Ухвала суду № 69382239, 28.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/5647/2017 Головуючий в 1-й інстанції -Батрин О.В.

757/47557/16-ц Доповідач Чобіток А.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Чобіток АП.

суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: ЧуловськийВолодимир Анатолійович, Печерська районна в місті Києві адміністрація як орган опіки та піклування про визнання договору дарування недійсним, витребування майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 ОльгиАнатоліївни до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, в інтересах яких діє їх батько ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,визнання права власності,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2016 року позивач ОСОБА_2 пред'явила вказаний позов до ОСОБА_1 та зазначала, що 30.09.2014 року ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 30.09.2014 року придбав квартиру АДРЕСА_1.

06.01.2015 року він уклав договір дарування, відповідно до якого передав в дар по 1/3 частини вказаної квартири кожному: їй, ОСОБА_2, малолітній дочці ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньому сину ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2. Від обдарованих даний договір було підписано їх матір'ю ОСОБА_1 на підставі довіреності та Розпорядження Печерської районної в місті Києві адміністрації від 27.11.2014 року. Вказана квартира була прийнята в дар обдарованими, так як вона отримала договір дарування, а малолітні діти були зареєстровані в квартирі.

20.04.2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. внесені відомості про реєстрацію переходу права власності на вказану квартиру від неї та малолітніх дітей до відповідача ОСОБА_3 на підставі виданого тим же нотаріусом дублікату договору купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_3.

26.04.2016 року було укладено договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_3 подарував Ѕ частину спірної квартири дружині ОСОБА_1,а в подальшому подарував і свою Ѕ частину квартири.

Посилаючись на незаконність переходу права власності на спірну квартиру до ОСОБА_3, ОСОБА_2 просила визнати недійсним договір дарування від 26.04.2016 року та витребувати квартиру у її власність та власність малолітніх дітей.

ОСОБА_1 пред»явила зустрічний позов, в якому просила визнати договір дарування спірної квартири від 06.01.2015 року недійсним з підстав його фіктивності та визнати за нею право власності на всю квартиру.

Зазначала, що вказана квартира була придбана нею та ОСОБА_3 під час шлюбу за спільні сімейні кошти. 06.01.2015 року він уклав договір дарування, відповідно до якого передав в дар по 1/3 частини вказаної квартири кожному : ОСОБА_2, малолітній дочці ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньому сину ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уникнення цивільно-правової відповідальності за кредитним зобов'язанням перед банком. Крім того, для того щоб уникнути переслідувань правоохоронних органів, ОСОБА_3 зробив всі документи на інше ім'я - ОСОБА_6,отримав для себе та для дітей громадянство Угорщини.

Доказом фіктивності договору дарування квартири , на її думку є те, що за минуванням погрози притягнення ОСОБА_3 до кримінальної та цивільно-правової відповідальності, він повернув своє право власності на квартиру у попередній стан - до моменту оформлення 06.01.2015 року договору дарування.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Вирішено витребувати у ОСОБА_3 1/2 частину спірної квартири та витребувати у ОСОБА_1 Ѕ частину спірної квартири у власність ОСОБА_2,ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 1/3 частині кожному.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині витребування Ѕ частини спірної квартири у ОСОБА_3 та у неї та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 в частині витребування 1/3 частини квартири на користь ОСОБА_2 відмовити. Зазначає, що дійсно відповідно до ст.. 224 ЦК України, правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування, є нікчемним, отже суд першої інстанції мав визнати нікчемним правочин у вигляді заяви ОСОБА_1 від 26.04.2016 року про скасування або видалення запису про право власності дітей, тобто в частині. Проте волевиявлення ОСОБА_2 щодо скасування реєстрації про її право власності на 1/3 частину квартири в зв'язку з тим, що вона не приймала у дарунок спірне майно, було вільним, внаслідок чого в цій частині 1/3 частини квартири не може бути витребувана у неї на користь ОСОБА_2 .

Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, ОСОБА_1 не оскаржується.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з»явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_2 30.09.2014 року в період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 була придбана ОСОБА_3.

06.01.2015 року ОСОБА_3 уклав договір дарування, відповідно до якого передав в дар по 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2, малолітній дочці ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньому сину ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 06.01.2015 року, остання надала згоду своєму чоловікові укласти та підписати договір дарування, за яким передати з їх спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_2 , на умовах, які будуть визначатись ним самостійно на його розсуд (т. 1 а.с. 144).

Від обдарованих договір дарування було підписано ОСОБА_1, як законним представником малолітніх дітей та на підставі довіреності від ОСОБА_2 , а також на підставі Розпорядження Печерської районної в місті Києві адміністрації від 27.11.2014 року , яким надано дозвіл на укладення від імені та в інтересах дітей: ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2 року договору дарування спірної квартири, в рівних долях кожному .

Відповідно до Акту приймання-передачі до договору дарування спірної квартири від 06.01.2015 року, ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 отримала технічний паспорт квартири АДРЕСА_2, складений 17.07.2013 року ТОВ «БК «Сімплекс-Сіті».

Згідно з Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, спірна квартира 06.01.2015 року на праві власності була зареєстрована по 1/3 частині за ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

19 квітня 2016 рокуОСОБА_2 , а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 26.04.2016 року , посилаючись на те, що не виконано п. 7 договору дарування від 06.01.2015 року щодо передачі обдаровуваним технічного паспорту на квартиру, подали до нотаріуса заяви про те, що договір дарування квартири від 06 січня 2015 року є неукладеним , в зв»язку з чимпросили скасувати державну реєстрацію про право власності на квартиру внесену на підставі договору дарування від 06.01.2015 року.

26.04.2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості щодо скасування реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

26.04.2016 року ОСОБА_3 на підставі договору дарування подарував Ѕ частину спірної квартири дружині ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що дії приватного нотаріуса ЧуловськогоВ.А. щодо скасування 26.04.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомостей про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 06.01.2015 року не відповідали статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції на час їх вчинення, оскільки відповідно до частини другої вказаної статті державна реєстрація речових прав могла бути скасована лише в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав. При цьому Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 в редакції на час вчинення дій, не передбачалось взагалі скасування державної реєстрації речових прав.

Крім того, оскільки внаслідок скасування вищевказаної реєстрації права власності позивачів на спірну квартиру, малолітні діти позбавлялись права власності, то орган опіки та піклування повинен був видати відповідне розпорядження щодо погодження дій батьків малолітніх дітей на скасування державної реєстрації правочину - договору дарування квартири. Проте такого дозволу не існує.

Таким чином ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_3 має право на витребування спірної квартири з незаконного володіння ОСОБА_1 на підставі ст. 388 ЦК України, так як ОСОБА_3 на момент укладання договору дарування спірної квартири 26.04.2015 року, не був власником цього майна, оскільки дії нотаріуса щодо скасування реєстрації права власності позивачів за первісним позовом , в тому числі без надання дозволу органом опіки та піклування на скасування реєстрації, були незаконними , внаслідок чого майно вибуло з володіння поза їх волею .

Таке рішення суду є законним та обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права, що регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують з наступних підстав.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 722 ЦК України, право власної обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Пунктом 7 договору дарування від 06.01.2015 року, укладеного між ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_2, в інтересах якої за довіреністю діяла ОСОБА_1, та малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в інтересах яких діяла також ОСОБА_1, визначено, що обдаровувані дарунок приймають. Прийняттям дарунка вважатиметься одержання обдаровуваними нотаріально посвідченого оригінального примірника цього договору та технічного паспорту на квартиру. Право власності в обдаровуваних виникає на квартиру з моменту прийняття дарунка.

Враховуючи, що в інтересах усіх обдаровуваних діяла саме ОСОБА_1, то вона і отримала копію договору дарування, внаслідок чого вважається, що договір дарування отримала ОСОБА_2, а відповідно до акту прийому-передачі від 06 січня 2015 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 технічний паспорт на квартиру .

Будь-яких доказів на спростування достовірності вказаного Акту прийому-передачі відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України, ОСОБА_1 не надано.

Отже, у розумінні ч. 1 ст. 722 ЦК України, у ОСОБА_2 виникло право власності на 1/3 частини спірної квартири.

При цьому та обставина, що ОСОБА_2 особисто вказала у нотаріально посвідченій заяві від 19.04.2016 року про те, що у обдаровуваних не виникло право власності на спірну квартиру, оскільки дарувальником не передавався обдаровуваним технічний паспорт на квартиру , достовірність Акту прийому-передачі останнього не спростовує, оскільки вказана обставина в силу ст.. 60 ЦПК України не звільняє ОСОБА_1 від обов»язку доведення своїх заперечень з наданням доказів у відповідності до норм процесуального права, так як визнання обставини, яку повинна доказувати інша сторона, не означає згоду того, хто цю обставину визнав, із запропонованою оцінкою цієї обставини.

Як вбачається з позовних вимог, ОСОБА_2 факт подачі заяви за вказаним текстом не заперечує, однак вказує, що дана заява була подана нею на прохання відповідача ОСОБА_3 з метою оформлення належної їй 1/3 частини спірної квартири на онуків.

Статтею 346 ЦК України визначено підстави припинення права власності, серед яких зокрема і відмова власника від права власності.

Відповідно до частин 1,3 ст. 347 ЦК України, особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру .

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту ( стаття 654 ЦК України).

З огляду на вказані норми права , заява ОСОБА_2 від 19.04.2016 року не є ні заявою про відмову від права власності, ні заявою про зміну або розірвання договору дарування від 06.01.2016 року, як про це зазначає ОСОБА_1.

При цьому будь-яких порушень норм процесуального права судом першої інстанції, про що вказує ОСОБА_1, які б призвели до неправильного вирішення даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -