Ухвала суду № 6939540, 03.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

03.12.09№ 05-5- 22 / 32810 Суддя , розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна"

до 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутичспеценерготрейнінг - 2000" 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - СМЦ"

про стягнення 698283,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар по договору в розмірі 403857, 02 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 93045, 36 грн., 3% річних в розмірі 27232, 78 грн., суми інфляційних збитків в розмірі 174131, 74 грн., а також просив стягнути з відповідача 2 –17 грн..

Згідно ч. 3, 5, 6 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми, порушено правила поєднання вимог або в одній позовній заяві об’єднано кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно зі ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

В позовній заяві об’єднано кілька вимог, а саме: 1) вимога про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з ТОВ «Славутичспеценерготренінг-2000»по договору поставки № 03/06/07-ДПП від 05.06.2007р.; 2) вимога про стягнення 17 грн. з ТОВ «Метінвест-СМЦ»на підставі договору поруки № 25 від 22.07.2009р..

Сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору. Окрім того, вказані вимоги не пов’язані підставою їх виникнення та не можуть розглядатися в одному провадженні через наступне.

Позовна заява подана позивачем з метою стягнення з ТОВ «Славутичспеценерготренінг-2000»заборгованості, що утворилась за останнім на підставі укладеного договору поставки № 03/06/07-ДПП від 05.06.2007р..

Місцезнаходженням боржника –ТОВ «Славутичспеценерготренінг-2000»є м. Славутич, Київська обл., та відповідно до встановлених правил підсудності (ст. 15 ГПК України), спір про стягнення з останнього заборгованості має вирішуватись Господарським судом Київської області.

Підставою для звернення саме до Господарського суду міста Києва з вирішенням даного спору стало укладення позивачем договору поруки № 25 від 22.07.2009р. з ТОВ «Метінвест-СМЦ»та, оскільки місцезнаходженням вказаного товариства є м. Київ підсудність визначена за вибором позивача. Однак, наведене свідчить про виникнення вимог позивача до осіб зазначених відповідачами на підставі різних зобов’язань, і договірні зобов’язання позивача із вказаними підприємствами не є пов’язаними.

У відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій»ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

В даному випадку наведені положення закону у відношенні ТОВ «Славутичспеценерготренінг-2000» при поданні позовної заяви порушені, позовні матеріали не містять доказів які б свідчили що вказане підприємство мало відносини з ТОВ «Метінвест-СМЦ», а порушення провадження та розгляд Господарським судом міста Києва заявлених у позовній заяві вимог буде порушенням прав відповідача-1, який є рівним у своїх правах перед судом (п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України) має гарантоване право (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій») на розгляд справи у суді до підсудності якого вона віднесена.

У одній справі фактично підлягає вирішенню два різних спори, а намагання вирішити спір щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Славутичспеценерготренінг-2000»у Господарському суді міста Києва створює ситуацію де визначення підсудності не залежить від процесуального закону а визначається позивачем шляхом укладення договору, що не може бути прийнято судом, оскільки за вказаних обставин будь-який спір що згідно процесуальному закону має вирішувались іншим судом, при укладенні договору поруки може бути передано на вирішення Господарського суду міста Києва, тобто саме за вибором позивача, до того ж місцезнаходження Господарського суду Київської області є також м. Київ.

Як про те зазначено у коментованій статті Господарського процесуального кодексу (ст. 58 ГПК України) господарському суду не надано права роз'єднати поєднані в одне провадження позовні вимоги.

Якщо суд, вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду, встановить, що порушено правила поєднання вимог чи об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, він відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Як про те зазначено у п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 № 11 «Про судове рішення»обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо виконання відповідачем 2 договору поруки, необхідним є з’ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги що виникли з договору поруки, судом має бути надана правова оцінка договору з точки зору його правової природи, настання строку виконання зобов’язання, наявності положень що передбачають солідарну/субсидіарну відповідальність боржника та ін., а в свою чергу при вирішенні вимог щодо відповідача 1 суд має надати оцінку укладеному між позивачем та відповідачем 1 договору, який за своєю правовою природою є договором поставки, визначити строк його дії, встановити чи є обставини на які зроблені посилання на наявну суму заборгованості підставою вважати їх такими що виникли при виконанні договору, і вирішення питання про стягнення з відповідача 1 суми боргу за договором поставки, жодним чином не залежить від вирішення питання про стягнення з відповідача 2 боргу за договором поруки.

Окрім того, позивач жодним чином не позбавлений права звернутись про стягнення з ТОВ «Метінвестцентр-СМЦ»заборгованості по договору поруки з окремим позовом, який у встановленому порядку має бути розглянутий Господарським судом міста Києва згідно встановлених правил підсудності.

Відповідно до ст. 56 ГПК України, позивач зобов’язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ст. 57 ГПК України встановлює перелік документів, які додаються до позовної заяви. Зокрема, відповідно до пункту 2 цієї статті ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії доданих до позовної заяви документів.

          Належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві у справі з дотриманням вимог ст. 57 ГПК України, є бланк опису вкладення, який згідно п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Крім того, у відповідності з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009р. розрахунковим документом, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення саме копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві у справі може бути бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком про відправлення, надані в оригіналі.

До позовної заяви позивачем додано лише опис-вкладення, який свідчить про його складення та у зв’язку з відсутністю поштового чеку про направлення листа опис-вкладення не є належним доказом направлення позовної заяви відповідачу-1.

Вказані недоліки є підставою для повернення позовної заяви згідно ст. 63 п. 3, 5, 6 ГПК України.

          Повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку, після усунення вказаних недоліків.

Керуючись п. 3, 5, 6 частини першої ст.63 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»повернути без розгляду.

Повернути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»(01601, м. Київ, вул. Мечникова 2, п/р 26001450028000 у банку ЦВ ЗАТ «Донгорбанк»м. Київ, МФО 334970, ідент. код 32665054) державного мита в розмірі 6982, 84 грн. (шість тисяч дев’ятсот вісімдесят дві гривні 84 копійки) сплаченого згідно платіжного доручення № 1705 від 06.11.2009р., та сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) згідно платіжного доручення № 1706 від 05.11.2009р..

Суддя Р.І. Самсін