Рішення № 69405110, 04.10.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 жовтня 2017 р. Справа № 902/1087/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м.Київ

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд", м.Тульчин, Вінницька область

до: 2. ТЕРРА ФУД МІЛК ЮКРЕЙН ЛІМІТЕД, Нікосія, Республіка Кіпр

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "ТЕРРА ФУД", громадянин ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Вапнярський молокозавод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Решетилівський маслозавод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Дружба"

про звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: Бавріна Ірина Михайлівна, довіреність № 09/12/209 від 24.04.2017 р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Деснянським РВ ГУДМС України в місті Києві 09.09.2016 р.

відповідача 1: Бортницький Юрій Вікторович, довіреність № 57 від 26.12.2016 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області 03.08.1996 р.

відповідача 2, третіх осіб: не з'явилися.

В С Т А Н О В И В :

Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" та ТЕРРА ФУД МІЛК ЮКРЕЙН ЛІМІТЕД про звернення стягнення на предмет застави - 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод" вартістю 17 197 000 грн 00 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 20-1435/2-1 від 27.05.2011 р. в розмірі 219 848 932 грн 31 коп., з якої заборгованість за кредитом - 209 849 000 грн 00 коп., заборгованість за процентами - 9 406 859 грн 15 коп., пені за простроченими процентами - 593 073 грн 16 коп.

Ухвалою суду від 19.12.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1087/16, призначено до розгляду на 26.01.20117 р. та залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "ТЕРРА ФУД", громадянина ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод".

Відповідно до ухвали суду від 26.01.2017 р. провадження у справі № 902/1087/16 зупинено до 26.07.2017 р. на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України для належного повідомлення про час та місце судового засідання відповідача 2, який є нерезидентом, що потребує звернення господарського суду із відповідним судовим дорученням до компетентних органів іноземних держав.

27.03.2017 р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про призначення у справі № 902/1087/16 судової експертизи щодо визначення ринкової вартості майна, а саме 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод" з дорученням її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 28.03.2017 р. провадження у справі № 902/1087/16 поновлено для розгляду клопотання позивача про призначення судової експертизи.

28.03.2017 р. ухвалою суду задоволено клопотання позивача про призначення судової експертизи та доручено проведення даної експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Одночасно зазначеною ухвалою зупинено провадження у справі до отримання висновку судової експертизи.

03.07.2017 р. до суду від позивача надійшло уточнення до позовної заяви вх. № 09-8-8/1044 від 21.06.2017 р. (вх. № 06-52/6466/17 від 03.07.2017 р.), в якому останнім викладено прохальну частину позовної заяви в новій редакції згідно якої ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" просить суд залучити до розгляду у справі в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "ТЕРРА ФУД" та ОСОБА_3.

Крім того, у даному уточненні останній просить суд в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" перед Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за кредитним договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 20-1435/2-1 від 27.05.2011 р. в розмірі 219 848 932,31 грн, з якої заборгованість за кредитом 209 849 000,00 грн, заборгованість за процентами 9 406 859,15 грн, сума пені за простроченими процентами 593 073,16 грн звернути стягнення на заставлене майно, що є предметом застави за договором застави корпоративних прав № 20-0168/3-1 від 30.01.2013 р., належне на праві власності ТЕРРА ФУД МІЛК ЮКРЕЙН ЛІМІТЕД, Товариству з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" права власності на 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод" за ціною визначеною згідно з п. 1.3 договору застави корпоративних прав № 20-0168/3-1 від 30.01.2013 р. в з розмірі 17 197 000,00 грн.

Ухвалами суду від 03.07.2017 р. поновлено провадження у справі № 902/1087/16, прийнято до розгляду зазначене уточнення (клопотання) позивача вх. № 09-8-8/1044 від 21.06.2017 р. (вх. № 06-52/6466/17 від 03.07.2017 р.), як таке що не суперечить приписам ст. 22 ГПК України та фактично за своїм змістом розцінюється як конкретизація прохальної частини позовної заяви та зупинено провадження у справі № 902/1087/16 до 26.07.2017 р.

Ухвалою суду від 26.07.2017 р. поновлено провадження у справі № 902/1087/16. Одночасно ухвалою від цієї ж дати зупинено провадження у справі до 06.09.2017 р.

У зв'язку із призначеною раніше датою судового засідання 06.09.2017 р. (з метою належного повідомлення сторони-нерезидента), 06.09.2017 р. ухвалою суду провадження у справі поновлено.

06.09.2017 р. в судове засідання представники відповідача 2 та третіх осіб не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

06.09.2017 р. представником відповідача 1 подано клопотання про зупинення провадження у справі № 902/1087/16 до набрання законної сили рішенням суду у господарській справі № 902/576/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" про стягнення 219 848 932,31 грн за кредитним договором № 20-1435/2-1 від 27.05.2011 р.

Ухвалою суду від 06.09.2017 р. відкладено розгляд справи до 20.09.2017 р. Одночасно цією ж ухвалою суду відхилено вищевказане клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі № 902/1087/16 до набрання законної сили рішенням суду у господарській справі № 902/576/16.

19.09.2017 р. третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод" до суду подано клопотання б/н від 19.09.2017 р. про призначення у справі № 902/1087/16 судової експертизи для визначення ринкової вартості корпоративних прав останнього з дорученням проведення зазначеної експертизи фахівцям з відповідних галузей знань - суб'єктам оціночної діяльності, що мають відповідні сертифікати.

19.09.2017 р. на адресу суду від відповідача 2 надійшов лист (б/н від 14.09.2017 р.) в якому останній зазначає, що 29.06.2017 р. останнім отримано лише позовну заяву, додатки до неї відсутні. В листі останній просить суд зобов'язати позивача здійснити переклад документів, що виступають підставою порушення права володіння майном згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Про захист прав людини" та надіслати їх на адресу Компанії "Терра Фуд Мілк Юкрейн Лімітед", оскільки на даному етапі останній не може скористатися правом на захист своїх законних інтересів судовому провадженні.

20.09.2017 р. позивачем до суду супровідним листом б/н від 20.09.2017 р. подано ряд документів на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 20.09.2017 р. відкладено слухання справи до 04.10.2017 р. та продовжено строку розгляду спору на п'ятнадцять днів. Цією ж ухвалою суду відхилено клопотання третьої особи на стороні відповідача - ТОВ "Крижопільський сироробний завод" про призначення судової експертизи у даній справі. Крім того відхилено клопотання відповідача 2 вих. № б/н від 14.09.2017 р.

Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у розгляді справи № 902/1087/16 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Вапнярський молокозавод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Решетилівський маслозавод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Дружба".

04.10.2017 р. на електронну адресу суду надійшла заява третьої особи - ТОВ "Молочна компанія "Дружба" вих. № 32 від 04.10.2017 р. щодо виконання вимог ухвали суду від 20.09.2017 р.

Крім того, 04.10.2017 р. відповідачем 1 до суд подано письмові пояснення від 04.10.2017 р. (вх.№ 06-52/9528/17 від 04.10.2017 р.) на виконання вимог ухвали суду від 20.09.2017 р.

Представники відповідача 2 та третіх осіб в судове засідання 04.10.2017 р. не з'явилися, хоча про час та день розгляду справи останніх було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 22.03.2017 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Враховуючи наведене суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того, відповідно до п. 3.9.2 вказаної постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При неявці відповідача 2 та третіх осіб в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Крім того при неявці відповідача 2 суд враховує положення приписів ст.22 ГПК України відповідно до ч.3 якої сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Також суд звертає увагу на те, що пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах" (Гаага, 1965) встановлено, що якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 названої Конвенції, суддя, незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції, може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Таким чином, у випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

Крім того, слід відмітити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого не є відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача 2 та третіх осіб належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Як вбачається із змісту позовної заяви, уточнення до позовної заяви вих.№ 09-8-8/1044 від 21.06.2017 р. (вх. № 06-52/6466/17 від 03.07.2017 р.) предметом заявленого позову являється звернення стягнення на заставне майно, що є предметом застави за Договором застави корпоративних прав № 20-0168/3-1 від 30.01.2013 р., належне на праві власності ТЕРРА ФУД МІЛК ЮКРЕЙН ЛІМІТЕД, Товариству з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" права власності на 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод" за ціною, визначеною згідно із п. 1.3. Договору застави корпоративних прав № 20-0168/3-1 від 30.01.2013 р. в розмірі 17 197 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" перед Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за кредитним договором № 20-1435/2-1 від 27.05.2011 р. в розмірі 219 848 932 грн 31 коп., з якої заборгованість за кредитом - 209 849 000 грн 00 коп., заборгованість за процентами - 9 406 859 грн 15 коп., пені за простроченими процентами - 593 073 грн 16 коп.

В якості підстави заявленого первісного позову визначено наявність укладеного 27.05.2011 р. між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Інтер Фуд", правонаступником прав та обов'язків якого є ТОВ "Терра Фуд" кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1435/2-1 (зі змінами та доповненнями внесеними договорами про внесення змін до кредитного договору, договором про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування № 20-0297/2-1 від 30.01.2014 р. та договорами про внесення змін до вказаного договору) в рамках якого Позичальнику було відкрито відновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі, яка не може перевищувати 285 849 632 грн 09 коп., кінцевою датою остаточного повернення отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 12.04.2017 р. з правом Банку достроково вимагати від Позичальника повернення усіх отриманих сум у випадку не виконання останнім взятих на себе зобов'язань, обумовленою договором процентною ставкою за яким станом на 15.11.2016 р. утворилась заборгованість в розмірі 219 848 932 грн 31 коп., з яких 209 849 000 грн 00 коп. заборгованість за кредитом, 9 406 859 грн 15 коп. заборгованість за процентами, 593 073 грн 16 коп. пеня за простроченими процентами та укладеного в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредиту договору застави корпоративних прав № 20-0168/3-1 від 30.01.2013 р.

В якості нормативно-правого обґрунтування первісного позову вказано положення ст.ст. 509, 525-527, 530, 549, 572, 576, 589-590, 610, 612, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 20, 27 ЗУ "Про заставу", ст.ст. 24, 25, 26 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідачем 1 у поданому до суду письмовому поясненні б/н від 04.10.2017 р. (вх. № 06-52/9528/17 від 04.10.2017 р.) зазначено, що кредит ним було отримано на підставі меморіальних ордерів, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, відносно згоди на заміну заставодавців та переходу права застави за договором застави корпоративних прав, останнім зазначено, що йому не відомо про отримання такої згоди від позивача.

Також щодо розміру заборгованості перед позивачем за кредитним договором на момент розгляду справи, відповідачем 1 вказано, що як стало йому відомо від ТОВ "Решетилівський маслозавод", який є Іпотекодавцем в забезпечення зобов'язань відповідача 1 за кредитним договором, 29.09.2017 р. на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки від 26.09.25017 р. по виконавчому провадженню № 53166845, нерухоме майно, що належить ТОВ "Решетилівський маслозавод", а саме: комплекс загальною площею 8181,5 кв.м. та земельна ділянка площею 2,3216 га., перейшло у власність ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 20-1435/2-1 від 27.05.2011 за загальною вартістю предметів іпотеки 32 286 689 грн 00 коп. На підтвердження зазначеного відповідачем надано акт по виконавчому провадженню від 26.09.2017 р. та інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Поряд з цим, відносно наявності (відсутності) згоди на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі його у власність заставодержателю, відповідачем 1 зазначено, що такі згоди відсутні та йому про такі згоди невідомо.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

27.05.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Банк, Позивач) та Товариством обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд", правонаступником прав та обов'язків якого є Товариство обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" (Позичальник, Відповідач 1) укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1435/2-1 (Кредитний договір) (а.с. 39-47, т. 1).

Відповідно до п. 2.1. Договору Банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 285 849 632 грн 09 коп. у національній валюті (ліміт кредитної лінії), або в російських рублях, або в доларах США у сумі, еквівалент якої не може перевищувати 285 849 632 грн 09 коп.за курсом, встановленим Національним Банком України в день надання коштів, на умовах встановлених Договором, далі кредит, або кредитна лінія, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати проценти встановленні договором.

Ліміт кредитної лінії зменшується згідно графіком.

Пунктом 4.3.4. Договору сторонами встановлено, що Банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та / або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або неустойки, передбачених цим договором, у випадку, коли, зокрема, Позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим Договором.

Також між сторонами підписано ряд Договорів про внесення змін до кредитного Договору відповідно до умов яких внесено зміни до пунктів та доповнення до кредитного договору № 20-1435/2-1 від 27.05.2011 р. щодо ліміту кредитної лінії, процентної ставки, кінцевої дати погашення кредиту, стосовно забезпечення договору, визначивши, що цей договір забезпечується заставою корпоративних прав ТОВ "Крижопільський сироробний завод" загальною заставною вартістю 17 197 030 грн 00 коп. (п.п. 41 п. 3.9. Договору в редакції договору про внесення змін та доповнень № 20-0296/2-1 від 30.01.2014 р.) тощо (а.с. 53-65, т. 1).

30.01.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариством обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд", правонаступником прав та обов'язків якого є Товариство обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" укладено в рамках Кредитного Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 20-1435/2-1 від 27.05.2011 р. договір № 20-0297/2-1 про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, відповідно до якого банком встановлено Позичальнику в межах ліміту кредитної лінії Ліміт Траншу в розмірі 245 449 632 грн 09 коп. та визначено кінцеву дату погашення кредиту 28.01.2015 р. (а.с. 48, т. 1).

Договорами про внесення змін до Договору про надання траншу № 20-0297/2-1 від 30.01.2014 р. внесено зміни до зазначеного Договору стосовно ліміту траншу, процентної ставки, терміну повернення кредиту (визначивши дату повернення позичальником кредиту, наданого в межах траншу, до 12.04.2017 р. "включно") тощо (а.с. 49-52, т. 1).

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Терра Фуд" (Заставодавець 1), та ОСОБА_3 (Заставодавець 2) укладено договір застави корпоративних прав № 20-0168/31 (Договір застави) (а.с. 75-78, т. 1).

Відповідно до п. 1.1. Договору застави цей договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1435/2-1 від 27.05.2011 р. (а також усіх договорів про внесення змін до нього) (Кредитний договір), укладеного між Заставодержателем та Позичальником.

Згідно із п. 1.2. Договору застави в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, Заставодавці передають в заставу корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод" (Україна, 24600, Вінницька область, Крижопільський район, смт Крижопіль, вул.К. Маркса, буд. 157), ідентифікаційний код за даним Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 33727603, яке є юридичною особою за законодавством України, далі Товариство, а саме 2 (дві) частки у розмірі одна з яких становить 17 025 030,00 грн, інша 171 970,00 грн, що разом становить 100 % розміру статутного капіталу Товариства.

Частка в статутному капіталі Товариства в розмірі 17 025 030,00 грн, що становить 99 % статутного капіталу Товариства належить Заставодавцю 1 на підставі Статуту Товариства зареєстрованого Крижопільською районною державною адміністрацією Вінницької області 29.11.2011 р. за реєстраційним номером 1155105008000174, Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод" б/н від 16.11.2011 р.

На момент передачі в заставу частка оплачена повністю, що підтверджується свідоцтвом про внесення учасником вкладу до статутного капіталу Товариства № 29/01-13 від 28.01.2013 р., Протоколом загальних зборів учасників товариства № 1 від 22.01.2008 р., Протоколом загальних зборів учасників товариства № 11 від 30.08.2010 р., Протоколом загальних зборів учасників товариства № 3 від 16.11.2011 р.

Частка в статутному капіталі Товариства в розмірі 171 970,00 грн, що становить 1 % статутного капіталу Товариства належить Заставодавцю 2 на підставі Статуту Товариства зареєстрованого Крижопільською районною державною адміністрацією Вінницької області 05.02.2008 р. за реєстраційним номером 1155105008000174 та додатку № 6 до Статуту, зареєстрованого Крижопільською районною державною адміністрацією Вінницької області 29.11.2011 р. за реєстраційним номером 1151050016000174.

На момент передачі в заставу частка оплачена повністю, що підтверджується свідоцтвом про внесення учасником вкладу до статутного капіталу Товариства № 28/01-13 від 28.01.2013 р., Протоколом загальних зборів учасників товариства № 1 від 22.01.2008 р., Протоколом загальних зборів учасників товариства № 11 від 30.08.2010 р., Протоколом загальних зборів учасників товариства № 3 від 16.11.2011 р.

Відповідно до п. 1.3 Договору застави сторони за взаємною згодою оцінюють предмет застави у 17 197 000,00 грн (Заставна вартість). Експертна оцінка Предмету застави не проводиться та сторонами не вимагається.

Виключно за наявності письмової згоди Заставодержателя Заставодавці вправі продавати, дарувати, обмінювати, вносити як вклад до статутного (складеного капіталу юридичних осіб чи іншим чином відступати предмет застави (його частину) (п.п. "а" п. 3.5. Договору застави).

Заставодавці зобов'язані у дводенний строк письмово повідомляти Заставодержателя про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права Заставодержателя за Договором, в тому числі про включення до порядку денного загальних зборів учасників Товариства рішення про виключення Заставодавців зі складу учасників Товариства (п. 4.1.5 Договору застави).

Згідно із ст. 4.2.2. Договору застави Заставодержатель має право у разі невиконання чи неналежного виконання Позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, звернути стягнення на предмет застави у судовому порядку.

За змістом п.п. "а", "б" п. 4.2.5. Договору застави Заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави у разі: порушення Заставодавцями обмежень передбачених. 3.5. Договору та порушення Заставодавцями своїх зобов'язань, передбачених, зокрема п. 4.1.5. Договору.

Умовами п. 5.1. Договору застави сторонами встановлено, що звернення стягнення на предмет застави відбувається виключно у судовому порядку.

Договорами про внесення змін до Договору застави корпоративних прав внесено зміни до Договору щодо змісту вимог які забезпечує Договір застави, зміни у преамбулі договору та по всьому змісті назви позичальника тощо (а.с. 79-80, т. 1).

12.04.2016 р. позивач звернувся з вимогою до відповідача 1 про дострокове виконання зобов'язань за Кредитним договором у зв'язку із непогашення останнім кредитних платежів обумовлених договором (а.с. 81-82, т. 1).

Крім того, судом встановлено, що згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод" 100 % статутного капіталу якого є предметом Договору застави рахуються: Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд", м. Тульчин, Вінницька область та ТЕРРА ФУД МІЛК ЮКРЕЙН ЛІМІТЕД, Нікосія, Республіка Кіпр.

24.11.2016 р. позивачем зареєстровано Державному реєстрі звернення стягнення згідно Договору застави корпоративних прав № 20-0168/3-1 від 30.01.2013 р.

Посилаючись на порушення позичальником умов Кредитного договору щодо повернення сум кредитних платежів та порушення Заставодавцями умов Договору застави, позивач звернувся з позовом до суд про дострокове звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" права власності на 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод".

Надавши юридичну оцінку доводам сторін та наявним у справі доказам суд дійшов наступних висновків щодо позову.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Згідно із ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначається правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення оприлюднення та реалізації інших прав юридичних осіб і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями цього Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ч. 6 ст. 20 ст. 20 ЗУ "Про заставу").

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону (п. 4 ч. 2 ст. 25 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Згідно із п.п. 1-5 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Окрім того суд зауважує, що можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз положень статей 24, 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено різні способи захисту задоволення забезпечених заставою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет застави: судовий (на підставі рішення суду), позасудовий та на підставі виконавчого напису нотаріуса.

При цьому нормами чинного законодавства позивачу надається право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто звернення стягнення на предмет застави та вчинення дій з боку кредитора у відношенні боржника щодо реалізації права на заставне майно здійснюється з урахуванням вимог законодавства та умов договору у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Суд повинен враховувати зазначені положення та перевіряти, чи скористався кредитор (заставодержатель) своїм правом звернення стягнення на предмет застави у порядку, визначеному Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки реалізація такого права потребує певної послідовної сукупності дій (постанова Верховного Суду України від 13.07.2017 р. у справі № 3-519гс16).

Тобто обрання заставодержателем одного із способів (процедур) звернення стягнення на предмет застави перебуває у взаємозв'язку із визначеними та погодженими сторонами умовами Договору застави. При цьому виключно судовим способом звернення стягнення на предмет застави виходячи зі змісту ст.ст. 24, 25 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є реалізація предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів, решта способів, в тому числі і передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом, - є позасудовими процедурами звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином звернення стягнення на предмет застави із застосуванням процедур визначених ст. 25 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", в тому числі й способу передачі рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом, здійснюється за умови зазначення (визначення) вказаного способу звернення сторонами в умовах Договору застави.

Аналогічна позиція щодо можливості застосуванням такого позасудового способу звернення на предмет застави, як передача майна у власність заставодержателя, за умови погодження сторонами такого позасудового способу (процедури) звернення стягнення умовами Договору застави, викладена у постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 р. справі № 3-139гс11.

В той же час, пунктом 5.1. Договору застави сторонами встановлено, що звернення стягнення на предмет застави відбувається виключно у судовому порядку.

При цьому із умов Договору застави вбачається та власне не заперечується позивачем та відповідачем 1, що будь-якого із встановлених ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" позасудового способу звернення стягнення на забезпечувальне обтяження сторонами не погоджено, в т.ч. і шляхом передачі предмету застави у власність заставодержателя.

Разом з тим, за приписами статті 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором.

При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Боржник або інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна, протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, можуть заперечити проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження до обтяжувача, який ініціює звернення стягнення. Таке заперечення надсилається в письмовій формі обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна. За таких умов обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону.

Згідно зі ст.27 Закону якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Повідомлення повинно містити таку інформацію:

1) зміст порушення, вчиненого боржником;

2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги;

3) опис предмета забезпечувального обтяження;

4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу;

5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач;

6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Водночас суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про вжиття позивачем дій щодо інформування боржника про намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження, а також набуття позивачем правомочностей володіння предметом обтяження, як необхідної умови для задоволення своєї вимоги за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження виходячи із положень ч.1 ст.29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Зі змісту вимоги № 09-8-1/664 від 12.04.2016 р. адресованих позивачем ТОВ "Терра Фуд" не вбачається наміру позивача реалізувати своє право на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет застави (а.с.81, т.1).

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про недотримання позивачем порядку, наведеного у статті 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки останнім не було виконано вимоги, передбаченої статтею 27 цього ж Закону, а крім того, не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про вжиття ним дій щодо інформування боржника про намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження.

Статтями 6 та 627 ЦК України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

У своєму рішенні № 7-рп/2013 від 11.07.2013 р. Конституційний cуд України наголосив на тому, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Отже сторони Договору застави, керуючись закріпленим статтями принципом свободи договору, самостійно врегулювали свої відносини при погодженні способу (процедури) звернення на предмет застави, визначивши умови Договору, що звернення стягнення на предмет застави відбувається виключно у судовому порядку. Іншого способу звернення на предмет застави умовами Договору застави сторонами не передбачено.

Натомість, обраний спосіб звернення стягнення на предмет застави відноситься до позасудової процедури звернення стягнення, та є способом який може бути застосованим у процедурі звернення в судовому порядку у випадку його погодження умовами Договору застави.

З урахуванням наведеного позов про звернення стягнення застави шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" права власності на 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод" не відповідає приписам ст.ст. 24, 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до якої за рішенням суду предмет застави реалізується шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, оскільки передача заставодержателю права власності на предмет застави є виключно позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет застави.

Наведені вище обставини на думку суду виключають можливість задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

При цьому з урахуванням наведеного вище відмова у задоволенні позову не порушує права позивача, як заставодержателя, реалізувати наявне у нього право на задоволення своїх вимог в порядку визначеному Договором із застосуванням процедури (способу) звернення стягнення на предмет застави, що відповідає судовому порядку звернення, а саме: реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв'язку з відмовою у позові судові витрати понесені позивачем покладаються на нього згідно з приписами ст.49 ГПК України.

04.10.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" та ТЕРРА ФУД МІЛК ЮКРЕЙН ЛІМІТЕД за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "ТЕРРА ФУД", громадянина ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вапнярський молокозавод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Решетилівський маслозавод", Товариства з обмеженою відповідальністю"Молочна компанія "Дружба" про звернення стягнення на заставлене майно, що є предметом застави за Договором застави корпоративних прав № 20-0168/3-1 від 30.01.2013 р., належне на праві власності ТЕРРА ФУД МІЛК ЮКРЕЙН ЛІМІТЕД, Товариству з обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" права власності на 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод" за ціною визначеною згідно з п.1.3 Договору застави корпоративних прав № 20-0168/3-1 від 30.01.2013 р. в розмірі 17 197 000 грн 00 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 20-1435/2-1 від 27.05.2011 р. в розмірі 219 848 932 грн 00 коп., з якої заборгованість за кредитом - 209 849 000 грн 00 коп., заборгованість за процентами - 9 406 859 грн 15 коп., пені за простроченими процентами - 593 073 грн 16 коп. відмовити повністю.

2. Копію рішення надіслати відповідачу 2, третім особам рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Повне рішення складено 09 жовтня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 9 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідача 2 - 12 Есперідон Стріт, 4 пов., 1087, Нікосія, Республіка Кіпр.

3 -ТОВ "Управляюча Компанія "ТЕРРА ФУД" - вул. Зеленогірська, буд. 8, м. Київ, 03037.

4 - ОСОБА_3 - АДРЕСА_1, 08600.

5 - ТОВ "Крижопільський сироробний завод" - вул. Карла Маркса, 157, смт Крижопіль, Вінницька область, 24600.

6 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод" - вул.Полковника Ганжі, 16, м.Тульчин, Вінницька область, 23600.

7 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вапнярський молокозавод" - вул. Леніна, буд. 157, смт Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240.

8 - ТОВ "Решетилівський маслозавод" - вул. Шевченка, буд. 11, смт Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400.

9 - ТОВ "Молочна компанія "Дружба" - вул. Маслозаводська, 2, м. Нова Одеса, Миколаївська область, 56600.