Рішення № 6935261, 23.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.11.09 р.                     Справа № 10/161                               

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Приходько І. В.;

при секретарі судового засідання – Ярош В.В.;

за участю представники сторін:

від позивача – Лактіонова О.Г. – довіреність;

від відповідача – Красінський І.С. - довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» м.Донецьк,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донкокс» м.Донецьк,

про стягнення заборгованості у розмірі 150000 грн., 7 % штрафу у розмірі 21000 грн., пені у розмірі 102150 грн., 3 % річних у розмірі 8395, 89 грн. –

                                                                      в судовому засіданні оголошувалась перерва

                                                                      з 04.11.2009 р. до 23.11.2009 р.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач, Відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас» м.Донецьк, з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донкокс» м.Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 250000 грн. за договором на поставку вугільної продукції № 500 та штрафних санкцій у розмірі 109200 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на договір поставки вугільної продукції № 500 від 05.11.2007 р., специфікацію від 08.09.2008 р., рахунок № 3252, Акт прийому-передачі, копію претензії № 15-984 від 26.03.2009 р., відповідь № 150/1 від 13.04.2009 р.

06.10.2009 р. позивач надав до суду розрахунок суми заявлених штрафних санкцій, з якого убачається, що 21000 грн. складає 7 % штрафу від простроченої суми оплати; 88200 грн. складає пеня за прострочку виконання зобов’язання.

23.10.2009 р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він повідомляє про оплату відповідачем 31.08.2009 р. та 01.10.2009 р. суми основного боргу у розмірі 50000 грн. та 50000 грн. відповідно, і тому підтримує позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором № 500 у розмірі 150000 грн., а також просить стягнути з відповідача суму штрафних санкцій у розмірі 123150 грн. , з яких 21000 грн. складає 7 % штрафу, 102150 грн. - пеня, 8395, 89 грн. – 3 % річних.

Вказане зменшення позовних вимог прийнято судом у порядку визначеному статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву № 239 від 20.10.2009 р. проти позовних вимог заперечував, при цьому посилався на те, що ним за договором № 500 оплачено вартість продукції на 5986087,83 грн.

В подальшому представник відповідача у відзиві № 228 від 03.11.2009 р. та в судових засіданнях позовні вимоги визнав частково на суму основного боргу 150000 грн., однак посилався на відсутність у його розпорядженні рахунку передбаченого Специфікацією від 08.09.2008 р. з цього приводу не визнавав позовні вимоги щодо нарахування штрафних санкцій.

За клопотанням сторін на підставі положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався на 1 місяць.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав пояснення сторін, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 150 000 грн. підлягають задоволенню, позовні вимоги щодо стягнення пені, штрафу та 3 % річних не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 05.11.2007 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 500 на поставку вугільної продукції. (арк.6-7).

За умовами вказаного договором, сторони встановили, що постачальник зобов’язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію марки К за ціною та у кількості, визначених у Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків, які є невід'ємною частиною договору.

Термін дії договору сторони встановили з моменту підписання до 31.12.2008 р.

08.09.2008 р. сторони уклали Додаток № 9 до договору № 500 (Специфікацію), визначив поставку вугільного концентрату марки К(0-100) у серпні 2008 р. у кількості 3 000. тн за ціною 1 708,33 грн. за 1 тн без ПДВ та ж/д тарифу.

Підставою звернення позивача до суду стало не виконання відповідачем у повному обсязі зобов’язань за договором № 500 щодо оплати продукції, яка була ним отримана у серпні 2008 р.

Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги щодо суми основного боргу на 100 000 грн. та підтримав позовні вимоги в цій частині на 150000 грн. (арк.38-41,42).Розрахунок позовних вимог щодо 3 % річних, пені та штрафу уточнив відповідно до сплачених сум, при цьому посилався на положення статей 625 Цивільного кодексу України та 231 Господарського кодексу України відповідно.

Приймаючи рішення, суд враховує наступне.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як вже зазначалось судом, відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору № 500 позивач прийняв на себе зобов’язання поставити відповідачу, а відповідач прийняти та оплатити вугільну продукцію марки К.

Умови та порядок розрахунків за отриману продукцію сторони визначили у Розділі 4 до договору № 500.

Так у пункті 4.2. договору сторони встановили, що умови та строки оплати продукції сторонами оговорюються у Специфікаціях.

У пункті 3 Специфікації (Додаток № 9), на яку посилався позивач, визначено, що покупець (відповідач по справі) здійснює 100 % передплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (позивача по справі) відповідно до виставленого рахунку (арк.8).

Крім того, у пункті 4.3. договору № 500 сторони передбачили щомісячну, не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем поставки, звірку поставок та розрахунків за вугілля шляхом укладання відповідних Актів, що підписуються уповноваженими представниками обох сторін.

Як убачається з Акту звірки, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками, на виконання умов договору № 500 у серпні 2008 р. на адресу відповідача від позивача надійшло 3042 тн вугілля марки К (арк.10).

Вказаний факт не спростовувався відповідачем у судових засіданнях. Крім того, відповідач у відзивах до суду від 20.10.2009 р. та 03.11.2009 р. повідомив про попередню оплату за договором № 500 у розмірі 5936087,83 грн., часткову оплату отриманої продукції у розмірі 50000 грн. та погодився з наявною заборгованістю у розмірі 150000 грн. (арк.47, 53).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законодавством інтересів інших осіб.

Додержуючись вимог статті 78 ГПК України, суд перевірив всі обставини справи, кількість отриманої продукції, суму попередньої оплати, період перерахування грошових коштів, розрахунок суми основного боргу та приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 150 000 грн. підлягають задоволенню.

При прийнятті рішення щодо заявлених позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, з яких 21000 грн. - сума штрафу, а також 102150 грн. – пеня, 8395,89 грн. – 3 % річних за прострочку виконання грошового зобов’язання за період з 14.10.2008 р. по 21.10.2009 р., суд враховує наступне.

Положеннями статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині нарахування штрафних санкцій, позивач посилався на порушення строків оплати відповідачем отриманої продукції у серпні 2008 р. за Специфікацією від 08.09.2008 р., за умовами якої визначено, що покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100 % вартості продукції.

При цьому позивач нарахування штрафних санкцій та 3 % річних здійснював починаючи з 14.10.2008 р. Свою позицію в цій частині обґрунтовував наявністю акту, складеного на підставі вимог пункту 4.3. договору № 500.

Представник відповідача, заперечуючи в цій частині позовних вимог, посилався на Специфікацію від 08.09.2008 р., якою визначено, що 100 % оплата продукції здійснюється на підставі наданого рахунку. Оскільки рахунку позивачем не було надано, оплата продукції здійснювалась за примірними показниками, встановленими у цій же специфікації: кількість - 3000 тн., ціна - 1708, 33 грн. за 1 тн. без ПДВ та ж/д тарифу.

Представник позивача у своїх поясненнях на заперечення відповідача, посилався на наявність рахунку № 3252 та вручення його відповідачу разом з іншими документами, визначеними у пункті 2.4. договору № 500 (арк.9). Доказів вручення відповідачу зазначеного рахунку до суду не надав. Пояснив, що вказані докази в його розпорядженні відсутні, але в той же час звертав увагу суду, що відповідач протягом серпня 2008 р. здійснював часткову оплату вартості продукції, що свідчить про отримання ним рахунку, передбаченого специфікацією.

Дослідив копії банківських виписок про надходження коштів, суд встановив, що в призначені платежів відсутнє будь-яке посилання на рахунок та міститься вказівка на договір № 500 від 05.11.2007 р. (арк.20-33,41-42).

Дослідив договір № 500, суд встановив, що відповідно до пункту 2.2. угоди, датою поставки вважається дата календарного штемпеля ж/д станції відправлення, зазначена в ж/д квитанції.

Відповідно до пункту 2.5. договору, датою переходу права власності на вугілля покупцю вважається момент передачі вугілля залізниці для відправлення покупцю.

Таким чином, суд встановив, що позивач вважає, що виникнення у відповідача зобов’язань по сплаті отриманої продукції пов’язано з певною подією - передачею продукції йому у власність, тому з урахуванням пункту 4.3. договору (подій пов’язаних з складанням акту) нараховує штрафні санкції та 3 % річних з 14.10.2008 р.

Вказані вимоги позивача, суд вважає юридично неспроможними, оскільки в пункті 4.2. договору сторонами встановлено, що умови та строки оплати продукції визначаються у Специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Дослідив Специфікацію від 08.09.2008 р., суд встановив, що покупець зобов’язаний здійснити оплату вартості вугілля за умов 100 % попередньої оплати відповідно до виставленого рахунку.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, суд встановив, що відповідно до пунктів 4.2. договору № 500 та пункту 3 Специфікації відповідач зобов’язаний був здійснити попередню 100 % оплату вартості вугілля за умови надання йому постачальником рахунку.

Представником позивача не було надано додаткових документів у підтвердження надання рахунку у розпорядження відповідача. Інші посилання позивача на наявність рахунку, суд не може прийняти як докази, оскільки умовами договору № 500 чітко встановлена подія, яку сторони визначили для оплати продукції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що момент, з якого у позивача виникає право вимагати стягнення штрафних санкцій та 3 % річних це строк після отримання рахунку.

Крім того, перевіряючи розрахунок суми позову щодо розміру пені та 3 % річних, суд встановив, що позивач здійснює нарахування пені та 3 % річних на суму з урахуванням тих днів, коли частка суми вартості продукції вже була сплачена відповідачем (31.08.2009 р., 01.10.2009 р.).

Крім того, обґрунтовуючи підстави нарахування пені та штрафу у розмірі 7 % , позивач посилався на пункт 7.2. договору № 500 та положення статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, суд зазначає, що позивач не надав до суду будь-яких документів, які б підтвердили, що підприємство належить до державного сектору економіки, як це визначено частиною другою статті 22 та частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Також при нарахуванні розміру пені, позивачем не додержано вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 102150 грн., штрафу у розмірі 21 000 грн. та 3 % річних у розмірі 8395, 89 грн. не обґрунтовані, не доведені належним чином та не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню у порядку визначеному статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд враховує суму у розмірі 50000 грн., сплачену відповідачем 31.08.2009 р., в той час як позовна заява надійшла до суду 04.09.2009 р. (штамп канцелярії), відправлена позивачем - 02.09.2009 р. (штамп на конверті).

На підставі статі 530 Цивільного кодексу України, статей 22, 173, 230, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 43, 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Частково задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» м. Донецьк, заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донкокс» м. Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 150000 грн. за договором № 500 від 05.11.2007 р., 7 % штрафу у розмірі 21000 грн., пені у розмірі 102150 грн., 3 % річних у розмірі 8395, 89 грн. за порушення строків оплати грошового зобов’язання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донкокс» м. Донецьк (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, ЄДРПОУ 22007882) на користь Відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» м.Донецьк (83059, м.Донецьк, Будьонівський район, ЄДРПОУ 00174668) суму основного боргу у розмірі 150000 грн. за договором № 500 від 05.11.2007 р.

Відмовити у задоволені позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» м. Донецьк, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донкокс» м. Донецьк, про стягнення 7 % штрафу у розмірі 21000 грн., пені у розмірі 102150 грн., 3 % річних у розмірі 8395, 89 грн. за порушення строків оплати грошового зобов’язання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донкокс» м. Донецьк (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, ЄДРПОУ 22007882) на користь Відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» м. Донецьк (83059, м. Донецьк, Будьонівський район, ЄДРПОУ 00174668) державне мито у розмірі 2000 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 131,40 грн.

Видати наказ після вступу рішення у законну силу.

В судовому засіданні за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст підписано 30.11.2009 р.

Суддя                               

Пом. :Давидовська Т.В.

Надруковано 3 прим.:

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу;

1 прим. – у справу.,

Тел.305-75-46