Рішення № 6938710, 02.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/72302.12.09 За позовомДержавного комітету статистики України доТовариства з обмеженою відповідальністю «ТОМАС»

простягнення 390435, 00 грн. неустойки

                              Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях приймали участь:

від позивача: Крехальов А.А., Келембет М.В.

від відповідача: Дорошко О.В., Кузьменко Н.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного комітету статистики України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМАС»про стягнення 390435, 00 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю протягом часу прострочення повернення наймодавцеві приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/723, розгляд справи призначено на 21.10.09 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 21.10.2009 р. була оголошена перерва до 28.10.2009 р. у зв’язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові документи, зокрема, у позивача було витребувано банківські виписки про надходження від відповідача грошових коштів за період з 01.10.2008 р. до 01.10.2009 р., а також докази того, що він є балансоутримувачем приміщення площею 795, 6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4 станом на день розгляду справи в суді. У відповідача було витребувано оригінал платіжного доручення № 47 від 24.02.2009 р. про сплату позивачу 21497,03грн.

У судовому засіданні представник позивача надав суду банківські виписки про надходження коштів від відповідача за визначений судом період, з яких не вбачається надходження від ТОВ «ТОМАС»грошових коштів в сумі 21497, 03 грн., перерахованих платіжним дорученням № 47 від 24.02.3009 р. Доказів того, що позивач є балансоутримувачем приміщення площею 795, 6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4 станом на день розгляду справи в суді, Державним комітетом статистики України не надано.

Представник відповідача надав суду для огляду оригінал платіжного доручення № 47 від 24.02.2009 р. про сплату позивачу 21497, 03 грн., на якому міститься відмітка Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Національний стандарт»про проведення операції за даним платіжним дорученням.

Ухвалою суду від 28.10.2009 р. у даній справі у Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Національний стандарт»витребувано відомості про надходження/ненадходження від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМАС»(код 30057192) на рахунок Державного комітету статистики України (код 0013633) грошових коштів у розмірі 21497, 03 грн., перерахованих платіжним дорученням № 47 від 24.02.2009 р., про що до зазначеної банківської установи направлено судовий запит.

Проте станом на день судового засідання 23.11.2009 р. відповіді на направлений судовий запит від Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Національний стандарт»не отримано.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Пунктом 2 частини 1 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками зокрема на письмову вимогу суду або за рішенням суду.

Відповідно до п. 3.2. Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 №267 банки зобов'язані виконувати письмові вимоги судів загальної юрисдикції, а також ухвалені ними рішення (постанови) про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України.

На письмову вимогу суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, або за рішенням (постановою) суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває інформацію в обсязі, визначеному вимогою або рішенням (постановою) суду.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, суд ухвалою повторно витребував у Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Національний стандарт»відомості про надходження/ненадходження від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМАС»(код 30057192) на рахунок Державного комітету статистики України (код 0013633) грошових коштів у розмірі 21497, 03 грн., перерахованих платіжним дорученням № 47 від 24.02.2009 р. та уповноважив представника позивача одержати такі докази безпосередньо у Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Національний стандарт».

01.12.2009 р. на судовий запит надійшла відповідь від ВАТ «Комерційний банк «Національний стандарт»від 30.11.2009 р. № 888/01.

У судовому засіданні 02.12.2009 р. представник відповідача заявив клопотання про витребування у позивача пояснень, яким чином та у якому розмірі відповідачем заподіяно шкоду, за яку позивач просить стягнути неустойку.

Представник позивача проти клопотання заперечив, посилаючись на те, що спір у даній справі полягає у стягненні неустойки за порушення обов’язку повернути об’єкт оренди, а не за заподіяння шкоди.

Розглянувши заявлене клопотання відповідача, суд його відхилив з тих підстав, що позовні вимоги Державного комітету статистики України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМАС»про стягнення 390435, 00 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю протягом часу прострочення повернення наймодавцеві приміщення ґрунтуються на тому, що відповідач порушив зобов’язання звільнити орендоване приміщення і повернути об’єкт оренди орендодавцю, а не на завданні відповідачем позивачу шкоди. За таких обставин суд визнав заявлене відповідачем клопотання необґрунтованим і таким, що спрямований на затягування розгляду справи, у зв’язку з чим у його задоволенні відмовляє.

У судовому засіданні 02.12.2009 р. судом оголошено повний текст рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2001 р. між Державним комітетом статистики України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОМАС»був укладений договір № 6-ор/2001 на оренду нежитлового приміщення, за умовами якого позивач передав у платне строкове користування відповідачу приміщення площею 795, 6 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4.

Відповідно до пункту 9.1. зазначеного договору він був укладений на 3 роки, з 20.08.2001 р. до 20.08.2004 р.

Додатковою угодою від 02.01.2003 р. дію вказаного договору було продовжено до 31.12.2004р.

Після закінчення строку дії договору оренди сторони не заявили у встановленому порядку про своє бажання припиняти орендні правовідносини між собою, у зв’язку з чим в силу закону дію договору № 6-ор/2001 було продовжено до 31.12.2007 р.

Після цього позивач не мав наміру продовжувати дію договору на новий строк, про що повідомляв відповідача, тоді як відповідач звільнити орендоване приміщення у добровільному порядку не погодився.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 р. у справі № 40/240, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2009 р., було задоволено позов Державного комітету статистики України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМАС», зобов’язано відповідача звільнити орендовані приміщення та передати їх позивачу.

У відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу ,який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 р. у справі № 40/240 було встановлено факт закінчення строку дії договору, а також факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо повернення приміщення позивачу.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до частини 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Пунктом 4.6. договору № 6-ор/2001 від 20.08.2001 р. встановлений обов’язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу.

Згідно з пунктом 2.4. зазначеного договору, майно повертається орендарем орендодавцю на підставі акту приймання-передачі. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звільнив приміщення площею 795, 6 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4 лише 29 жовтня 2009 р. при вчиненні виконавчих дій з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №40/240, про що свідчить акт державного виконавця від 29.10.2009 р.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов’язання не виконане належним чином, то воно не припиняється, а навпаки - на сторону, яка допустила його невиконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в тому числі передбачені частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Станом на день розгляду справи в суді балансоутримувачем нежилого приміщення площею 795, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4, є Державний комітет статистики України, про що позивачем надана довідка від 20.11.2009 р. № 19-15/312, а також докази прийняття у 2001 році цього приміщення на баланс.

Доказів того, що Державний комітет статистики України не є балансоутримувачем спірного приміщення, суду не надано.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку за період з вересня 2008 року до вересня 2009 року загальний розмір орендної плати склав 290473,77 грн., і відповідачем він не спростований.

Отже, неустойка у розмірі подвійної орендної плати становить 580947, 54 грн.

Відповідно до даних позивача, протягом періоду з вересня 2008 року до вересня 2009 року відповідачем сплачувались грошові кошти за користування спірним приміщенням в загальному розмірі 190512, 54 грн.

Посилання відповідача на те, що ним було сплачено суму більшу, ніж зазначено позивачем, свого підтвердження у ході судового розгляду справи не знайшло. Зокрема, на судовий запит Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Національний стандарт»було повідомлено листом від 30.11.2009 р. № 888/01, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОМАС»до банку надавалося платіжне доручення № 47 від 24.02.2009 р. на суму 21497, 03 грн., проте, у зв’язку з недостатністю коштів на рахунку, платіжне доручення було оприбутковане на позабалансовому рахунку № 9804. У зв’язку з ліквідацією банку невиконане банком платіжне доручення № 47 від 24.02.2009 р. відправлене платнику поштою.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що розмір неустойки, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, підлягає зменшенню на суму 190512, 54 грн.

Враховуючи викладене, за порушення обов’язку щодо повернення позивачу приміщення площею 795, 6 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4, з відповідача за період з 01.09.2008 р. до 01.10.2009 р. підлягає стягненню неустойка у розмірі 390435, 00 грн. (580947, 54 грн. –190512, 54 грн. = 390435, 00 грн.).

Заперечення відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на те, що обов’язок звільнити приміщення і повернути його позивачу на відповідача було покладено лише після перегляду рішення Господарського суду міста Києва у справі № 40/240 в апеляційному порядку, а отже –з 08.04.2009 р., судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009 р. було залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 р., яким задоволено позовні вимоги Державного комітету статистики України з приводу порушення відповідачем обов’язку звільнити орендовані приміщення, який виникає одразу після закінчення строку дії договору оренди –тобто з 01.01.2008 р. При цьому Господарський суд міста Києва наголошує на тому, що строком виконання цього обов’язку повернути орендоване приміщення є не дата прийняття судового рішення апеляційною судовою інстанцією, а строк, встановлений частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України –негайно після припинення договору оренди.

Також визнається помилковим твердження відповідача про те, що стягненню підлягає неустойка лише за 6 місяців, як це передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, виходячи з наступного.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

При цьому законом, зокрема, частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, нарахування неустойки за прострочення повернення об’єкту оренди має здійснюватися за весь час прострочення орендарем виконання обов’язку з повернення речі, а не за 6 місяців, як вважає відповідач.

Враховуючи наведене, позов Державного комітету статистики України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМАС»про стягнення 390435, 00 грн. неустойки підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМАС»(вул. Струтинського, 8 м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30057192) на користь Державного комітету статистики України (вул. Шота Руставелі, 3, м. Київ, 01023, код ЄРПОУ 00013633) 390435 (триста дев’яносто тисяч чотириста тридцять п’ять) грн. 00 коп. неустойки, 3904 (три тисячі дев’ятсот чотири) грн. 35 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.