Ухвала суду № 69404869, 05.10.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

05 жовтня 2017 р. Справа № 902/1160/14

Господарський суд Вінницької області в складі головуючого судді Тісецького С.С., при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши в приміщенні суду матеріали

за позовом: арбітражного керуючого (ліквідатора ФОП Лотоцького Р.О.) Белінської Наталії Олександрівни (21050, АДРЕСА_4)

до: ОСОБА_3 (АДРЕСА_5., 37544; ідент. номер НОМЕР_1)

про витребування майна

в межах справи № 902/1160/14

за заявою: Фізичної особи-підприємця Лотоцького Романа Олександровича - АДРЕСА_1; код НОМЕР_2

про банкрутство

за участю :

арбітражного керуючого Белінської Н.О.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1160/14 за заявою фізичної особи-підприємця Лотоцького Романа Олександровича про банкрутство.

Так, ухвалою суду від 21.08.2014 року порушено провадження у справі №902/1160/14 про банкрутство фізичної особи-підприємця Лотоцького Романа Олександровича.

Постановою суду від 21.08.2014 року визнано фізичну особу-підприємця Лотоцького Р.О. банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Михайловського С.В.

Ухвалою від 20.01.2015 року усунуто арбітражного керуючого Михайловського С.В. від виконання обов'язків ліквідатора у справі № 902/1160/14, призначено ліквідатором у справі - арбітражного керуючого Гонту О.А.

Ухвалою суду від 13.04.2016 року звільнено арбітражного керуючого Гонту О.А. від виконання повноважень ліквідатора боржника у справі № 902/1160/14 та призначено ліквідатором ФОП Лотоцького Р.О. арбітражного керуючого Белінську Н.О..

24.07.2017 року до суду надійшла позовна заява № 02-03/569 від 18.07.2017 року (вх. № 06-54/311/17 від 24.07.2017 року) арбітражного керуючого (ліквідатора ФОП Лотоцького Р.О.) Белінської Н.О. до ОСОБА_3 про витребування майна.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Отже, частина 4 статті 10 Закону про банкрутство відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції Закону про банкрутство) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 26.07.2017 року вказану позовну заяву призначено до розгляду на 12.09.2017 року; залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6.

05.09.2017 року до суду від Корнієнка Ю.М. надійшло письмове заперечення б/н від 29.08.2017 року на позовну заяву про витребування майна, наступного змісту.

Зокрема, у запереченнях повідомляється, що 19.04.2016 року між відповідачем та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі - продажу транспортного засобу № 937, а саме: ОСОБА_6 продав, а відповідач купив автомобіль "Мерседес 814", 1996 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3. Даний автомобіль відповідачем було придбано на законних підставах та зареєстровано в Лубенському сервісному центрі. Тобто, з часу укладення договору купівлі - продажу, передачі автомобіля відповідачу та повного розрахунку з продавцем, на думку відповідача, останній набув законні права на автомобіль та було отримано свідоцтво про реєстрацію на ім'я Корнієнка Ю.М..

Окрім того, відповідач вказує, що добросовісність набуття ним права власності підтверджується ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.02.2017 року, якою було визнано договір купівлі - продажу, укладений між Лотоцьким Романом Олександровичем (власником) та ОСОБА_6 (особа, у якої відповідач придбав автомобіль) недійсним. Тобто, недійсність договору визнана майже через рік після укладення із відповідачем договору купівлі - продажу, що підтверджує те, що відповідач не знав і не міг знати, що ОСОБА_6 не мав права відчужувати авто. Крім того, при перевірці автомобіля по Єдиному державному реєстру обтяжень рухомого майна даний транспортний засіб не значився.

Посилання позивача у позовній заяві на те, що справа про банкрутство внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, жодним чином не може бути доказом того, що відповідач повинен був про це знати виходячи з наступного: автомобіль, відповідач купляв не в особи, яка була виставлена на банкрутство; ні на час укладення договору купівлі-продажу, ні на даний час немає жодного документу, який би зобов'язував органи нотаріату, або інші державні органи, які реєструють договори купівлі-продажу та вносять дані до державного реєстру, робити перевірку за базою даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, крім випадків якщо майно відчужується юридичною особою. Крім того, відповідач купував транспортний засіб у фізичної особи, а не у фізичної особи - підприємця.

Також, позивач у позові не надає жодного доказу того, що майно вибуло з володіння власника поза його волею. Власник (Лотоцький Р.О.) з власної волі відчужив автомобіль ОСОБА_6, що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу № 365 від 17.02.2016 р., а також те, що даний договір був визнаний недійсним в судовому порядку за заявою ліквідатора, а не за заявою власника - Лотоцького Романа Олександровича.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ліквідатора боржника.

В подальшому, ухвалою суду від 12.09.2017 року продовжено строк вирішення спору у справі № 902/1160/14 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 05.10.2017 року.

05.10.2017 року до суду від арбітражного керуючого (ліквідатора ФОП Лотоцького Р.О.) Белінської Н.О. надійшов відзив № 02-05/761 від 04.10.2017 року на заперечення відповідача щодо позову.

Так, у відзиві зазначено наступне.

Стосовно доводів відповідача щодо того, що позивачем не надано жодного доказу, що майно вибуло з володіння власника поза його волею. Власник (Лотоцький Р.О.) з власної волі відчужив автомобіль ОСОБА_6, а також, що даний договір був визнаний недійсним в судовому порядку за заявою ліквідатора, а не за заявою Лотоцького Р.О.

У відповідності до положень ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справа про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу № 0545/2016/365, укладеного між Лотоцьким Романом Олександровичем та ОСОБА_6 розглядалась господарським судом Вінницької області у межах справи про банкрутство ФОП Лотоцького Р.О. При цьому, виходячи з ч.1 ст. 20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заяву про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу транспортного засобу №0545/2016/365, міг подати лише ліквідатор або конкурсний кредитор. Лотоцький Роман Олександрович не міг подати заяву про визнання недійсним вищезазначеного договору купівлі-продажу транспортного засобу. Наведене спростовує доводи відповідача стосовно не подання заяви про визнання недійсним правочину власником - Лотоцьким Романом Олександровичем.

Також спростовуються і твердження відповідача щодо того, що позивачем не надано жодного доказу, що майно вибуло з володіння власника поза його волею, оскільки в силу положень ст.ст. 37, 38, 41, 42, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", реалізовувати транспортний засіб фургон - С марки MERSEDES BENZ, модель 814, 1996 р.в., жовтого кольору, ДНЗ НОМЕР_5, який належав Лотоцькому Р.О. мав право лише - ліквідатор, шляхом проведення торгів у формі аукціону.

Відтак, зазначене майно вибуло з володіння поза волею ліквідатора, який наразі розпоряджався зазначеним майном, а саме шляхом укладення прямого договору купівлі-продажу, а не шляхом аукціону в процедурі банкрутства.

На визначену дату 05.10.2017 року в судове засідання з'явилась арбітражного керуючого Белінську Н.О.

Третя особа, боржник та відповідач правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористалися.

Водночас, судом з'ясовано, що 05.10.2047 року від фізичної особи-підприємця Лотоцького Р.О. до суду надійшло заперечення б/н від 03.10.2017 року, в якому, боржник просить відмовити в задоволенні позову ліквідатора повністю та здійснювати розгляд справи без його участі.

При цьому, повідомлення третьої особи та відповідача про час та дату розгляду справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх.№06-69/5922/2017 від 04.10.2017 року та реєстром поштових відправлень від 18.09.2017 року.

Відсутність представників третьої особи та відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи та відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки в судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

В судовому засіданні, арбітражний керуючий (ліквідатор ФОП Лотоцького Р.О.) Белінська Н.О. підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення ліквідатора, дослідивши матеріали позову, надані докази та матеріали справи, встановив наступне.

17.02.2016 року між Лотоцьким Романом Олександровичем (продавець) та ОСОБА_6 (покупець), укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0545/2016/365, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність транспортний засіб, який має такі характеристики : марка - Мersedes Benz; модель - 814, 1996 року випуску; тип ТЗ - фургон С; колір - жовтий; реєстраційний номер - 02АР9699, зареєстрований за продавцем 24.04.2010 року підрозділом МВС Жмеринським МРЕВ (надалі - транспортний засіб) та сплати обумовлену цим договором грошову суму.

19.04.2016 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0545/2016/934 від 19.04.2016 року, згідно умов якого було відчужено зазначений вище транспортний засіб на користь наступного набувача майна - відповідача за даний позовом ОСОБА_3.

Таким чином, право власності на спірний транспортний засіб було зареєстровано за ОСОБА_3, що також підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХО 058455 та карткою №89905315 від 19.04.2016 року.

Водночас, ухвалою суду від 22.02.2017 року в межах справи № 902/1160/14 про банкрутство ФОП Лотоцького Р.О., задоволено позовну заяву арбітражного керуючого (ліквідатора ФОП Лотоцького Р.О.) Белінської Н.О. до фізичної особи - підприємця Лотоцького Романа Олександровича про визнання договору купівлі-продажу №0545/2016/365 від 17.02.2016 року недійсним; визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №0545/2016/365 від 17.02.2016 року, укладеного між Лотоцьким Романом Олександровичем та ОСОБА_6, який зареєстровано Територіальним сервісним центром 0545 РСЦ МВС у Вінницькій області, а саме транспортний засіб MERSEDES BENZ 814, 1996 р.в., ДНЗ НОМЕР_5.

Зокрема, за змістом даної ухвали суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу №0545/2016/365 від 17.02.2016 року, оскільки належне боржнику майно відчужено за заниженою ціною та протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство боржника - ФОП Лотоцького Р.О.

Наведені обставини підтверджені наданими письмовими доказами, та іншими матеріалами справи № 902/1160/14.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

За змістом п. 2.15 постановами пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року N 11, наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав або повинен був знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема те, що продавець майна не мав права його відчужувати, це може свідчити про недобросовісність набувача й бути підставою для задоволення позову про витребування у нього цього майна.

Пунктом 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" від 22.01.2013 р. N 01-06/85/2013, передбачено, що оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення здійснює, окрім іншого такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відтак, беручи до уваги наведені вище норми закону, спірний транспортний засіб повинен був знаходитись у господарському віданні ліквідатора та реалізовуватись ліквідатором у порядку та у спосіб, визначеним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, реалізація згаданого транспортного засобу була здійснена поза волею ліквідатора ФОП Лотоцького Р.О. та не в порядку визначеному законом.

Крім того, беручи до уваги, що ухвалою суду від 22.02.2017 року в даній справі визнано недійсним договір купівлі-продажу оспорюваного транспортного засобу, в зв'язку з чим підстава набуття ОСОБА_6 нерухомого майна, отриманого від боржника - Лотоцького Романа Олександровича, відпала.

Таким чином, набуте відповідачем від ОСОБА_6 оспорюване майно підлягає поверненню - Лотоцькому Роману Олександровичу, якого постановою суду від 21.08.2014 року у справі № 902/1160/14 визнано банкрутом.

Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення в повному обсязі позовних вимог арбітражного керуючого (ліквідатора ФОП Лотоцького Р.О.) Белінської Н.О. до ОСОБА_3 про витребування майна.

Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами наявними у матеріалах справи.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 600,00 грн., підлягають віднесенню на відповідача згідно вимог ст. 49 ГПК України.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 4-1, 4-3, 4-5, 32-34, 43, 49, 86, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд, -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити позовну заяву № 02-03/569 від 18.07.2017 року (вх. № 06-54/311/17 від 24.07.2017 року) арбітражного керуючого (ліквідатора ФОП Лотоцького Р.О.) Белінської Наталії Олександрівни до ОСОБА_3 про витребування майна, у повному обсязі.

2. Витребувати від ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_9, Лубенський р-н, Полтавська обл., 37544) у власність Лотоцького Романа Олександровича (ідентифікаційний номер НОМЕР_2; адреса: АДРЕСА_2) транспортний засіб фургон - С, марки MERSEDES BENZ, модель 814, 1996 р.в., жовтого кольору, ДНЗ НОМЕР_5, № шасі НОМЕР_7; № двигуна НОМЕР_6.

3. Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_5., 37544) на користь арбітражного керуючого (ліквідатора ФОП Лотоцького Р.О.) Белінської Наталії Олександрівни (21050, АДРЕСА_8, ідент. код НОМЕР_4) 1 600,00 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

4. Видати накази після набрання ухвалою законної сили.

5. Ухвалу направити згідно переліку рекомендованим листом.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ФОП Лотоцькому Р.О. - АДРЕСА_3;

3 - арбітражному керуючому Белінській Н.О., 21050, АДРЕСА_7

4 - ОСОБА_3 (АДРЕСА_5., 37544);

5 - ОСОБА_6 (АДРЕСА_6