Рішення № 6935673, 02.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.12.09 р.                     Справа № 15/298                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Оргпрім Твердосплав” м. Харків (код ЄДРПОУ 32761512)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 00191158)

про стягнення заборгованості з врахуванням індексу інфляції в сумі 10404,00 грн., 3% річних у розмірі 242,63 грн., пені в сумі 1910,47 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Трембач А.П. за довіреністю б/н від 02.11.2009 р.

від відповідача: Фурсова О.О. за довіреністю № 09-18/1489 від 02.01.2009 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.11.2009 р. до 02.12.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Оргпрім Твердосплав” м. Харків до відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь про стягнення заборгованості з врахуванням індексу інфляції в сумі 10404,00 грн., 3% річних у розмірі 242,63 грн., пені в сумі 1910,47 грн.

Ухвалою суду від 08.10.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/298, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2008 р. сторони уклали договір № 06–412/246 купівлі–продажу, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити фрезу черв’ячну для нарізки зуб’їв пильних дисків 186х50Н7х218 РБ 15–04–08/3 в кількості 1 штуки на суму 9000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що він вступив в силу з 04.08.2008 р. та діяв по 31.12.2008 р.

Згідно п.п. 3.2, 3.3 договору продавець зобов’язався поставити вказаний товар протягом 10 днів після отримання заявки покупця. Прийом продукції по кількості та якості здійснюється у відповідності до Інструкції П–6 та П–7.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата товару здійснюється по факту поставки протягом 30 банківських днів в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 6.1 договору в усьому, що не передбачено договором, сторони керуються Положенням про поставку продукції виробничо–технічного призначення, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 р. № 888. Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 06–412/246 від 04.08.2008 р. він передав відповідачу фрезу черв’ячну 186х50Н7х218 РБ 15–04–08/3 в кількості 1 штуки за видатковою накладною № РН–0000452 від 26.08.2008 р. на суму 9000,00 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується відбитком печатки та підписом на видатковій накладній в графі „Отримав” представника – Белименко О.М., уповноваженого довіреністю серії НБЙ № 333579/1422 від 26.08.2008 р. на отримання товарно–матеріальних цінностей, а також податковою накладною № 421 від 26.08.2008 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 06–412/246 від 04.08.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного в спірній видатковій накладній, повністю відповідають тим, що вказані у договорі. Крім того, умовою поставки в податковій накладній до спірної видаткової накладної вказаний саме договір № 06–412/246 від 04.08.2008 р., в довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей підставою також зазначений договір.

Відповідач отриманий товар не оплатив, чим порушив майнові права позивача.

Позивач направив відповідачу вимогу № 7 від 01.06.2009 р. згідно Цивільного кодексу України на оплату товару, отриманого за спірною видатковою накладною, на суму 9000,00 грн. Факт направлення позивачем вимоги та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача. Завірені копії вимоги та повідомлення додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (своєчасно та повністю не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 06–412/246 від 04.08.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі № 06–412/246 від 04.08.2008 р. сторони передбачили, що покупець здійснює оплату отриманого товару протягом 30 банківських днів з дати поставки, тобто від дати підписання накладної.

Виходячи з того, що відповідач за спірною видатковою накладною № РН–0000452 отримав товар від позивача 26.08.2008 р., строк оплати наступив у період з 27.08.2008 р. по 07.10.2008 р. включно, а вже з 08.10.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару.

Відповідач надав до суду заперечення від 03.11.2009 р. на позовну заяву, згідно яких позовні вимоги не визнає в повному об’ємі у зв’язку з тим, що, на його думку, позивач не надав докази здійснення передачі товару за спірною видатковою накладною саме на виконання договору № 06–412/246 від 04.08.2008 р.

Такі заперечення відповідача суд вважає необґрунтованими на підставі наступного:

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не надав до суду будь–які документи або інші докази, які б підтверджували факт здійснення передачі товару за спірною видатковою накладною не на виконання договору № 06–412/246 від 04.08.2008 р., а на підставі іншого договору купівлі–продажу або домовленості, позадоговірних відносин між сторонами.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що товар, переданий позивачем та прийнятий відповідачем за спірною видатковою накладною, а саме фреза черв’ячна 186х50Н7х218 РБ 15–04–08/3 в кількості 1 штуки, повністю відповідає істотним умовам (п. 1.1) щодо найменування, кількості, ціни, погодженим сторонами в договорі купівлі–продажу № 06–412/246 від 04.08.2008 р. Крім того, податкова накладна та довіреність на отримання товарно–матеріальних цінностей містять посилання на спірний договір, що вже було вказано судом вище.

Факт здійснення поставки продавцем покупцю спірного товару на суму 9000,00 грн. підтверджується наступними первинними документами: видатковою та податковою накладними, довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей. Відсутність у видатковій накладній № РН–0000452 від 26.08.2008 р. посилання на договір купівлі–продажу № 06–412/246 від 04.08.2008 р. не звільняє відповідача (покупця за договором) від зобов’язання оплатити отриманий товар.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений договором № 06–412/246 від 04.08.2008 р. строк, в сумі 9000,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

19.11.2009 р. позивач надав до суду заяву № 28 від 10.11.2009 р. про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг на суму 9000,00 грн., пеню в сумі 1837,46 грн., інфляцію в розмірі 1269,00 грн., 3% річних в сумі 234,49 грн. (нові розрахунки містяться в матеріалах справи). Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання відповідачем позивач, керуючись п. 5.2 договору, нарахував відповідачу пеню на суму 1837,46 грн. за період з 08.10.2008 р. по 20.08.2009 р. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за прострочення оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р., в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 5.2 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 п. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов’язання за договором, за увесь період прострочення. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.

Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду пеня нараховується за період з 08.10.2008 р. (початок прострочення виконання грошового зобов’язання за спірною видатковою накладною) по 08.04.2009 р. (закінчення строку нарахування згідно ст. 232 ч. 6 ГК України) та складає: (9000,00 грн. х 24% х 85 днів : 366 днів) + (9000,00 грн. х 24% х 98 днів : 365 днів) = 1081,59 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1837,46 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1081,59 грн. В частині стягнення пені на суму 1837,46 грн. – 1081,59 грн. = 755,87 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляцію в сумі 1269,00 грн. та 3% річних в розмірі 234,49 грн. (розрахунки є в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунків інфляції та 3% річних судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 1269,00 грн. та 3% річних в сумі 234,49 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В заяві № 28 від 10.11.2009 р. позивач просить суд покласти на відповідача витрати на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі на підставі ст. 222 ГК України та ст. 49 ГПК України.

Статтею 222 ГК України передбачено, що претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити.

Згідно ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

В заяві № 28 від 10.11.2009 р. позивач посилається на виникнення спору внаслідок порушення відповідачем досудового порядку врегулювання спору, а саме відсутності відповіді на претензію в строк, установлений ч. 6 ст. 222 Господарського кодексу України. В позовній заяві позивач вказує на те, що ним було відправлено відповідачу вимогу згідно ст. 530 Цивільного кодексу України. Статтею 222 ГК України передбачений досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності, а згідно ст. 530 ЦК України визначається строк (термін) виконання зобов'язання. В матеріалах справи міститься тільки вимога на оплату відповідно до ст. 530 ЦК України, при цьому претензія в матеріалах даної справи відсутня. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови у задоволенні позову та зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 48; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; код ЄДРПОУ 00191158; рахунок 26003501676000 в філії ПУМБ м. Маріуполь, МФО 335742) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Оргпрім Твердосплав” (юридична адреса: 61054, м. Харків, вул. Магаданська, 7; код ЄДРПОУ 32761512; рахунок 26001012704400 в АКІБ „Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005) суму 11585,08 грн. (а саме: основний борг в сумі 9000,00 грн., пеню в сумі 1081,59 грн., інфляцію в розмірі 1269,00 грн., 3% річних в сумі 234,49 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 115,85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 221,55 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 755,87 грн.

У судовому засіданні 02.12.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 03.12.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Оргпрім Твердосплав” м. Харків (код ЄДРПОУ 32761512)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 00191158)

про стягнення заборгованості з врахуванням індексу інфляції в сумі 10404,00 грн., 3% річних у розмірі 242,63 грн., пені в сумі 1910,47 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Трембач А.П. за довіреністю б/н від 02.11.2009 р.

від відповідача: Фурсова О.О. за довіреністю № 09-18/1489 від 02.01.2009 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.11.2009 р. до 02.12.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Оргпрім Твердосплав” м. Харків до відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь про стягнення заборгованості з врахуванням індексу інфляції в сумі 10404,00 грн., 3% річних у розмірі 242,63 грн., пені в сумі 1910,47 грн.

Ухвалою суду від 08.10.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/298, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2008 р. сторони уклали договір № 06–412/246 купівлі–продажу, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити фрезу черв’ячну для нарізки зуб’їв пильних дисків 186х50Н7х218 РБ 15–04–08/3 в кількості 1 штуки на суму 9000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що він вступив в силу з 04.08.2008 р. та діяв по 31.12.2008 р.

Згідно п.п. 3.2, 3.3 договору продавець зобов’язався поставити вказаний товар протягом 10 днів після отримання заявки покупця. Прийом продукції по кількості та якості здійснюється у відповідності до Інструкції П–6 та П–7.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата товару здійснюється по факту поставки протягом 30 банківських днів в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 6.1 договору в усьому, що не передбачено договором, сторони керуються Положенням про поставку продукції виробничо–технічного призначення, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 р. № 888. Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 06–412/246 від 04.08.2008 р. він передав відповідачу фрезу черв’ячну 186х50Н7х218 РБ 15–04–08/3 в кількості 1 штуки за видатковою накладною № РН–0000452 від 26.08.2008 р. на суму 9000,00 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується відбитком печатки та підписом на видатковій накладній в графі „Отримав” представника – Белименко О.М., уповноваженого довіреністю серії НБЙ № 333579/1422 від 26.08.2008 р. на отримання товарно–матеріальних цінностей, а також податковою накладною № 421 від 26.08.2008 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 06–412/246 від 04.08.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного в спірній видатковій накладній, повністю відповідають тим, що вказані у договорі. Крім того, умовою поставки в податковій накладній до спірної видаткової накладної вказаний саме договір № 06–412/246 від 04.08.2008 р., в довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей підставою також зазначений договір.

Відповідач отриманий товар не оплатив, чим порушив майнові права позивача.

Позивач направив відповідачу вимогу № 7 від 01.06.2009 р. згідно Цивільного кодексу України на оплату товару, отриманого за спірною видатковою накладною, на суму 9000,00 грн. Факт направлення позивачем вимоги та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача. Завірені копії вимоги та повідомлення додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (своєчасно та повністю не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 06–412/246 від 04.08.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі № 06–412/246 від 04.08.2008 р. сторони передбачили, що покупець здійснює оплату отриманого товару протягом 30 банківських днів з дати поставки, тобто від дати підписання накладної.

Виходячи з того, що відповідач за спірною видатковою накладною № РН–0000452 отримав товар від позивача 26.08.2008 р., строк оплати наступив у період з 27.08.2008 р. по 07.10.2008 р. включно, а вже з 08.10.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару.

Відповідач надав до суду заперечення від 03.11.2009 р. на позовну заяву, згідно яких позовні вимоги не визнає в повному об’ємі у зв’язку з тим, що, на його думку, позивач не надав докази здійснення передачі товару за спірною видатковою накладною саме на виконання договору № 06–412/246 від 04.08.2008 р.

Такі заперечення відповідача суд вважає необґрунтованими на підставі наступного:

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не надав до суду будь–які документи або інші докази, які б підтверджували факт здійснення передачі товару за спірною видатковою накладною не на виконання договору № 06–412/246 від 04.08.2008 р., а на підставі іншого договору купівлі–продажу або домовленості, позадоговірних відносин між сторонами.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що товар, переданий позивачем та прийнятий відповідачем за спірною видатковою накладною, а саме фреза черв’ячна 186х50Н7х218 РБ 15–04–08/3 в кількості 1 штуки, повністю відповідає істотним умовам (п. 1.1) щодо найменування, кількості, ціни, погодженим сторонами в договорі купівлі–продажу № 06–412/246 від 04.08.2008 р. Крім того, податкова накладна та довіреність на отримання товарно–матеріальних цінностей містять посилання на спірний договір, що вже було вказано судом вище.

Факт здійснення поставки продавцем покупцю спірного товару на суму 9000,00 грн. підтверджується наступними первинними документами: видатковою та податковою накладними, довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей. Відсутність у видатковій накладній № РН–0000452 від 26.08.2008 р. посилання на договір купівлі–продажу № 06–412/246 від 04.08.2008 р. не звільняє відповідача (покупця за договором) від зобов’язання оплатити отриманий товар.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений договором № 06–412/246 від 04.08.2008 р. строк, в сумі 9000,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

19.11.2009 р. позивач надав до суду заяву № 28 від 10.11.2009 р. про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг на суму 9000,00 грн., пеню в сумі 1837,46 грн., інфляцію в розмірі 1269,00 грн., 3% річних в сумі 234,49 грн. (нові розрахунки містяться в матеріалах справи). Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання відповідачем позивач, керуючись п. 5.2 договору, нарахував відповідачу пеню на суму 1837,46 грн. за період з 08.10.2008 р. по 20.08.2009 р. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за прострочення оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р., в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 5.2 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 п. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов’язання за договором, за увесь період прострочення. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.

Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду пеня нараховується за період з 08.10.2008 р. (початок прострочення виконання грошового зобов’язання за спірною видатковою накладною) по 08.04.2009 р. (закінчення строку нарахування згідно ст. 232 ч. 6 ГК України) та складає: (9000,00 грн. х 24% х 85 днів : 366 днів) + (9000,00 грн. х 24% х 98 днів : 365 днів) = 1081,59 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1837,46 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1081,59 грн. В частині стягнення пені на суму 1837,46 грн. – 1081,59 грн. = 755,87 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляцію в сумі 1269,00 грн. та 3% річних в розмірі 234,49 грн. (розрахунки є в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунків інфляції та 3% річних судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 1269,00 грн. та 3% річних в сумі 234,49 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В заяві № 28 від 10.11.2009 р. позивач просить суд покласти на відповідача витрати на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі на підставі ст. 222 ГК України та ст. 49 ГПК України.

Статтею 222 ГК України передбачено, що претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити.

Згідно ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

В заяві № 28 від 10.11.2009 р. позивач посилається на виникнення спору внаслідок порушення відповідачем досудового порядку врегулювання спору, а саме відсутності відповіді на претензію в строк, установлений ч. 6 ст. 222 Господарського кодексу України. В позовній заяві позивач вказує на те, що ним було відправлено відповідачу вимогу згідно ст. 530 Цивільного кодексу України. Статтею 222 ГК України передбачений досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності, а згідно ст. 530 ЦК України визначається строк (термін) виконання зобов'язання. В матеріалах справи міститься тільки вимога на оплату відповідно до ст. 530 ЦК України, при цьому претензія в матеріалах даної справи відсутня. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови у задоволенні позову та зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 48; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; код ЄДРПОУ 00191158; рахунок 26003501676000 в філії ПУМБ м. Маріуполь, МФО 335742) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Оргпрім Твердосплав” (юридична адреса: 61054, м. Харків, вул. Магаданська, 7; код ЄДРПОУ 32761512; рахунок 26001012704400 в АКІБ „Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005) суму 11585,08 грн. (а саме: основний борг в сумі 9000,00 грн., пеню в сумі 1081,59 грн., інфляцію в розмірі 1269,00 грн., 3% річних в сумі 234,49 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 115,85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 221,55 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 755,87 грн.

У судовому засіданні 02.12.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 03.12.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Нєразік М.М.

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області