Рішення № 6936715, 23.10.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2009 р. Справа № 25/55

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом житлово-експлуатаційної організації № 9 (вул. Галицька, 53-А, м.Івано-Франківськ, 76019)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-Фарм" (вул. Вовчинецька, 188, м.Івано-Франківськ, 76006)

про стягнення 1 476,10 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Тарасюк О.В. - представник(довіреність № 37 від 22.01.09);

від відповідача: Чугунова О.О. - представник (довіреність № 9-16-Д від 16.09.09),

ВСТАНОВИВ:

Житлово-експлуатаційна організація № 9 звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-Фарм" про стягнення 1 476,10 грн., з яких 1116,41 грн. основного боргу за послуги з утримання будинку і прибудинкової території, 279,71 грн. пені, 44,66 грн. втрат від інфляції та 35,32 грн. суми 3% річних. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати у справі, а саме 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору № 37 на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 03.01.07 позивач надав відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території, які відповідач за період з 01.07.08 по 31.07.09 не оплатив, у зв’язку з чим, виникла заборгованість у розмірі 1116,41 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.09 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 16.09.09.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.09 розгляд справи було відкладено на 01.10.09.

У судовому засіданні 01.10.09 та 15.10.09 оголошено перерву до 15.10.09 та 23.10.09 відповідно.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в частині стягнення суми пені, втрат від інфляції та 3% річних у зв’язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу.

Відповідач подав суду відзив на позов, в якому вказував про сплату суми основного боргу, а в частині стягнення суми пені, втрат від інфляції та 3% річних заперечував.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.10.09 надав суду контррозрахунок суми пені (а.с. №№50-51).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 03.01.07 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 37 на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався забезпечувати обслуговування та ремонт житлового будинку за адресою: пл. Ринок, № 2/4 в м. Івано-Франківську, а відповідач зобов’язався сплачувати експлуатаційні витрати пропорційно займаній площі та вартість наданих комунальних послуг. При цьому, позивач зобов’язався забезпечувати надання експлуатаційних послуг з утримання приміщення, прибудинкової території згідно з рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (розділ 1 Договору).

Згідно із п. 7.1 Договору строк його дії встановлений з 01.01.07 по 01.01.10.

У силу ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту ст. ст. 317, 319 вказаного кодексу, власник вправі в установленому порядку передавати свої повноваження іншій особі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) відносяться до житлово-комунальних послуг, які згідно зі ст. 19 цього закону надаються виключно на договірних засадах.

За приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Також, статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору відповідач зобов"язаний не пізніше останнього дня поточного місяця вносити плату на рахунок позивача за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будинку, технічне обслуговування будинку відповідно відновної вартості приміщення, а також за комунальні та інші послуги.

Однак, таке зобов’язання відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого за період з 01.07.08 по 31.07.09 виникла заборгованість у розмірі 1 116,41 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладений між сторонами Договір в установленому порядку не розірваний та не визнаний судом недійсним, отже, є чинним.

Відповідно до письмових пояснень представника відповідача акти-претензії щодо надання житлово-комунальних послуг в порядку ст. 18 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” сторонами не складались (а.с. №49).

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи відповідачем сплачено позивачу витрати на утримання будинку і прибудинкової території на суму 1313,71 грн., в т.ч. 1116,41 грн. основного боргу, який заявлено позивачем до стягнення, про що свідчить платіжне доручення № 3195 від 03.09.09 (а.с. № 36).

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1 116,41 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 1 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

Пунктом 2.2.3 Договору передбачено, що відповідач зобов"язаний при несвоєчасному внесенні платні, сплачувати пеню в розмірі одного відсотку від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Однак, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, втім позивачем нараховано пеню у сумі 279,71 грн. за період з 01.07.08 по 31.07.09 (а.с. №5).

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошових зобов’язань з оплати житлово-комунальних послуг, а також те, що інше, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, укладеним між сторонами Договором не встановлено, беручи до уваги положення п. 2.2.3 Договору щодо час виникнення та розміру заборгованості за кожний місяць, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за заявлений період підлягають задоволенню лише на суму 90,79 грн., а на суму 188,92 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з тим, що заявлена позивачем до стягнення сума втрат від інфляції, не перевищує відповідної суми, розрахованої судом, позовні вимоги в частині стягнення 44,66 грн. втрат від інфляції обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Однак, враховуючи положення п. 2.2.3 Договору щодо час виникнення та розміру заборгованості за кожний місяць, позовні вимоги в частині стягнення суми 3% річних підлягають задоволення на суму 15,03 грн., а на суму 20,29 грн. задоволенню не підлягають.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 317, 319, 322, 509, 546, 549, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 230 - 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 13, 18 - 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ст. ст. 44, 49, 55, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА-Фарм" (вул. Вовчинецька, 188, м.Івано-Франківськ, 76006; ідентифікаційний код 20534407) на користь житлово-експлуатаційної організації № 9 (вул. Галицька, 53-А, м.Івано-Франківськ, 76019; ідентифікаційний код 19400216) 90,79 грн. пені, 44,66 грн. втрат від інфляції, 15,03 грн. суми 3 % річних, 87,54 грн. державного мита, 202,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 1116,41 грн. основного боргу.

У задоволенні решти позовних вимог (в частині стягнення 188,92 грн. пені, 20,29 грн. суми 3% річних) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя                                                   Т.Е. Валєєва

                                                             рішення підписане 02.12.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

_______