Ухвала суду № 69389883, 20.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 року м. Київ К/800/37340/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Маринчак Н.Є., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року

у справі № 2а-3460/11/0970

за позовом Державної податкової інспекції у місті Чернівці

до Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» в особі Чернівецького військогового лісгоспу

про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року Державна податкова інспекція у місті Чернівці (далі - ДПІ, позивач) звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» в особі Чернівецького військогового лісгоспу (далі - ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», відповідач,) про стягнення податкового боргу у сумі 49796,62 грн.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 22 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року, позов задовольнив: стягнув з ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» податкову заборгованість у сумі 49796,62 грн.

У касаційній скарзі ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подачі заперечень проти касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за підприємством обліковується податковий борг у сумі 49796,62 грн, який виник внаслідок несплати податкових зобов'язань та зборів (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), самостійно узгоджених платником податків та узгоджених в адміністративному і судовому порядку, але не сплачених підприємством у встановлений строк.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши у судовому процесі обставини щодо виникнення суми податкового боргу, про стягнення якого заявлені вимоги, та вжиття податковим органом до підприємства заходів стягнення цього боргу, не призвели до погашення, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому суд відхилив доводи позивача щодо часткової сплати заявленої до стягнення в судовому порядку суми податкового боргу, оскільки сплачені суми відповідно до положень п. 87.9 Податкового кодексу України були зараховані в рахунок погашення попереднього податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з наступних підстав.

Нормами пунктів 1.2 та 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 2181-ІІІ) визначені поняття "податкове зобов'язання" як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; а "податковий борг (недоїмка)" як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених пп. 5.2.2 цього пункту (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 закону № 2181-ІІІ).

Згідно з пп. 5.2.4 цього пункту при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-III).

Аналогічні положення закріплені пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, згідно з яким податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання протягом установленого строку.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до п. 59.5 цієї статті у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.

Відповідно до ч. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У судовому процесі суди попередніх інстанцій встановили, що: грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 21509,00 грн самостійно узгоджене платником податку шляхом подання податкових декларацій у 2011 році; податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 25102,50 грн донараховано ДПІ згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01 квітня 2011 року № 0000460232 за наслідками податкової перевірки, оформленої актом від 18 березня 2011 року № 673/23-2/21417690; 3185,12 грн - пеня, нарахована на суму грошового зобов'язання; податковим органом на адресу підприємства були направлені перша податкова вимога, яка отримана позивачем 10 жовтня 2001 року, та друга податкова вимога від 12 листопада 2001 року № 2/749, щодо сплати узгодженого податкового зобов'язання, в тому числі з податку на прибуток (а.с. 22- 23); сплачені підприємством протягом 2011 року грошові зобов'язання з податку на прибуток були зараховані ДПІ у рахунок погашення боргу, що виник раніше.

Таким чином, встановивши факт наявності податкового боргу, який виник внаслідок несплати відповідачем узгоджених сум грошового зобов`язання та підлягає погашенню, суди дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі № 2а-3460/11/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України, та протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ Н.Є. Маринчак

__ Ю.І. Цвіркун