Ухвала суду № 69389519, 15.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

15 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б., -розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року у справі за його позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» Северина Юрія Петровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

установила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 травня 2017 року залишив без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від

25 серпня 2015 року про відмову у задоволенні позову.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_4 подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, що, на думку заявника, підтверджується ухвалами Вищого адміністративного суду України від 25 травня, три від 8 червня, дві від 22 червня, та 13 липня 2017 року (справи №№ К/800/51146/15, К/800/7086/16, К/800/9530/16, К/800/7074/16, К/800/18421/16, К/800/10962/16, К/800/9997/16 відповідно).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У рішенні, про перегляд якого подана заява, суд касаційної інстанції на підставі аналізу положень частини третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ) в контексті встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про те, що відповідний договір банківського вкладу (депозиту) має ознаки нікчемного правочину, тому позивача правомірно не включили до реєстру осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

У рішеннях, наданих на порівняння, суд касаційної інстанції за подібних правовідносин застосовував одні й ті самі норми закону, однак, як випливає зі змісту цих рішень, їх застосування було спрямоване на визначення конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону № 4452-VІ. У цих справах суд встановив, що підстав для віднесення правочинів до нікчемних не було, відповідачі належних та допустимих доказів на підтвердження правочинів нікчемними не додали. Тому позивачі підлягали включенню до Реєстру вкладників (загального реєстру вкладників) публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відповідно.

Викладене дає підстави вважати, що рішення суду касаційної інстанції, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справи та різного нормативно-правового регулювання, а отже не підтверджує наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З огляду на вкладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» Северина Юрія Петровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій про протиправними та зобов'язання вчинити певні дії для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.Б. Прокопенко