Постанова № 69386669, 05.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2017 року 09:00 № 826/14749/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Костенко Д.А., Вєкуа Н.Г. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до Міністерства юстиції України, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець Валентини Юріївни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дентрікс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаргона» та Публічне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс» про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», (далі - позивач), до Міністерства юстиції України, (далі - відповідач), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець Валентина Юріївна, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дентрікс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест гарант актив» та Публічне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс», в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства юстиції України у формі наказу від 16.08.2016 № 894/7.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Міністерством юстиції України безпідставно винесено рішення про відмову у задоволені скарги, з тих підстав, що додані до скарги документи не завірені належним чином.

Позивач наголошував, що Міністерство юстиції України перейшло до розгляду скарги по суті, а тому на даній стадії Міністерство юстиції України не мало права відмовляти у задоволені скарги з тих підстав, що додані до скарги документи не завірені у відповідності до вимог законодавства.

Відповідач - Міністерство юстиції України просило відмовити у задоволені позовних вимог, зазначивши, що ч. 5 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» передбачено, що до скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Однак позивачем до скарги не надано засвідчених в установленому порядку документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника, у зв'язку з чим відмовлено позивачу у задоволені скарги.

Відповідач - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець Валентина Юріївна до суду не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. Жодних клопотань, пояснень, заперечень з приводу фактичних обставин справи до суду не надано.

Треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дентрікс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест гарант актив» до суду не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи. Жодних клопотань, пояснень, з приводу фактичних обставин справи, третіми особами до суду не надано.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позовних вимог, зазначивши, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 16.08.2016 № 894/7 прийнято у відповідності вимог діючого законодавства.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У ході подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження судом з'ясовано, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест гарант актив" змінила найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гаргона".

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2013 між Публічним акціонерним товариством «БМ Банк» (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Деміс Канц» (позичальник) укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 47/1/120913 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а постачальник зобов'язується отримувати, належним чином використовувати та повернути передбачені цим договором строки кредит у розмірі 5500000,00 грн. та сплатити процента за користування кредитом в порядку та на умовах передбачених цим договором.

Пунктом 1.2 передбачено, що кредит надається у вигляді відновлюваної лінії з остаточним терміном повернення не пізніше 11.09.2015.

16.10.2013 між Публічним акціонерним товариством «БМ Банк» (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Деміс Канц» (позичальник) укладено додатковий договір № 1 до договору відновлюваної кредитної лінії від 12.09.2013 № 47/1/120913, відповідно до п. 1.1 цього договору, банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а постачальник зобов'язується отримувати, належним чином використовувати та повернути передбачені цим договором строки кредит у розмірі 7780000,00 грн. та сплатити процента за користування кредитом в порядку та на умовах передбачених цим договором.

Пунктом 3.1 додаткового договору № 1 передбачено, що кредит повертається на рахунок позивача не пізніше 11.09.2015.

Відповідно до п. 3.1 додаткового договору № 1 виконання позичальником зобов'язання за цим договором забезпечується:

3.1.1 іпотекою - квартири, що розташована в АДРЕСА_1;

3.1.2 іпотекою - квартири, що розташована в АДРЕСА_2;

3.1.3 іпотекою - квартири, що розташована в АДРЕСА_3;

3.1.4 порукою згідно з договором поруки від 12.09.2013 № 47/1/1209/13/П.

На вказані квартири накладено заборону на відчуження нерухомого майна та обтяження іпотекою.

В передбачені Кредитним договором строки ТОВ «Деміс Канц» не повернув кредит.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.02.2016 задоволено позов ПАТ «БМ Банк» та стягнуто з ТОВ «Деміс Канц» заборгованість у розмірі 9353847,60 грн.

10.06.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець Валентиною Юріївною з об'єктів нерухомого майна, які є предметом іпотеки банку та належать на праві власності Публічному акціонерному товариству «Автомобільна компанія «Укртранс» знято заборону на відчуження нерухомого майна та обтяження іпотекою і здійснено реєстрацію права власності на квартири, що розташовані в АДРЕСА_4, кв. 159 за ПАТ «БМ Банк».

В подальшому представником банку ОСОБА_2, який є директором центрального відділення АТ «БМ Банк» на підставі довіреності від 25.04.2016, вказані об'єкти нерухомо майна відчужено на користь третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дентрікс».

Так, у позовній заяві позивач зазначає, що з пояснень представника банку ОСОБА_2, останній не вчиняв жодних дій щодо відчуження квартир, свій паспорт та довіреність не надавав.

10.06.2016 позивач звернувся до Шевченківського управління поліції ГУ НП у м. Києві із заявою про порушення кримінальної справи та накладенням арешту на квартири, які є предметом іпотеки.

11.06.2016 вказану заяву позивача внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.

В подальшому Шевченківським районним судом м. Києва накладено арешт на квартири: 61, 140, 159, що розташовані в м. Києві по вул. Дмитрова, 2-б.

29.06.2016 на підставі договору купівлі-проваджу від 29.06.2016 № 128 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець Валентиною Юріївною здійснено відчуження частини предмету іпотеки, а саме квартири 140, що розташована в АДРЕСА_3 за третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест гарант актив».

01.07.2016 позивач звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою № 3023-05/8, в якій просив здійснити невідкладні заходи щодо припинення та скасування незаконного проведення реєстраційних дій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець Валентиною Юріївною, щодо відчуження квартир, які є предметом іпотеки за договором відновлюваної кредитної лінії від 12.03.2013 № 47/1/120913.

14.07.2016 відбулось попереднє засідання комісії з питань розгляду скарг у сфері реєстрації Міністерства юстиції України по розгляду скарги АТ «БМ Банк».

01.08.2016 відбулось засідання розгляду скарги у сфері реєстрації Міністерства юстиції України по розгляду скарги АТ «БМ Банк».

16.08.2016 Міністерством юстиції України видано наказ № 894/7 про відмову у задоволені скарги АТ «БМ Банк», з тих підстав, що остання не містить засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення про державну реєстрацію.

Листом від 01.09.2016 № 30280/19141-0-33-16/19 позивач отримав рішення у формі наказу Міністерства юстиції України від 16.08.2016 № 894/7.

Позивач посилаючись на протиправність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 16.08.2016 № 894/7, як такого, що порушує права та законні інтереси позивача, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

У контексті викладеного, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV (далі - Закон № 1952), Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128).

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 1952, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Приписами ч. 2 та ч. 3 ст. 37 Закону № 1952 визначено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі, якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Згідно ч. 4 ст. 37 Закону № 1952, днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті

Приписами ч. 5 ст. 37 Закону № 1952 передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: повне найменування (імя) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (імя) представника скаржника, якщо скарга подається представником; реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі подання скарги на рішення про державну реєстрацію прав); підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону № 1952, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації субєкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ», «д» і «е» п. 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Приписами ч. 7 ст. 37 Закону № 1952 визначено, що рішення, передбачені підпунктами «а» - «в» п. 2 ч. 6 цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються.

Згідно ч. 8 ст. 37 Закону № 1952, Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 37 Закону № 1952, порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі за текстом Порядок № 1128).

Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мінюсту, що здійснюється Мінюстом та його територіальними органами.

Пунктами 2, 3 Порядку № 1128 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мінюстом або відповідним територіальним органом.

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Така скарга у день її надходження реєструється суб'єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

Відсутність у скарзі обов'язкових відомостей, передбачених Законами, не є підставою для відмови у її реєстрації.

Скаржник може відкликати подану скаргу на будь-якому етапі її розгляду. У такому випадку скарга залишається без розгляду.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1128 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб'єктом розгляду скарги.

Згідно п. 5 Порядку № 1128 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги.

Пунктом 7 Порядку № 1128 визначено, що у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги та вимог щодо її оформлення, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що перед розглядом скарги по суті, комісія вивчає скаргу на відповідність дотримання вимог Законів, зокрема щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги.

Проте, наказом Міністерства юстиції України від 16.08.2016 № 894/7 позивачу відмовлено у задоволенні скарги, з тих підстав, що вона не містить засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення про державну реєстрацію. Вказаний наказ прийнято за результатами розгляду скарги по суті.

При цьому, приписами пунктів 8, 9, 10 Порядку № 1128 передбачено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мінюсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Відповідно до п. 12 Порядку № 1128 (чинний на час виникнення спірних правовідносин) за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Згідно до п. 14 Порядку № 1128 висновок комісії, на підставі якого суб'єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов'язково містить інформацію про те, що:

1) рішення, дії або бездіяльність суб'єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації;

2) скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб'єктом розгляду скарги рішень, передбачених п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 2 ч. 6 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Пунктом 17 Порядку № 1128 визначено, що копії рішення, прийнятого за результатом розгляду скарги, засвідчені в установленому законодавством порядку, надсилаються скаржнику, суб'єкту оскарження, а також особам, які брали участь у розгляді скарги по суті, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

За приписами п. 19 Порядку № 1128 рішення, дії або бездіяльність суб'єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду.

Як раніше було зазначено судом, 01.07.2016 позивач звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою № 3023-05/8, в якій просив здійснити невідкладні заходи щодо припинення та скасування незаконного проведення реєстраційних дій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець Валентиною Юріївною, щодо квартир відчуження квартир,які є предметом іпотеки АТ «БМ Банк». Як зазначено у позовній заяві, позивачем долучені належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують обставини викладені у скарзі.

14.07.2016 відбулось попереднє засідання комісії з питань розгляду скарг у сфері реєстрації Міністерства юстиції України по розгляду скарги АТ «БМ Банк», на якому був присутній представник позивача.

01.08.2016 відбулось засідання розгляду скарги у сфері реєстрації Міністерства юстиції України по розгляду скарги АТ «БМ Банк» на якому також був присутній представник скаржника та надав пояснення по суті заявлено скарги. Даний факт відображено у висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 01.08.2016.

Тобто, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації перейшла до розгляду скарги по суті, на засіданні якої представником позивача було надано пояснення з приводу обґрунтування поданої скарги.

Однак, 16.08.2016 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, за результатами розгляду скарги по суті видано наказ № 894/7 про відмову у задоволені скарги АТ «БМ Банк», з тих підстав, що остання не містить засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення про державну реєстрацію.

Суд зазначає, що пп. 2 п. 5 Порядку № 1128 передбачено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги та її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги.

Так, ч. 5 ст. 37 Закону № 1952 визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: повне найменування (імя) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (імя) представника скаржника, якщо скарга подається представником; реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі подання скарги на рішення про державну реєстрацію прав); підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

Суд звертає увагу, що скарга АТ «БМ Банк» оформлена у відповідності до вимог визначених абз. 1 ч. 5 ст. 37 Закону № 1952, а саме у скарзі зазначено: повне найменування (ім'я) скаржника, реквізити рішень державного реєстратора, які оскаржуються, викладено зміст оскаржуваних рішень та дій державного реєстратора, викладені обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.

Отже, на думку суду, позивачем подана до Міністерства юстиції України належним чином оформлена скарга від 01.07.2016.

Комісія з питань розгляду скарги у сфері державної реєстрації приймаючи висновок про відмову у задоволенні скарги, підставою такої відмови зазначає те, що скарга не містить засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону № 1952 визначено, що до скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором, однак, суд зазначає, що відповідні документи надаються скаржником за їх наявності.

Суд зазначає, що до заперечень представником Міністерства юстиції України надано матеріали розгляду скарги, з яких вбачається, що дійсно, додані до скарги матеріали не засвідчені.

Однак, відповідачем не надано суду пояснень стосовно того, яким саме законом або нормативно - правовим актом передбачене обов'язкове засвідчення документів долучених до скарги.

Крім того, суд звертає увагу, що Порядком № 1128 визначено саме: перед початком розгляду скарги по суті комісія з'ясовує чи оформлена безпосередньо сама скарга у відповідності до вимог ч. 5 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги.

У разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Аналізуючи викладене суд зазначає, що у разі коли встановлено порушення вимог оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги Комісія з питань розгляду скарги у сфері державної реєстрації приймає рішення про відмову у розгляді скарги до розгляду її по суті у формі наказу.

При цьому, положеннями ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть продовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Так, листом від 02.08.2016 № 26931/19141-0-33-16/19 Міністерство юстиції України продовжило термін розгляду скарги.

Суд зазначає, що законодавством чітко визначено за яких обставин відповідач може продовжити термін розгляду скарги, а саме: у разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб. Відповідно перевірка діяльності державного реєстратора та суб'єкта державної реєстрації прав відповідачем не здійснювалась, скаржник та інші особи до розгляду скарги не залучались.

Таким чином, законодавцем не передбачено відмова у задоволенні такої скарги під час розгляду її по суті з тих підстав, що скарга не містить засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення про державну реєстрацію.

Аналізуючи зазначене, суд дійшов висновку, що рішення Міністерства юстиції України у формі наказу від 16.08.2016 № 894/7 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до Міністерства юстиції України, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець Валентина Юріївна, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дентрікс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест гарант актив» та Публічне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс» про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства юстиції України у формі наказу від 16.08.2016 № 894/7.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (код ЄДРПОУ 33881201) судові витрати у сумі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді Н.Г. Вєкуа

Д.А. Костенко