено пошкодження дисків заднього правого та переднього правого, а заміна датчика АВС була здійснена обґрунтовано, оскільки пошкодження датчика АВС є прихованим недоліком, який неможливо було встановити при зовнішньому огляді пошкодженого транспортного засобу «Аcura», державний номер НОМЕР_1.

При цьому, вартість датчика АВС не була врахована позивачем до виплати страхового відшкодування згідно зі страховим актом № 115169 від 12.08.2016р.

З огляду на викладені обставини, суд вважає необґрунтованим включення до складу відновлювального ремонту с/у р/с переднього бамперу та фарбування переднього бамперу на загальну суму 1625 грн., оскільки Актом № 115169 огляду транспортного засобу від 29.07.2016р. не встановлено відповідних пошкоджень переднього бамперу, а лише заднього.

Водночас суд погоджується з твердженням відповідача, що при оцінці пошкодженого транспортного засобу «Аcura», державний номер НОМЕР_1, не було враховано коефіцієнт фізичного зносу та приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Закон обмежує розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала шкоду, зокрема, сумою франшизи (стаття 12), межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22), вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29).

Різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом, на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Умови полісу № АЕ/9540538 та положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 Цивільного кодексу України, свідчать про те, що у відповідача, у зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, у межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (100 000 грн.) та в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування, виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи (яка згідно полісу дорівнює 1000,00 грн.).

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 Постанови №6 від 27.03.1992р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Отже, відповідач, як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, на підставі спеціальної норми ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 22.12.2016р. Вищого господарського суду України по справі №910/8026/16.

Наведене вище також відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015р. у справі № 3-50гс15, яка вказує, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, тобто у даному випадку - позивача, визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої Звітом про оцінку транспортного засобу.

Одночасно, при визначенні суми коефіцієнту фізичного зносу, який підлягає вирахуванню з суми страхового відшкодування, обов'язок виплати якого виник у відповідача, судом також враховано наступне.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Також згідно п/п «б», п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24 липня 2009 року підставою для нарахування зносу є відновлення ремонтом складових частин кузова, кабіни або рами.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Також згідно з пунктом 3.9 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.

Відповідно до пункту 8.3. Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Так, згідно п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24 липня 2009 року, підставою для нарахування зносу є якщо строк експлуатації транспортного засобу 7 років.

Отже підставою для нарахування коефіцієнту фізичного зносу є те, що згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 транспортний засіб «Аcura», державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.

Згідно наданої відповідачем консультації № 98-R/24/8 від 11 жовтня 2016 року, наданої ТОВ «Всеукраїнська експертна компанія «СОВА», коефіцієнт фізичного зносу для складових КТЗ «Аcura», державний номер НОМЕР_1, склав 48,8%.

Як встановлено судом, до складу відновлювального ремонту згідно рахунку № 541796/80820161 від 08.08.2016 року, виконаного ПрАТ «Дніпро Мотор Інвест», правомірно включено запасні частини, що підлягають заміні на суму 55998,00 грн. з ПДВ (з урахуванням двох колісних дисків та датчика АВС, за вирахуванням витратних матеріалів), а саме: 56 315,00 грн. - 9650,00 грн. + 20% ПДВ = 55 998,00 грн.

З урахуванням фізичного зносу підсумкова вартість деталей, що замінюються з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 27 327,02 грн. (55 998,00 грн. * (100 - 48,8)/100).

Також, судом встановлено, що згідно рахунку № 541796/80820161 від 08.08.2016 року вартість відновлювальних робіт складає 14 262,50 грн. (за вирахуванням 1625 грн.: вартості фарбування переднього бамперу - 1125 грн. та 500 грн. - с/у р/с переднього бамперу), 17 115 грн. з ПДВ.

Вартість витратних матеріалів згідно рахунку № 541796/80820161 від 08.08.2016 року складає 9650 грн., 11 580 грн. з ПДВ.

Керуючись пунктом 8.3. Методики, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Аcura», державний номер НОМЕР_1, з урахуванням ПДВ, становить 56 022,02 грн. з ПДВ (27 327,02 грн. + 17 115 грн. + 11 580 грн.)

Таким чином, з урахуванням часткової оплати відповідачем страхового відшкодування у сумі 37 949,95 грн., та з вирахуванням франшизи в сумі 2449,34 грн. згідно з полісом № АЕ/9540538 підлягало відшкодуванню 15 622,73 грн.

До того ж, оскільки, умовами полісу № АЕ/3710841 розмір франшизи встановлено, тому страхове відшкодування підлягає зменшенню на його суму - 1000,00 грн.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Аcura», державний номер НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди за вирахуванням франшизи у повному обсязі, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в розмірі 14 622,73 грн. (за вирахуванням франшизи 1000 грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульв. Л. Українки, 26; код ЄДРПОУ 32382598) на користь приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; код ЄДРПОУ 24745673) суму відшкодування в розмірі 14 622 грн. 73 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 601 грн. 77 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 02.10.2017р.

Суддя А.І. Привалов