Ухвала суду № 69382243, 03.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/7077/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Гаращенка Д.Р., Ратнікової В.М.

секретар: Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс», Закритого акціонерного товариства «Київгума» про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, позовом Закритого акціонерного товариства «Київгума» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства «Київгума», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультаційна фірма «Welkome», про визнання неправомочності арбітражного керуючого - ліквідатора Закритого акціонерного товариства «Київгума» на укладення договору купівлі-продажу та визнання недійсними договорів купівлі-продажу, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання права власності,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс» (далі по тексту - ТОВ «Укрінформсервіс»), Закритого акціонерного товариства «Київгума» (далі по тексту - ЗАТ «Київгума) про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, позовом ЗАТ «Київгума» до ТОВ «Укрінформсервіс», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ЗАТ «Київгума», треті особи: ТОВ «Укрінформсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультаційна фірма «Welkome» (далі по тексту - ТОВ «КФ «Welkome»), про визнання неправомочності арбітражного керуючого - ліквідатора ЗАТ «Київгума» на укладення договору купівлі-продажу та визнання недійсними договорів купівлі-продажу, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання права власності.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9524/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Хоменко О.Л.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: НевідомаТ.О.

Накладено арешт на дачний будинок №20, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в м. Києві, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1210138280000.

Заборонено вчиняти будь - які дії, пов'язані з переплануванням, перебудовою, реконструкцією, відчуженням дачного будинку №20, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в м. Києві, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1210138280000.

Не погодившись із такою ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Зазначає, що в заяві про забезпечення позову відсутні дані, що є обов'язковими, та які зазначені у п.1 ч.2 ст151 ЦПК України, та не наведено жодних належних причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов. Вважає, що позивачем не доведена, а судом першої інстанції не встановлена, співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_7 в інтересах ПАТ «Київгума» , апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в ній.

ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що заходи забезпечення позову вжиті судом правомірно.

В судове засідання представник ТОВ «Укрінформсервіс» не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається з матеріалів справи, у березні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із позовом до ТОВ «Укрінформсервіс», ЗАТ «Київгума», про визнання права власності.

В лютому 2015 року ЗАТ «Київгум» звернулось до суду з позовом до ТОВ «Укрінформсервіс», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 пред'явили зустрічний позов до ЗАТ «Київгума», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультаційна фірма «Welkome» про визнання неправомочності арбітражного керуючого-ліквідатора ЗАТ «Київгума» на укладення договорів купівлі-продажу та визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання права власності.

В червні 2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 порушили питання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на дачний будинок №20, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити будь-які дії, пов'язані з переплануванням, перебудовою, реконструкцією, відчуженням дачного будинку №20, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, оскільки вважають, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 про забезпечення позову.

При цьому, суд виходив з положень ст. ст. 151-153 ЦПК України, а також з того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може зробити неможливим чи ускладнити виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1, ч.3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог

Згідно п. 4 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Єдиною підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

З тексту позовної заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 убачається, що ними заявлено позов про визнання позивачів власниками майнових прав на житловий корпус № 20 (типу «С») загальною площею 407,6 метрів квадратних в комплексі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва.

Порушуючи питання про забезпечення позову, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали належні та допустимі докази того, що об'єкт незавершеного будівництва, на яке було накладено арешт, належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

ОСОБА_2, будучи власником нерухомого майна, у будь-який час може розпорядитися належною йому власністю, що у випадку задоволення позовних вимог може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладенням арешту на належне відповідачу майно, ураховуючи характер та обсяг позовних вимог, а також те, що невжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачів від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на їх користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на порушення судом першої інстанції положень ст. ст. 151, 152 ЦПК України.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд не перевіряє обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог, а тому доводи апеляційної скарги в частині відсутності доказів в підтвердження існування обставин у відповідності до ст.. 151 ЦПК України, також є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги зроблених судом висновків не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права та підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

В.М. Ратнікова