Рішення № 6938715, 10.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/53010.11.09 За позовом                    Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин» до                              Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради                               (Київської міської державної адміністрації)

про                              стягнення 225 243,80 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Ткачук О.М. –представник за довіреністю від 24.06.2009 року;

                              Салтан В.М. –директор;

від відповідача:          Боровик І.О. –представник за довіреністю від 09.10.2009 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Комунальне підприємство «Київський інститут земельних відносин»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 225 243,80 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 1-н на створення (передачу) науково-технічної продукції від 09.10.2008 року позивачем виконано на користь відповідача науково-дослідні роботи на суму 220 000,00 грн.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт не виконав.

          Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 220 000,00 грн., пеню в розмірі 4 592,90 грн. та 3 % річних у розмірі 650,90 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 10.11.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 10.11.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 21.10.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Крім того, у судовому засіданні 10.11.2009 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача виключно основну заборгованість в розмірі 220 000,00 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

          Представник відповідача у судовому засіданні 10.11.2009 року подав відзив на позовну заяву та надав усні пояснення по суті спору.

          Зокрема, представник відповідача зазначив, що проти позовних вимог не заперечує.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          09.10.2008 року між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (надалі –відповідач) та Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин»(надалі –позивач) укладено договір № 1-н на створення (передачу) науково-технічної продукції (надалі –договір).

          Згідно з умовами договору позивач зобов’язався виконати зумовлені завданням відповідача науково-дослідні роботи за темою: «Удосконалення системи управління у сфері використання та охорони земель», а відповідач зобов’язався прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.

          Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що зміст і строки виконання основних етапів робіт визначаються календарним планом, який є невід’ємною частиною договору.

          Відповідно до календарного плану виконання робіт здійснюється в два етапи. В період з 09.10.2008 року до 23.10.2008 року відповідач зобов’язався виконати перший етап науково-дослідних робіт, вартістю 220 000,00 грн.

          Згідно з наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання науково-технічної продукції за першим етапом від 30.10.2009 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, позивач виконав, а відповідач прийняв передбачені календарним планом роботи за першим етапом.

          Відповідно до пункту 3.2 договору оплата науково-дослідної роботи здійснюється за календарним планом.

          Судом встановлено, що строк виконання відповідачем обов’язку оплатити роботи, виконані за першим етапом, сторони не визначили.

          Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Вимогу розрахуватися за виконані роботи позивач надіслав на адресу відповідача 20.07.2009 року, що підтверджується наданими суду фіскальним чеком № 1092 від 27.07.2009 року та описом вкладення у поштове відправлення від 20.07.2009 року.

          За таких обставин, суд приходить до висновку, що виконані за першим етапом роботи відповідач зобов’язаний був оплатити у термін до 30.07.2009 року.

          Таким чином, станом на день розгляду справи строк виконання зобов’язання щодо здійснення розрахунку за виконані роботи настав, а заборгованість відповідача перед позивачем складає 220 000,00 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 892 ЦК України визначає, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов’язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов’язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

          Згідно з частиною 1 статті 894 ЦК України виконавець зобов’язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Відповідач доказів виконання зобов’язання за договором щодо оплати робіт не надав, проти вимог позивача не заперечував.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 220 000,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 892, 894 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (10018, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А; ідентифікаційний код 26199097) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А; ідентифікаційний код 32348604) заборгованість у розмірі 220 000 (двісті двадцять тисяч) грн. 00 коп., 2 200 (дві тисячі двісті) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –30.11.2009 року