Ухвала суду № 69392254, 05.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2618/17

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Димерлія О.О.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудстар» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Рембудстар» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2017/000464/2 від 07.04.2017 року, №UA100110/2017/000468/2 від 07.04.2017 року, №UA100110/2017/000469/2 від 07.04.2017 року, №UA100110/2017/000470/2 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/000472/2 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/000473/2 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/000476/2 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/000475/2 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/000478/2 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/000471/2 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/000477/2 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/000474/2 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/000479/2 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/000483/2 від 09.04.2017 року, №UA100110/2017/000485/2 від 09.04.2017 року, №UA100110/2017/000480/2 від 09.04.2017 року, №UA100110/2017/000484/2 від 09.04.2017 року, №UA100110/2017/000486/2 від 09.04.2017 року;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2017/00403 від 07.04.2017 року, №UA100110/2017/00404 від 07.04.2017 року, №UA100110/2017/00405 від 07.04.2017 року, №UA100110/2017/00408 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/00409 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/00410 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/00413 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/00412 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/00415 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/00407 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/00414 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/00411 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/00416 від 08.04.2017 року, №UA100110/2017/00418 від 09.04.2017 року, №UA100110/2017/00420 від 09.04.2017 року, №UA100110/2017/00421 від 09.04.2017 року, №UA100110/2017/00422 від 09.04.2017 року, №UA100110/2017/00423 від 09.04.2017 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 05.07.2017 року Київська міська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що у митного органу були обґрунтовані сумніви у правильності визначення позивачем митної вартості товару, у зв'язку з чим Київська міська митниця ДФС скористалася, наданим їй статтею 53 Митного кодексу України, правом на витребування у товариства додаткових документів, яких останнім не надано.

Також, апелянт посилається на те, що митним органом проведено порівняння рівня заявленої ТОВ «Рембудстар» митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних, подібних товарів , внаслідок чого встановлено заниження позивачем вартості ввезеного ним товару.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 року та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Рембудстар».

Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду апелянт в судове засідання не прибув, представник ТОВ «Рембудстар» подав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2017 року між Компанією «INFORT TRADE LTD», UAE, як Продавцем, та ТОВ «Рембудстар», як Покупцем, укладено договір поставки товару №0304-17 від 03.04.2017 року, за умовами якого Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що складають невід'ємну частину цього Договору.

Пунктами 2.1, 5.1 Договору №0304-17 від 03.04.2017 року передбачено, що ціна на товари, їх кількість та асортимент, що поставляються за цим Договором, зазначені у інвойсах на кожну окрему поставку. Розрахунки за кожну партію товару здійснюються у безготівковій формі за умовах оплати за фактично поставлений товар. Можливе здійснення предоплати за партію товару на умовах, що зазначені у відповідному інвойсі.

З метою митного оформлення товарів, поставлених на підставі зовнішньоекономічного договору від 03.04.2017 року №0304-17 (взуття, сумки, тканини, футболки тощо), ТОВ «Рембудстар» подало до Київської міської митниці ДФС електронні митні декларації від 07.04.2017 року №UA100110/2017/088619, від 07.04.2017 року №UA100110/2017/088617, від 07.04.2017 року №UA100110/2017/088613, від 08.04.2017 року №UA100110/2017/088681, від 08.04.2017 року №/2017/088685, від 08.04.2017 року №/2017/088686, від 08.04.2017 року №/2017/088690, від 08.04.2017 року №/2017/088689, від 08.04.2017 року №/2017/088699, від 08.04.2017 року №/2017/088682, від 08.04.2017 року №UA100110/2017/088696, від 08.04.2017 року №/2017/088687, від 08.04.2017 року №/2017/088702, від 09.04.2017 року №/2017/088729, від 09.04.2017 року №/2017/088734, від 09.04.2017 року №/2017/088733, від 09.04.2017 року №/2017/088746, від 09.04.2017 року №/2017/088737, у яких обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору.

Також, відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України, товариством подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, зокрема: зовнішньоекономічний договір, рахунки-фактури (інвойси), пакувальні листи, прайс-листи, коносаменти, міжнародні автомобільні накладні (CMR), акти фізичного огляду товарів, документи, що підтверджують вартість страхування, та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, Київською міською митницею ДФС не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та ТОВ «Рембудстар» електронним повідомленням запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

ТОВ «Рембудстар» повідомило митний орган про відмову у наданні додаткових документів.

Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2017/000464/2 від 07.04.2017, №UA100110/2017/000468/2 від 07.04.2017, №UA100110/2017/000469/2 від 07.04.2017, №UA100110/2017/000470/2 від 08.04.2017, №UA100110/2017/000472/2 від 08.04.2017, №UA100110/2017/000473/2 від 08.04.2017, №UA100110/2017/000476/2 від 08.04.2017, №UA100110/2017/000475/2 від 08.04.2017, №UA100110/2017/000478/2 від 08.04.2017, №UA100110/2017/000471/2 від 08.04.2017, №UA100110/2017/000477/2 від 08.04.2017, №UA100110/2017/000474/2 від 08.04.2017, №UA100110/2017/000479/2 від 08.04.2017, №UA100110/2017/000483/2 від 09.04.2017, №UA100110/2017/000485/2 від 09.04.2017, №UA100110/2017/000480/2 від 09.04.2017, №UA100110/2017/000484/2 від 09.04.2017, №UA100110/2017/000486/2 від 09.04.2017 та відмовлено товариству у прийнятті митних декларацій шляхом оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2017/00403 від 07.04.2017, №UA100110/2017/00404 від 07.04.2017, №UA100110/2017/00405 від 07.04.2017, №UA100110/2017/00408 від 08.04.2017, №UA100110/2017/00409 від 08.04.2017, №UA100110/2017/00410 від 08.04.2017, №UA100110/2017/00413 від 08.04.2017, №UA100110/2017/00412 від 08.04.2017, №UA100110/2017/00415 від 08.04.2017, №UA100110/2017/00407 від 08.04.2017, №UA100110/2017/00414 від 08.04.2017, №UA100110/2017/00411 від 08.04.2017, №UA100110/2017/00416 від 08.04.2017, №UA100110/2017/00418 від 09.04.2017, №UA100110/2017/00420 від 09.04.2017, №UA100110/2017/00421 від 09.04.2017, №UA100110/2017/00422 від 09.04.2017, №UA100110/2017/00423 від 09.04.2017.

При цьому, підставою для коригування заявленої ТОВ «Рембудстар» митної вартості товарів у спірних рішеннях Митницею зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування: відповідно до п. 5.1. Контракту від 03.04.2017 року №0304-17 розрахунки за кожну партію товарів здійснюються в безготівковій формі на умовах оплати за фактично поставлений товар та може бути здійснена передоплата за партію товару на умовах, що зазначені у відповідному інвойсі, проте в інвойсах не обумовлені терміни оплати; в страхових полісах не вказано номер інвойсу та контракту, за яким здійснюється митне оформлення вантажу, що унеможливлює впевнитись відповідно якої партії товару страхувався вантаж, хоча такі графи у страховому полісі передбачені; у експортних деклараціях не зазначені данні про інвойс та контракт, відповідно до яких відбувалась поставка, хоча такі графи у експортній декларації передбачені; надані прайс-листи на умовах поставки CIF Одеса вказують на суб'єктивну спрямованість даних пропозицій та суперечать самій суті прайс-листа, як такого; відповідно до п.3.6 Контракту від 03.04.2017 року №0304-17 Продавець повинен здійснити страхування на суму партії товару, яка постачається, проте сума партії не відповідає сумі, зазначеній в страховому полісі; в деяких випадках партію товару застраховано раніше, аніж укладено контракт та інвойс; в порядку здійснення митного контролю встановлено невідповідність заявленої митної вартості товару та вартості операцій з товарами з подібними характеристиками.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару та відмовою у прийнятті митних декларацій і пропуску товару, ТОВ «Рембудстар» звернулося до суду з позовом про їх оскарження.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ТОВ «Рембудстар», виходив з того, що надані позивачем до Митниці документи містять всі дані, які підтверджують значення показників, що вплинули на митну вартість товару, відповідачем не обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару та визначення резервного методу розрахунку його митної вартості, у зв'язку з чим прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару та карток відмови у прийнятті митних декларацій і пропуску товару є протиправними, відтак ці рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно п.1 ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або, яка підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

У разі, якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1, 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

За змістом ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Аналіз наведених правових норм показав, що митний орган, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни товару.

Вказані обставини зобов'язують митницю зазначити конкретні підстави, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості.

Лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

Як вірно встановив суд першої інстанції, підставою для сумнівів Митниці у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, серед іншого, стало те, що в інвойсах не обумовлені терміни оплати, тоді як пунктом 5.1 Контракту від 03.04.2017 року №0304-17 передбачено зазначення відповідних відомостей в інвойсі.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість таких посилань митного органу, оскільки у всіх інвойсах міститься інформація щодо умов оплати - «раst payment» (післяплата). Більше того, зазначене не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару.

Висновки Митниці стосовно того, що зазначення у прайс-листі умов поставки СІF вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого, є безпідставними, оскільки на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа.

Чинним національним та міжнародним законодавством не передбачений виключний необхідний перелік інформації, яку повинен містити прайс-лист, з огляду на що жодна інформація, викладена в прайс-листі, не суперечить його суті.

Контролюючим органом не доведено того, що певні недоліки, які на думку відповідача мають місце в прайс-листах, якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України прайс-лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.

Крім того, враховуючи, що умова поставки CIF покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та витрати по страхуванню, які продавець включає в ціну товару, то цілком логічно, що продавець виставляє прайс-лист із зазначенням умови поставки CIF прораховуючи, при цьому, ціну товару з урахуванням витрат, зокрема, на доставку товару з Китаю до конкретного порту призначення України, яка може відрізнятися від витрат на доставку з Китаю до іншого місця призначення товару в сторону збільшення чи зменшення.

Стосовно не зазначення в деяких страхових документах та в експортних деклараціях даних про інвойс та контракт, відповідно до яких відбувалась поставка, то апеляційний суд звертає увагу, що зазначене не є ціноутворюючим фактором та не впливає саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Відсутність у митних деклараціях країни відправлення реквізитів зовнішньоекономічного контракту не є доказом не підтвердження митної вартості товару та митницею не надано нормативно-правових обґрунтувань, чи є обов'язковим цей реквізит у митній декларації для експорту з КНР. Товар має бути ідентифікований за іншими обов'язковими реквізитами, якими є дані коносаменту, вантажовідправника, назви товару, його ваги та кількості одиниць, які є присутніми у митних деклараціях країни відправлення.

Колегія суддів, також, враховує, що страхування товарів здійснювалось контрагентом, а позивач є самостійним суб'єктом господарювання та не може нести юридичної відповідальності за повноту відомостей, які наведені у страхових документах. Крім того, відомості, що містяться у страхових полісах, дозволяють ідентифікувати експортну операцію з конкретною поставкою товару, отже відсутність в них даних про інвойс не є підставою для коригування митної вартості товару.

З цих підстав апеляційний суд не приймає до уваги посилання апелянта на те, що в деяких випадках партію товару застраховано раніше, аніж укладено Контракт.

Також, у спірних рішеннях про коригування митної вартості митницею зазначено, що в порядку здійснення митного контролю, на підставі та відповідно до п.5 ст. 54, п. 1, 4 ст.337, ст.320 Митного кодексу України, встановлено невідповідність заявленої митної вартості товару та вартості операцій з товарами з подібними характеристиками.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому, безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів доходить висновку, що фактично підставою для висновків Митниці про неможливість формувати митну вартість товарів за ціною Контракту не були розбіжності у поданих до митного оформлення документів, в тому числі, які свідчать про ціну товару, його оплату тощо.

Водночас, з наданих ТОВ «Рембудстар» під час митного оформлення товарів документів вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, необхідність у витребуванні додаткових документів та у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та які, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товарів. А відтак, витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, що свідчить про неправомірність рішень митного органу у неприйнятті митних декларацій і відмові митного оформлення товарів та коригування їх митної вартості.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій Київською міською митницею ДФС, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладає обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих нею рішень, не доведено, які відомості в зовнішньоекономічному контракті, інвойсах та інших наданих декларантом документах є сумнівними та в чому полягають наявні в нього сумніви, не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень за шостим методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростовано те, що надані позивачем митному органу документи були достатніми для визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко